Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 6— 7 днів, у середньому 2—3 дні. Хвороба починається гостро, вини-кають часті, рідкі випорожнення, несподівані для хворого позиви до дефекації без болю в животі і тенезмів. Частота випорожнень збільшується, вони втрачають свій каловий характер, стають без-барвними і швидко набувають вигляду рисового відвару, без за-паху. Іноді фекалії забарвлені в червоний або рожевий колір, на-гадують м'ясні помиї. Частота випорожнень до ЗО за день, фе-калії ллються з відхідника, їх кількість досягає до 15—20—ЗО л. До проносу швидко приєднується блювання, іноді фонтаном, без нудоти, болю в надчеревній ділянці. Блювальні маси швидко втра-чають характерний вигляд, стають водянистими і також нагаду-ють рисовий відвар.

Хвору ди-тину мучить спрага, вона п'є, але випита рідина швидко вики-дається блюванням та проносом. Збільшується зневоднення, ди-тина слабне, пульс погіршується. Хворий виглядає схудлим, очі западають, обведені синіми чи зеленими колами (симптом чорних окулярів). Ніс загострюється. Тургор втрачається, склерема, на долонях та підошвах утворюються зморшки (руки пралі). Тіло хо-лодне, температура тіла субнормальна (34—35 °С), слизові обо-лонки сухі. Голос стає сиплим, слабким і навіть беззвучним. Пульс слабкий, AT низький. Діурез падає до цілковитої анурії, виника-ють болючі м'язові корчі.

Розрізняють 4 ступеня зневоднення, критерієм яких є дефіцит маси тіла, а також показники клініко-біохімічного обстеження. У разі зневоднення І ступеня (легкий) — дефіцит рідини складає до 3% маси тіла хворої дитини; II ступінь (середній) — дефіцит рідини від 4 до 6% маси; III (тяжкий) — дефіцит рідини від 7 до 9%; IV (холерний алгід) — дефіцит маси тіла більше ніж 10%.

Діагностика. Диференціювати холеру в дітей треба з кишечною коліінфекцією, а також із сальмонельозом, ротавірусним гастроентеритом. Ефективність медичної допомоги залежить від термі-ну і методів проведення патогенетичної терапії. Вона охоплює ліку-вальні заходи, що спрямовані насамперед на боротьбу зі зневоднен-ням, втратою мінеральних солей, ацидозом, а також на нейтраліза-цію та виведення токсину з організму, знищення збудника

Найістотнішим слід вважати своєчасну та якісну регідратацію. Вона здійснюється у 2 етапи - 1-й — первинна регідратація з метою ком-пенсації водно-електролітного дефіциту, що спостерігалася до по-чатку лікування; 2-й — корекція втрати води та електролітів із ви-порожненнями, блювальними масами, перспірацією. На початковому етапі регідратаційної терапії необхідно обо-в'язково визначити кількість потрібного об'єму рідини. Кількість рідини дорівнює початковому дефіциту маси тіла, про який мож-на довідатись з опитування родичів хворого.

Для парентеральної регідратації використовують сольові розчини. Швидкість уведення розчинів інтенсивна лише перші 20—ЗО хв — 100—120 мл/хв, потім її знижують до 50 мл/хв і до 25 мл/хв. Показниками ефекту вливання є порожевіння шкіри, нормалізація пульсу, зменшення задишки ціанозу

При регідратації дітям віком до 2 років уводять у 1-шу годину 40% визначеної рідини, далі протягом 6—7 год — до 10—20 мл/кг маси за 1 год; потім рідину уводять під контролем клініко-лабораторних показників залежно від втрат, які підраховують кожні 4 год.

Паралельно з регідратаційною терапією призначають препарати, які зменшують секрецію води та електролітів у порожнину кишечни-ка. До таких препаратів належать імодіум, холестирамін, смекта тощо. Також проводять посиндромну терапію, спрямовану на відновлення мікроциркуляції, боротьбу з ДВЗ - синдромом, набряком мозку.

Профілактика. Холера — це особливо небезпечна інфекція. Ос-нова профілактики полягає в санітарній охороні кордонів та системі заходів, спрямованих проти заносу інфекції з ендемічних районів Хворих на холеру треба негайно госпіталізувати у спеціальні відділен-ня з суворим гігієнічним режимом та повсякденною поточною дез-інфекцією. Хворі виписуються після клінічного видужання з трьома негативними дослідженнями випорожнень на наявність холерного вібріону.

Диспансерне спостереження встановлюють на 6 міс (дослідження випорожнень на вібріоносійство кожні 30 днів) Ізоляція та бактеріо-логічне обстеження проводять також в осіб, що були в контакті з хворим на холеру

Якщо є загроза захворіти на холеру в дітей віком після 7 років, застосовують парентеральну корпускулярну холерну вакцину або холероген—анатоксин

САЛЬМОНЕЛЬОЗ (SALMONELLOSIS)

Сальмонельоз — це інфекційне захворювання людини і тварин, яке зумовлено грамнегативними факультативними бактеріями роду Salmonelle, передається в більшості випадків через харчові продук-ти, супроводжується ураженням травного тракту, рідше інших органів і систем. Характеризується клінічним поліморфізмом — від здорового носійства до тяжких генералізованих, септичних та тифоподібних форм.

Родову назву Salmonella для цієї групи бактерій дано на честь D.Salmon і було затверджено 1934 p. Міжнародною асоціацією мікро-біологів. У цей же час було прийнято термін "сальмонельоз" для хвороб, спричинених цими збудниками.

Профілактика сальмонельозу типу харчової токсикоінфекції по-лягає в кулінарній обробці та суворому санітарному нагляду за збе-ріганням, транспортуванням та вживанням м'яса, м'ясних продуктів, риби і рибних страв, яєць. Основні заходи щодо запобігання саль-монельозу в дитячих стаціонарах — це бакобстеження дітей і ма-терів у відділенні, особливо з дисфункцією кишок,

Диспансерний нагляд за тими, хто перехворів, проводиться про-тягом 3 міс (клінічний огляд, бакдослідження випорожнень) в кабі-неті інфекційних хвороб при дитячих поліклініках.

БОТУЛІЗМ (BOTULISMUS)

Ботулізм — це гостра інфекційна хвороба, що належить до групи харчових токсикоінфекцій і спричиняється токсином палички боту-лізму. Характеризується переважним ураженням центральної та ве-гетативної нервової системи.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Сальмонельоз— гостра інфекційна хвороба, яка зумовлюєть-ся численними серотипами бактерій роду сальмонел і характеризується переважним