Кишкові інфекції займають одне з найбільш вагомих захворювань у дітей. Особливо це стосується дітей, які знаходяться на штучному вигодовуванні – діти першого року життя.

До гострих кишкових інфекцій у дітей відносять дизентерію, етерихіоз, лептоспіроз, черевний тиф, брунельоз, гепатит А, ботулізм.

ДИЗЕНТЕРІЯ БАКТЕРІАЛЬНА

(DYSENTER1A BACTERIALIS)

Дизентерія бактеріальна (шигельоз) — гостра інфекційна хвороба, що спричиняється бактеріями роду шигел (Shigella), родини Enterobacteriaclae, і характеризується ураженням слизової оболон-ки дистального відділу товстої кишки, загальною інтоксикацією, ча-стою та болючою дефекацією, переймоподібним болем у животі, патологічними домішками у випорожненнях (слиз, кров та гній). Найчастіше на дизентерію хворіють діти від 2 до 5 років.

Етіологія. Залежно від біохімічних властивостей та антигенної структури рід шигел поділяють на 4 підгрупи — А, В, С, D.

Шигели — це нерухомі грам від’ємні палички розміром 2—3 мк, спор та капсул не утворюють, їх резистентність у навколишньому середовищі значна. Вони зберігаються в молоці та воді протягом З—10 діб, готових харчових продуктах 5—6 днів, вологому грунті близько 40 днів, а в заморожених продуктах та льоду — близько 6 міс. За температури 60 °С шигели гинуть через 10 хв, а під час кип'ятіння — відразу. Найменш стійкі бактерії Sh.disenteriae, a найбільш стійкі Sonnei і a Boydii. Найбільше епідеміологічне та клінічне значення нині мають шигели Флекснера (2,2а та інші) і Зонне.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на дизентерію гострої форми (особливо у перші 3 дні захворювання) і значно менше — бактеріоносії. Особливо небезпечні хворі з легкими та субклінічними формами дизентерії у зв'язку з тим, що вони, як правило, не ліку-ються, не звертаються за допомогою в лікувальні заклади і не ізо-люються. Бактеріоносії мають обмежене значення, оскільки цей про-цес має транзиторний характер.

Дизентерія — хвороба з фекально-оральним механізмом передачі інфекції. Інфекція передається через забруднені руки, продукти, пит-ну воду, її переносниками можуть бути мухи, тому виділяють хар-човий, водяний шляхи зараження.

Сприйнятливість досить висока, частіше хво-ріють діти 2—7 років. Після захворювання розвивається короткочас-ний видовий та типоспецифічний імунітет.

Патогенез і патологічна анатомія. Зараження на дизентерію відбувається тільки через рот, вхідними воротами інфекції є трав-ний тракт.

Після зараження шигели потрапляють у шлунок, де певна їх час-тина гине (дія шлункового соку, лізоциму і протеолітичних ферментів), що супроводжується звільненням ендотоксину та всмоктування його в кров. Бактеріемії не буває. Непошкоджені шигели потрапляють до товстої кишки і в її слизовій оболонці починають розмножуватися (внутрішньоклітинні паразити). Унаслідок дії токсину, лізосомальних ферментів та біологічно активних ферментів, рівень яких підвищується за умови ураження епітеліальних клітин, ушкоджується слизова обо-лонка товстої кишки з розвитком місцевої запальної реакції (катараль-не, згодом серозне, нарешті фібринозне дифтеритичне запалення) та утворенням геморагій, ерозій та виразок.

Під дією токсину виникає глибоке ураження центральної та ве-гетативної частини нервової системи, порушення серцево-судинної системи, внутрішніх органів (ендотоксичний компонент).

Клініка. Інкубаційний період дизентерії коливається від 1 до 7 днів (у середньому 2—3 дні). Виділяють гостру (до 1 міс), затяжну (від 1,5 міс до 3 міс) та хронічну форми дизентерії (понад 3 міс). За тяжкістю перебігу дизентерія буває легкою, середньої тяжкості і тяж-ка. Крім того, виділяють атипову форму дизентерії: стерта або диспестична та безсимптомна (латентна).

Нижче подано класифікацію клінічних форм дизентерії. Типова форма хвороби розпочинається гостро, раптово. Основні симптоми: загальна інтоксикація та кишкові розлади. Температура тіла помірно підвищується до 38—39 °С, нудота, одноразове чи по-вторне блювання. Діти неспокійні, скаржаться на біль у животі. Ви-порожнення часті, кал рідкий, зеленуватий із домішками слизу різної кількості, іноді крові (катаральний ентерит). Наприкінці 1-ї доби роз-виваються симптоми спастичного коліту: біль у лівій половині жи-вота інтенсивний, частота випорожнень зростає до кількох десятків разів на добу. Часто перед кожним позивом до випорожнень унаслі-док спазму зовнішнього сфінктера заднього проходу виникають тенезми (переймистий біль у прямій кишці). Іноді цей спазм іррадіює в сечовий міхур, що спричиняє затримку сечовиділення. Буває, що позиви не супроводжуються дефекацією ("несправжні" позиви). Тенезми бувають дуже частими, що призводить до випадіння слизо-вої оболонки прямої кишки. Останніми роками це зустрічається рідко. Частіше виявляється податливість заднього проходу з проявами сфінктериту. Іноді виникає парез зовнішнього сфінктера та зіяння проходу, з якого невпинно виділяється слизогнійно-кров'янистий кишковий вміст. Випорожнення втрачають каловий характер, стають більш мізерними, нагадують грудочку слизу, змішаного з кров’ю (так званий ректальний плювок).

Легка форма Загаль-ний стан мало порушений, температура тіла в більшості хворих не перевищує 38 °С. У перший день можуть бути одноразове блюван-ня, слабка млявість, зниження апетиту. Кількість випорожнень до 5—8 разів на добу. Випорожнення зберігають каловий характер, рідкі, з домішками слизу та зелені.

Середньотяжка форма помірна інтоксикація. Температура тіла в першу добу підвищується до 39—40 °С, повтор-не блювання (2—3 рази), кількість випорожнень збільшується до 10— 15 на добу. Спостерігаються всі типові ознаки колітичного синдрому. Калові маси повністю зникають із випорожнень, які містять лише слиз і кров.

Щодо тяжка форма дизентерії, то розрізняють 2 варіанти її пе-ребігу: тип А — переважає загальна інтоксикація, тип Б — перева-жають прояви місцевих кишкових уражень. За типу А хвороба по-чинається раптово з підвищення температури тіла до 40 °С і вище, з'являється багаторазове блювання, іноді неспинне. На фоні гіпер-термії виникають ознаки нейротоксикозу з короткочасними судома-ми, менінгеальним синдромом та порушення з боку серцево-судин-ної системи: глухість серцевих тонів, зниження артеріального тис-ку, блідість шкіри, похолодіння кінцівок. Риси обличчя