роки запропоновано ряд медикаментозних середників для роз-чинення ниркових конкрементів: гіалуронідаза (ензим з екстракту тестикулів бика), етилендіамінтетраоцтова кислота для розчинення фосфатів, оксалатів та ін. Однак лікувальна цінність цих препаратів є малоефективною і недостат-ньою. Для подрібнення каміння в нирках останнім часом використовують спеціальні апарати - літотриптори, які руйнують камінці в нирках, сечово-му міхурі. Однак підхід до цієї методики лікування повинен бути індивідуаль-ним в кожного конкретного хворого і залежить від хімічного складу конкре-ментів, їх розташування, стану сечовидільної системи, віку хворого та ін.
Хірургічне лікування проводять у хворих з частими рецидивами нирко-вої коліки, наявністю обтуруючих та інфікованих конкрементів, що призво-дить до гідронефрозу та інших ускладнень. Таким хворим проводять пієлотомію (розкриття мисок), нефротомію (розкриття нирки) і видалення кон-крементів. При значних змінах у нирці і втраті її функції проводять нефректомію (видалення нирки). Слід зазначити, що видалення конкре-ментів з сечовидільної системи не гарантує того, що вони не з'являться знову. Для попередження нового утворення камінців застосовують проф-ілактичні заходи (дієта, санаторно-курортне лікування). Слід також пам'ята-ти, що санаторно-курортне лікування і дієта лише покращують стан хворих, але не призводять до повного розчинення існуючих конкрементів.
Спостереження та догляд за хворими із затримкою сечовиділення
Затримка сечі (ішурія) полягає в неспроможності хворо-го самостійно помочитися. Головною метою долікарської до-помоги хворим з затримкою сечі має бути спорожнення сечового міхура.
Залежно від причини, яка викликала гостру затримку сечі, застосовують ті чи інші заходи її усунення.
Якщо дані анамнезу, вік хворого дають підставу для припущення, що причиною затримки сечі є аденома проста-ти, невідкладну допомогу слід розпочинати з уведення в сечовий міхур гумового катетера, краще зі звуженим і дзьобоподібним кінцем (катетер Тіманна).
При різкому переповненні сечового міхура (накопичення в ньому понад 1 л сечі) його спорожнюють поступово, щоб запобігти швидкій зміні тиску в його порожнині, що може призвести до різкого наповнення кров'ю розширених та склеротично змінених вен сечового міхура, їхнього розриву та кровотечі. Спорожнення сечового міхура в такому разі проводять окремими порціями (по 300—400 мл), в проміж-ках перетискуючи катетер на 2—3 хв.
Якщо після катетеризації виникла кровотеча з сечів-ника, для її зупинки рекомендується ввести в нього товстий гумовий катетер (№ 22) і залишити його там на декілька годин. Якщо це не допомагає, накладають тиснучу пов'язку на промежину (тугий валик з вати та марлі), міхур з льо-дом на цю ділянку.
Якщо тонкий катетер вводиться важко, то після спорож-нення сечового міхура його краще не виймати, тому що наступна катетеризація може не дати ефекту.
Постійний катетер прикріплюють до статевого члена лей-копластирем або товстою шовковою ниткою. Перед цим статевий член обгортають марлею, зверху її обв'язують нит-кою, яку фіксують на катетері.
Якщо затримка сечі виникла у після-операційний період, при порушенні нервової регуляції функції сечового міхура внаслідок захворювань або ушкод-ження нервової системи для спорожнення сечового міхура треба спробувати застосувати один із наступних заходів.
1. На ділянку сечового міхура або промежину хворого кладуть грілку.
2. Перемінюють положення хворого, якщо дозволяє його стан, що може викликати рефлекс на сечовипускання.
3. Іноді сечовипускання можна рефлекторно викликати подразненням слуху хворого звуком води, яка ллється. Для цього досить буває помити руки біля хворого або відкрити водопровідний кран.
4. У чоловіків сечовипускання можна викликати, якщо опустити статевий член у теплу воду, а в жінок рефлекс такого ж характеру часто виникає при вливанні 100 мл теп-лої води в пряму кишку.
Велике значення має догляд за шкірою, тому що у хво-рих можуть виникнути пролежні. Хворих своєчасно пере-вертають у ліжку, щодня перестеляють постіль, щоб на ній не було складок, протирають шкіру дезинфікуючим розчи-ном, кладуть під сідниці гумовий круг. Особливо ретельно слідкують за кількістю випитої та виділеної рідини.