Догляд за хворими, що вмирають

Агонія — передсмертний період, який характеризуєть-ся глибоким порушенням найважливіших функцій організму. Їй передує термінальна пауза, яка триває від декількох секунд до декількох хвилин. За цей короткий проміжок часу дихання спочатку частішає, а потім тим-часово зникає, серцева діяльність уповільнюється і може на короткий час зникати, розширюються зіниці, зникає рогівковий рефлекс.

Потім настає агональний період, який триває від декількох хвилин до декількох годин, для якого влас-тиве порушення функцій кори головного мозку: хво-рий непритомніє, настає збуджена хаотична діяльність довгастого мозку. Дихання стає неправиль-ним: починаючись після термінальної паузи зі слаб-кого вдиху, воно поступово частішає і поглиблюєть-ся, надалі слабне і закінчується ледь чутним вдихом. Серцева діяльність, яка також спочатку посилюєть-ся (сила і кількість серцевих скорочень збільшують-ся), поступово згасає. Артеріальний тиск знижуєть-ся до нуля. Пульс стає ниткоподібним, а потім і вза-галі не пальпується. Температура тіла знижується на 1—2 °С. З'являються загальні судоми і параліч сфінктерів (нетримання сечі і калу). Якщо агональ-ний період тривалий, розвивається набряк легенів.

Після повної зупинки дихання і серцевої діяль-ності настає клінічна смерть.

Хворий, що перебуває у стадії агонії, вимагає постій-ної уваги. Зазвичай уводять препарати, які стимулю-ють діяльність нервової, серцево-судинної і дихаль-ної систем, дають кисень. Ні в якому разі не можна розмовляти біля ліжка такого хворого про його стан, навіть пошепки, оскільки він може почути розмову і його страждання збільшаться.

Часто в догляді за хворим, що вмирає, допомага-ють родичі. Медична сестра повинна намагатись стри-мувати їхні переживання, а в разі потреби і їм нада-вати медичну допомогу.

Клінічна смерть і невідкладна допомога під час загрозливих

для життя станів

Смерть — незворотна зупинка життєдіяльності організму. Сучасна наука виокремлює поняття клінічної смерті і вважає її зворотним станом. Три-валість періоду клінічної смерті залежить від того, скільки часу кора головного мозку здатна зберігати свою життєдіяльність після зупинки кровообігу і ди-хання (в середньому 5—6 хв.). За цей час в організмі ще помітні мінімальні прояви життя, оскільки обмін речовин ще відбувається, хоч і на дуже низькому рівні.

Основними її ознаками є непритомність, відсутність дихання, діяльності серця, розширення зіниць, атонія м'язів, блідість шкіри.

Клінічну смерть у здорової людини можуть спри-чинити гостра крововтрата, асфіксія, електротравми, отруєння тощо. Розпочавши реанімаційні заходи не пізніше як через 5 хв. від появи перших ознак клінічної смерті, людину ще можна повернути до жит-тя. Навіть у разі настання раптової смерті (від захворювань, наприклад, серця) також можна успіш-но здійснювати оживлення, яке включає штучне ди-хання, масаж серця, дефібриляцію.

Оскільки під час рятування життя дорога кожна хвилина, потрібно негайно, до приходу лікаря розпо-чати штучне дихання і непрямий масаж серця. Ме-тодика проведення штучного дихання рот в рот, рот в ніс і непрямого (зовнішнього) масажу серця до-сить проста, її має знати кожен.

Непрямий масаж серця. Хворого якомога швид-ше кладуть на спину на тверду поверхню (підлога, стіл, кушетка, лавка, тверді ноші) і оголюють грудну клітину. Той, хто надає допомогу, стає ліворуч від хво-рого і долонею максимально розігнутої кисті робить поштовхоподібні натискання на нижню третину груд-нини з інтервалом в 1 с. Для посилення тиску доло-ню другої руки накладають на тильну поверхню пер-шої, використовуючи масу власного тіла; руки мають бути випрямлені в ліктях. У разі клінічної смерті грудна клітка внаслідок зникнення м'язового тонусу стає дуже податливою, тому без надмірних зусиль вдається змістити грудину на 3—4 см, стиснути сер-це між грудниною і хребтом, щоб вигнати кров з порожнин серця в аорту і легеневу артерію. Натис-кати слід з такою силою, щоб стиснути серце, не зла-мавши ребер. Якщо масаж серця ефективний, то через 2—3 хв. з'явиться пульс на стегнових і сонних артеріях, підвищиться артеріальний тиск, звузяться зіниці, шкіра набуде рожевого кольору. За відсутності ознак ефективності масажу після 20—30 хв. у головному мозку встигають розвинутися важкі незворотні зміни і подальше проведення масажу недоцільне.

Штучне дихання рот в рот і рот в ніс. Перед почат-ком проведення штучного дихання треба вийняти у хворого вставні протези, очистити рот від слизу, блюво-ти, сторонніх тіл пальцем, обгорненим марлевою сер-веткою або рушником. Якщо не вдається відкрити рот, повітря вдихають в ніс хворого.

Штучне дихання рот в рот проводять так. Голову хворого максимально відхиляють назад. Той, хто падає допомогу, однією рукою відкриває рот хворого, а іншою — затискає йому ніс. Зробивши глибокий вдих, вій притискає свої губи до губ пацієнта і ро-бить швидкий і енергійний видих, потім відводить свою голову вбік. Об'єм повітря, що вдувається хво-рому у разі поєднання штучного дихання і непрямо-го масажу серця, повинен становити 850—1000 мл. Під час вдування повітря в ніс, рот хворого закрива-ють. На рот і ніс рекомендують класти марлеві сер-ветки або носовичок. Для полегшення виконання штучного дихання рот в рот існує особлива S-подібна трубка з ущільненої гуми із щитком, яку вводять у рот хворого, вона слугує повітроводом. Застосуван-ня цього методу протипоказано хворим на туберку-льоз, поліомієліт, отруєним трихлоретиленом, тому що це небезпечно для того, хто надає допомогу.

Штучне дихання можна здійснювати шляхом зас-тосування маски, спеціальних дихальних апаратів.

Штучне дихання рот в рот і рот в ніс рекоменду-ють поєднувати з непрямим масажем серця: 1 вдих і 4 натискання на грудну клітку з інтервалами в 1 с. Тобто, за 1 хв. відбувається 48 натискань і 12 вдихів. Якщо допомогу надає одна людина, рекомендують після 15