ЕЛЕКТРОТРАВМА

Електротравма — ушкодження, що виникає внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму.

Електротравма складає 0,24 — 11 % усіх травм і відзначається високою частотою смертельних випадків і високим рівнем інвалідизації потерпілих. Ушкодження електричним струмом відбувається в тому разі, коли організм людини безпосередньо або опосередковано (через предмети, в тому числі і на віддалі) вмикається в електричний ланцюг.

Етіологія. Переважною причиною електротравм є нехтування правила-ми безпеки під час роботи з електроприладами в побутових або виробничих умовах. Пошкодження, спричинені електричним струмом, поділяють на спе-цифічні — зумовлені дією струму під час його проходження через тканини тіла, і неспецифічні — спричинені енергією, в яку трансформується елек-тричний струм поза організмом (опіки вольтовою дугою) або під час дії на нього (опіки від загоряння одягу, травми внаслідок падіння тощо). Неспе-цифічні травми не відрізняються від таких, спричинених іншими чинника-ми. Тому предметом нашої уваги будуть лише специфічні пошкодження, зумовлені електричною енергією.

Клініка. Пошкодження в організмі, що виникають унаслідок дії електричного струму, зумовлюються його деполяризуючим впливом на клітини і залежать від вольтажу, типу струму (постійний, перемінний), шляху проходження в тканинах і тривалості експозиції. Електричний струм, напруга якого складає 40 В, є потенційно небезпечним для жит-тєдіяльності організму, зокрема в разі зниження опору шкіри (волога або обпечена шкіра, наявність ран тощо). Однак найбільшу небезпеку для людини становить перемінний струм місцевої електромережі (220 В, 40 — 60 Гц/с), дія якого супроводжується блокуванням потерпілого до елек-тричного ланцюга, ефектом тетанічних судом та "серцево-легеневого аре-шту" — порушенням центральної регуляції серцево-судинної і дихальної систем.

Згідно із законом Кірхгофа, головна маса електричного струму поши-рюється в тілі людини по низці паралельних провідників (біологічних тка-нин) з різним опором від місця входу в організм до місця виходу з нього. Однак частина його за ходом судинного русла поширюється практично на всі анатомічні ділянки. Під час проходження струму в тканинах на його шляху виникають електролітичні (розщеплення води на газ та пару), хімі-чні (імпрегнація тканин частинками розплавлених металів), механічні (розшарування тканин, крововиливи, утворення порожнин) та термічні ураження. Зазначені чинники зумовлюють багатогранність місцевих і за-гальних змін в організмі, спричинених дією електричного струму.

Біологічний ефект струму полягає у збудженні по-смугованої і непосмугованої мускулатури, нервових ре-цепторів і провідників, залозної тканини тощо. Клінічно це проявляється тонічними судорогами посмугованих м'язів, які можуть викликати зупинку дихання, відривні переломи і вивихи кісток, спазм голосових зв'язок тощо. Тонічне скорочення непосмугованих м'язів веде до під-вищення кров'яного тиску, самовільного сечовипускання і дефекації. Порушується нормальна біоелектрична про-відність серця, функції ендокринних залоз, змінюється вміст білкових фракцій крові тощо.

Електрохімічний ефект. Коли електричний струм про-ходить через тканини, у клітинах порушуються іонна рів-новага і біологічний потенціал. Електроліз внаслідок по-ляризації клітинних мембран призводить до коагуляції білків з боку анода (нагромадження позитивно заря-джених часток викликає кислу реакцію, що веде до обез-воднення і переходу розчинних білків у гель) і колікваційного некрозу з боку катода (лужна реакція викликає набухання колоїдів). Крім того, виникає агрегація тром-боцитів і лейкоцитів, конгломерати яких можуть викли-кати тромбоз дрібних судин і тромбоемболічні усклад-нення (в легенях) Найбільшу електрохімічну дію має постійний і низьковольтний змінний струм.

Тепловий ефект. Відповідно до закону Джоуля—Ленца теплова дія струму залежить від опору тканин, сили струму і часу контакту з ним. Кількість теплоти, що ви-діляється під час проходження струму, пропорційна до-бутку квадрата сили струму (в амперах) на опір (в омах) і час (в секундах). Сила струму, за законом Ома, обернено пропорційна опору тканин. Має значення та-кож площа контакту — чим менша площа, тим більша щільність струму і тим більше електричної енергії пере-ходить у теплову на певній ділянці тіла.

Теплова дія струму викликає опік з некрозом тканин аж до обвуглення. Шкіра і кістки пошкоджуються най-більше, оскільки їх щільність і опір найбільші серед усіх тканин. Іноді на рентгенограмах у кістках видно характерні зміни у вигляді перлинного намиста, яке ви-никає внаслідок розплавлення кісткової тканини і ви-ділення кальцію фосфату.

Механічна (динамічна) дія струму великої сили мо-же призвести до розшарування тканин, розривів, навіть до відривів частин тіла. Це зумовлено тим, що струм високої напруги крім теплової дії має значну механічну енергію, яка дає вибуховий ефект. Підвищений тиск по-вітря під час вибуху може відкинути людину вбік.

Місцеві клінічні прояви дії електричного струму мають широкий спектр.

Найхарактернішими ураженнями є знаки струму — овальної або лінійної форми ділянки сухого некрозу брудно-сірого або молочного кольору зі втяг-нутим темнішим центром і світлішими припіднятими краями. Інколи знаки струму можуть мати вигляд епідермальних пухирів, заповнених газом. Во-лосся навколо них спіралеподібно скручене. Знаки струму, як правило виразніші в місцях входу. Вони можуть виникати і на шляху проходження струму, особливо в ділянках фізіологічних згинів (найкоротший перехід на сусідній анатомічний сегмент), і носять назву етапних, або знаків стру-му на протязі. У глибоких шарах шкіри і глибших тканинах інколи вияв-ляються ходи струму у вигляді зигзагоподібних порожнин з обвугленими стінками.

Під час безпосереднього контакту зі струмом через металеві предмети (дріт, інструменти) в місцях входу може спостерігатися феномен ме-талізації - відкладання в тканинах дрібних часточок розплавленого металу.

Часто електротравма супроводжується специфічними опіками електро-лізного походження або виникає внаслідок утворення в місцях контакту теплової енергії (тепло Джоуля).

Дія електричного струму на судини може сприяти виникненню обширних некрозів за ходом їх русла або зумовити тимчасові розлади кровотоку і розвиток масивного набряку тканин.

Зміни кістково-суглобового апарату