Оснащення:

1) стерильний дуоденальний зонд:

2) штатив із пробірками;

3) лоток;

4) стерильний шприц ємкістю 10 мл;

Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, звуження стравоходу, викликане пухли-ною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу. Підготовка хворого до дуоденального зондування. За 2—3 дні до обстеження потрібно вилучити з харчового ра-ціону хворого продукти, які сприяють виникненню метеоризму:

капусту, картоплю, молоко. Напередодні йому дають атропін у краплях (10 крапель 0,1% розчину атропіну сульфату). Дуоде-нальне зондування проводять натще.

Послідовність дій під час виконання процедури

Введення дуоденального зонда в дванадцятипалу кишку:

1. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по-слідовність проведення процедури.

2. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели-чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної сережки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

3. Хворого посадіть на кушетку.

4. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою стери-льний зонд. Правою рукою — на відстані 10—15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

5. Введіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро-бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо-вуйте зонд у глотку. Якщо з'явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

6. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.

7. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій позна-чці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмі-сту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

8. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом ЗО хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна прой-ти через воротар шлунка.

9. За допомогою повітряного поштовху визначте місце знахо-дження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шприца введіть 10 см3 повітря. Якщо хворий відчує поштовх у правому підребер'ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипалій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в епігастральній ділянці, це означає, шо зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому ви-падку відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтнути зонд до другої позначки.

10. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'я гарячу грілку.

11. Нижче від рівня хворого на низькому стільчику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

12. У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон-да самотечею виділяється рідина жовтуватого кольору. Зовнішній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші фракції жовчі мутні, то-му що вони мають домішки шлункового вмісту. Далі виділяється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20— 30 хв виділяється приблизно 15—40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірне 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера загальної жовчної протоки.

13. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд поступово за допомогою циліндра шприца введіть один із ентеральних подразників (50 мл 33% розчину магнію сульфату, піді-грітого до 38 °С, маслинову або кукурудзяну олію, 40% розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, введених внутрішньом'язово.

14. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-маслинового кольору. У нормі вона виділяється протягом 20—ЗО хв у кількості 50—60 мл.

При застійних явищах у жовчному міхурі об'єм порції В може збільшуватися і, навпаки, при хронічному холециститі кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.

15. Слідом за другою порцією з'являється печінкова жовч — порція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

16. Після одержання третьої порції зонд витягніть.

17. Промаркіруйте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабораторії якомога швидше в зв'язку з продовженням дії фер-ментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст від-правте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам'ятайте! У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування припиніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не всі хворі переносять добре: у одних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У такому разі 33% розчин сульфату магнію слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко-мендується призначати при колітах зі схильністю до проносів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо-раторії, додайте в кожну пробірку 5—8 крапель 10% розчину формаліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, то перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий приймає один раз на ніч по б крапель 0,1% розчину атропіну су-льфату за призначенням лікаря.

Надання допомоги при можливому ускладненні. Концентрова-ний (33%) розчин магнію сульфату викликає не тільки випорожнен-ня жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетативної нервової системи, в результаті чого у хворих може спостерігатися слабкість, запаморочення, серцебиття, падіння артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенне повільно 10 мл 10% розчину кальцію хлориду, який є антагоністом магнію сульфату.

Послідовність дій під час підготовки хворого до рентгенологічного обстеження шлунка

1. Поясніть хворому особливості дієти протягом 2—З днів до обстеження: з харчового раціону хворий повинен