Забій головного мозку

Забій головного мозку виникає внаслідок травми і руйнування окре-мих ділянок мозкової тканини (розчавлення, розрив і ін.) (рис 177).

Таке пошкодження мозкової тканини може виникати не тільки на місці прикладання травмуючої сили, але і на протилежному боці відносно травми (за типом протиудару - а contre-coup) Зона руйнування мозко-вої тканини залежить від сили і місця завдавання травми

Вона може бути в корі, підкірковому шарі, мозкових обо-лонках Особливо небезпечні забої мозкового стовбура, мо-зочка, мозкових шлуночків.

Клінічні ознаки Розвива-ються гостро і нагадують тяж-кий ступінь струсу головного мозку Основними ознаками за-бою головного мозку є втрата свідомості, яка триває від декіль-кох хвилин до багатьох діб За-лежно від клінічного перебігу розрізняють два типи забою го-ловного мозку 1) сприятливий

перебіг, -при якому після проходження загальномозкових ознак залишаються вогнищеві ознаки (анізокорія, паралічі кінцівок, афазія та ін.), але й вони по-ступово зникають; 2) несприятливий перебіг, коли на фоні деякого покращення стану хворого і світлого проміжку ) настає його погіршення за ра-хунок розвитку вогнищевих і наростання загальномозкових ознак - втрати пам'яті, свідомості, вираженої брадикардії, розширення зіниць та ін. Погіршен-ня стану хворого із забоєм головного мозку свідчить про розвиток стиснення (компресії) мозку за рахунок набряку, крововиливу, формування гематоми мозкової тканини За вираженістю вогнищевих ознак контузія мозку под-іляється на 3 ступені: 1) легкий, при якому спостерігають рефлекторну аси-метрію у вигляді нерізко виражених парезів кінцівок; 2) середньої тяж-кості, для якої характерні паралічі, порушення психіки, зору, слуху, афазія та ін ; 3) тяжкий ступінь, який характеризується симптомами ураження підкірко-вих утворень мозку (недостатність стовбурових структур) - порушення ди-хання, ковтання, серцево-судинної системи та ін Забій стовбура і мозочка часто призводить до смерті у першу добу, години, навіть хвилини після травми.

Слід зазначити, що класифікація перебігу забою мозку досить умовна, оскільки один ступінь швидко може переходити в інший

Лікування Потерпілі із забоєм мозку потребують обережного транс-портування у найближчий лікувальний заклад, краще в нейрохірургічне відділення Лікування цих потерпілих проводять за тією ж схемою, як і при струсі головного мозку, однак необхідно враховувати стан внутрішніх органів, що значною мірою залежить від мозкових розладів, і проводити заходи, спря-мовані на нормалізацію їх функції інтубацію та штучну вентиляцію легень, введення аналгетиків, седативних засобів, годування за допомогою зонда Для нормалізації кровообігу призначають серцево-судинні препарати (дигоксин, корглікон, строфантин, кордіамін, кофеїн та ін ) При крововиливах у субарахноїдальний простір проводять люмбальні пункції, вводять антибіотики широкого спектра дії для профілактики менінгіту.

Стиснення головного мозку

Стиснення головного мозку спостерігається значно рідше, проте пере-бігає тяжко і у більшості випадків потребує оперативного втручання Вини-кає в основному внаслідок внутрішньочерепного крововиливу - епідурального (над твердою мозковою оболонкою), субдурального (під тверду мозко-ву оболонку), субарахноі'дального "(під м'яку мозкову оболонку) або інтрацеребрального (при гіпертонічній хворобі). Крововилив у череп об'ємом 30-40 мл викликає уже ознаки стиснення мозку. Найчастіше джерелом кро-вовиливу є a meningea media (80%), в інших випадках - гілки сонної артерії, яремна вена Патологічні зміни зводяться до клініки поступового стиснення мозку за рахунок наростаючої гематоми і набряку мозку.

Клінічні ознаки стиснення мозку досить своєрідні, інколи розвивають-ся через декілька годин після так званого "світлого проміжку" Хворий у цей час може почувати себе цілком задовільно, добре орієнтуватись і чітко відповідати на запитання Тривалість "світлого проміжку" залежить від локалі-зації кровотечі' у разі епідуральної гематоми він буває коротким (від 1-2 до 48 год) У разі субдуральної або субарахноїдальної кровотечі він може три-вати декілька діб Після цього у потерпілого з'являються ознаки стиснення мозку сильний головний біль, блювання, збудження, галюцинації, марення З часом хворий втрачає свідомість і розвивається церебральна кома У перебізі стиснення мозку можна виділити три стадії 1) початкову; 2) повного розвитку хвороби; 3) паралітичну Вся клінічна картина складається з по-ступового розвитку загальномозкових і вогнищевих ознак

При диференційній діагностиці між різними видами гематом велике зна-чення мають клінічні ознаки і показники спинномозкової пункції

При епідуральній гематомі втрата свідомості настає досить швидко, збільшується спинномозковий тиск При субдуральній гематомі спостеріга-ють більш тривалий "світлий проміжок", при спинномозковій пункції виявляють у лікворі кров. При субарахноїдальній гематомі може зовсім не бути втрати свідомості, проте в лікворі виявляють значну кількість крові.

З наростанням загальномозкових ознак більш яскраво починають про-являтись вогнищеві симптоми стиснення мозку: парези, паралічі черепно-мозкових нервів (анізокорія, звуження або розширення зіниць, косоокість та ін.), мускулатури кінцівок (епілептоподібні судоми та ін.). Розвиток стовбу-рових ознак (порушення дихання, серцево-судинної діяльності, ковтання) свідчить про запущеність і тяжкість хвороби.

Уточнити локалізацію гематоми та спостерігати за динамікою її пере-бігу можна за допомогою ехоенцефалографії, комп'ютерної томографії (магніто-резонансної), вимірювання тиску спинномозкової рідини.

Лікування. У разі стиснення мозку передусім треба з'ясувати його причину (локалізацію і величину гематоми, пухлини). Лікування розпочина-ють із заходів, спрямованих на зниження внутрішньо-черепного тиску і бороть-бу з ознаками порушення функції головного мозку.

Хворим призначають дегідратаційну терапію:

внутрішньовенне вводять сечовину (60-90 г), маніт, лазикс, діамокс, плазму, аль-бумін. Для зняття спазму судин вводять еуфілін, ба-ралгін, но-шпу, проводять десенсибілізуючу терапію (димедрол, супрастин, гіпостамін і ін.). У разі обме-женої гематоми, неефектив-ності консервативної те-рапії, прогресуванні клініки стиснення мозку показана прицільна пункція гемато-ми або оперативне втручан-ня .