Місцеві ознаки ураження блискавкою включають точкові плями, опіко-ві рани і фігури блискавки — розгалужені у вигляді дерева рожеві або червоні смуги на шкірі, які є наслідком розширення капілярів у місці кон-такту зі струмом. Зникають при натисканні на шкіру.

Усі зазначені місцеві прояви електротравми характеризуються відсутні-стю больового синдрому, тривалим тканинним анабіозом і повільною ди-намікою розвитку без схильності до гнійних ускладнень. На тлі задовіль-ної регенерації нерідко можуть спостерігатися пізні некрози та кровотечі (7 —10-й день після травми), які пов'язані з первинним ураженням судин-ного русла.

Унаслідок проходження струму в організмі відбуваються загальні змі-ни. Виникають різні відчуття: від легкого удару до болючих тетанічних судом. Після припинення контакту зі струмом з'являються втома, розби-тість, важкість тіла, різке пригнічення (інколи збудження), сонливість, го-ловний біль та запаморочення.

З боку ЦНС спостерігаються нервово-психічні розлади різного ступе-ня, симптоми підвищення внутрішньочерепного тиску, при ураженнях блискавкою — симптоми струсу мозку і шоку. Патологія серцево-судин-ної системи проявляється болем і відчуттям перебоїв у роботі серця. Вона включає артеріальну гіпо- або гіпертензію, розлади серцевого ритму аж до миготливої аритмії, фібриляції шлуночків і асистолії. З боку дихальної системи спостерігаються виражена задишка, часом зупинка ди-хання, помірні легеневі кровотечі. Спектр розладів з боку шлунка і ки-шок, спричинених електротравмою, включає гіперсалівацію, нудоту, блю-вання, порушення кишкової моторики (закреп, пронос). Для ураження важкого ступеня характерним є розвиток печінкової недостатності і неф-ропатії.

Однак дуже часто у потерпілих від дії електричного струму доміную-чими загальними змінами є непритомність, зупинка дихання і фібриляція шлуночків або зупинка серця (асистолія) — класичні ознаки терміналь-ного стану.

Лікування потерпілих від електричного струму включає 5 етапів: 1-й етап — припинення дії струму; 2-й — серцево-легенева реанімація. Прове-дення цих двох етапів запобігає смерті потерпілого. Третій етап — загаль-ний масаж тіла, щоб уникнути гіпоциркуляції; 4-й — накладання стериль-ної сухої пов'язки на уражену ділянку, щоб уникнути розвитку інфекції; 5-й — транспортування потерпілого в найближчий медичний заклад з ме-тою запобігання раннім та пізнім ускладненням.

Під час проведення 2-го етапу лікування початок реанімації слід робити з прекардіального удару — інтенсивного удару кулаком по груднині, в типо-вому місці закритого масажу серця (мета — механічна деполяризація); три-валість реанімації — до оживлення або ознак біологічної смерті.

У 1-шу добу від моменту електротравми потерпілі мають лікуватися в реанімаційному відділенні, щоб уникнути ймовірного розвитку дизаритмії серця. Інтенсивна терапія в цей період травматичної хвороби включає лі-квідацію критичних порушень життєво важливих систем, профілактику печінкової та ниркової недостатності, корекцію розладів серцевого ритму тощо. Пізніше, залежно від домінування тих чи інших специфічних і нес-пецифічних клінічних проявів електротравми, лікування продовжується у відповідних травматологічних, комбустіологічних, терапевтичних та інших відділеннях.

Місцеве лікування електричних пошкоджень у зв'язку з анабіотичним характером ранньої фази процесів і ймовірністю поширення ділянок нек-розів часто носить консервативний характер і не відрізняється від такого при опіках.

Унаслідок пошкодження електричним струмом можливі ускладнення. Найчастішими місцевими ускладненнями електротравми є прогресивний вторинний некроз і пізні кровотечі, які виникають на 7 —10-й день після травми. Рідше перебіг післятравматичного періоду ускладнюють остеоміє-літ, неврит, невралгії та контрактури. Наслідки електротравми включають депігментацію шкіри, випадання волосся та місцеві вегетативні розлади. З

боку внутрішніх органів після ураження струмом часто спостерігаються тривалі функціональні та органічні розлади.