У післяопераційний період необхідно слідкувати за станом дренажів, своєчасно їх промивати. Необхідно контролювати виділення з рани, бо панк-реатичний сік може викликати її роз'їдання і мацерацію шкіри навколо неї. У цих випадках потрібно активно відсмоктувати сік за допомогою електрич-ного або водного апарата, своєчасно міняти пов'язку, застосовувати цинкову мазь або пасту Лассара.

При сприятливому перебізі панкреатиту хворим після 3-4-х днів голоду-вання дозволяють пити воду, потім несолодкий і неміцний чай по 20-30 мл через 20-30 хв. Якщо при цьому не виникають больові відчуття, кількість рідини збільшують і додають 50-100 мл нежирного кефіру, простоквашу. В подальшому призначають щадну дієту: дають манну кашу, слизові супи, кар-топляне або яблучне пюре. На другому тижні захворювання призначають механічно і хімічно щадну їжу. Дієта в основному повинна бути вуглевод-ною, без екстрактивних речовин: супи овочеві, нежирне м'ясо, овочеві і круп'яні пудинги. Протягом наступних двох місяців з дієти виключають жирне м'ясо, смажену рибу, гострі і кислі страви та приправи.

Схема дієти для хворих з гострим панкреатитом: 3-5 днів - голод (залежно від тяжкості захворювання), ковтками луж-ну мінеральну воду без газу ("Лужанська") або содовий розчин, на верхню половину живота кладуть холод, внутрішньовенно здійснюють введення рідин (2-3 л), вітамінів групи В (В2, В6, В12), нікотинової, аскорбінової кислоти; 6-й день - дають лужну мінеральну воду, стакан відвару шипшини, кефір, йо-гурт, внутрішньовенно вводять кристалоїдні, білкові розчини, вітаміни; 7-й день - фруктові соки, рідка манна каша (100 г), продовжують внутрішньо-венне введення гемотрансфузійних засобів, вітамінів; 8-й день - рідкий суп (150 г) або протертий сир (100 г), картопляне пюре; 9-й день - відвар шипшини (1 склянку), парові котлети або холодне відварне м'ясо, картопля-но-морквяне пюре (150 г); чай з молоком або фруктово-ягідний сік (200 г); 10-й день - сир протертий (150 г), парові котлети (100 г), черствий білий хліб (25 г), чай з молоком, супи, фруктові соки; 11-й день - дієта № 5а.

Для повної реабілітації таких хворих направляють на санаторно-ку-рортне лікування (Трускавець, Гусятин, Моршин, Поляна Квасова та ін.).

Догляд за хворими з гострою кишковою непрохідністю. Хворих з гострою кишковою непрохідністю госпіталізують у хірургічне відділення. При нез'ясованому діагнозі слід утримуватися від застосування промедолу і ненаркотичних аналгетиків. Усім хворим з гострою кишковою непрохідніс-тю, а також тим, у яких це захворювання не виключають, призначають кон-сервативне лікування, яке проводять у максимальному об'ємі, паралельно з обстеженням хворого. Слід пам'ятати, що хворі з гострою кишковою непро-хідністю - це тяжкохворі, дратівливі, у яких додаткові рухи, медичні мані-пуляції можуть провокувати переймоподібні напади болю, блювання і ін.

Таких пацієнтів поміщають в окремі палати або палати інтенсивної терапії. Для звільнення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у шлунок (краще у дванадцятипалу кишку) вводять зонд і за допомогою шприца Жане відсмок-тують вміст і промивають шлунок. Поряд із цим, призначають сифонну клізму, яка розвантажує товсту кишку. Ці маніпуляції повинен проводити лікар за участю медичної сестри. В окремих випадках під час обстеження, проведен-ня лікувальних прийомів можна ліквідувати кишкову непрохідність. Так, під час колоноскопії (ендоскопічне дослідження товстої кишки) можна подро-бити і видалити калові камені; при роздуванні товстої кишки повітрям мож-на розправити інвагінат.

При сприятливому перебізі кишкової непрохідності стан хворого покра-щується, припиняється нудота, блювання, відходять гази, стілець. За хворим наглядають і продовжують консервативну терапію. У тих випадках, коли не-прохідність кишечника проявляється блюванням, значним здуттям живота, погіршенням стану хворого, необхідно вирішувати питання про хірургічне лікування. При появі клінічних ознак деструкції кишки (різка локальна бо-лючість, симптоми подразнення очеревини, здуття живота, відсутність перис-тальтики та ін.) виникають абсолютні показання до операції. Консервативне лікування у цих хворих проводять у рамках передопераційної підготовки. У хворих із встановленим діагнозом гострої кишкової непрохідності передопе-раційна підготовка та інтенсивна терапія повинні тривати не більше 2-х год.

Особливої уваги і догляду потребують хворі з кишковою непрохідністю в післяопераційний період. Хворим продовжують інфузійну терапію; пере-ливають гемокоректори, білкові препарати в об'ємах, які забезпечують нор-малізацію білкового, водно-електролітного обміну та об'єму циркулюючої плазми. Поряд із цим, проводять профілактику нагноєння в черевній порож-нині і в післяопераційній рані. Здійснюють боротьбу з легеневими усклад-неннями, серцево-судинними розладами (дихальна гімнастика, ін'єкції кордіа-міну, введення серцевих глікозидів й ін.). Хворі знаходяться в ліжку в напівсидячому положенні (положення Фовлера). У перші 2-3 дні їм призначають болезаспокійливі наркотичні препарати.

Медичний персонал повинен приділяти велику увагу догляду за станом інтубаційного зонда. При наявності виділень застійного кишкового вмісту його потрібно постійно відсмоктувати і при цьому промивати зонд. Досить ефективним засобом при цьому є введення кисню в кількості 250-300 см3 через зонд у кишечник. Введений кисень пригнічує ріст і розмноження патогенної мікрофлори (особливо анаеробної), стимулює перистальтику ки-шечника.

Хворим у перші дні після операції з приводу кишкової непрохідності забороняють приймати їжу. Пити дозволяють з 2-3 дня, приймання рідкої їжі - після появи перистальтики кишечника (3-4 доба). При відсутності перистальтики проводять її медикаментозну стимуляцію (розчин прозерину, хлористого натрію, гіпертонічну клізму).

При нормальному перебізі післяопераційного періоду інтубаційний зонд видаляють на 5-6 добу після появи перистальтики (як при перитоніті).

Дренажні трубки з черевної