Етіологія. Відомо близько 2000 серотипів сальмонел. Їм властива надзвичайна стійкість до факторів навколишнього середовища. Інфікуюча доза неоднакова у людей різних вікових груп. Вона є мінімальною у дітей раннього віку, особливо у новонароджених, а також у дітей, ослаблених після перенесених або на фоні супровідних захворювань У дітей до року життя захворюваність сальмонельозом у 20—ЗО разів вища, ніж у дітей шкільного віку та дорослих.

Патогенез. Збудник сальмонельозу потрапляє в організм через рот. Місцем первинного втілення та розмноження збудника е епітелій тонкої кишки і мезентеріальні лімфатичні вузли. Ендо-токсин, який утворюється в процесі розмноження та загибелі сальмонел, зумовлює явища загальної інтоксикації, ураження судинно-нервового апарату та місцевий запальний процес у киш-ках. При генералізації інфекції розвиваються тифоподібні і сеп-тичні (септицемія та септикопіємія) форми сальмонельозу. В де-яких випадках у клінічній картині сальмонельозу прояви ура-ження травного каналу не дуже виражені або їх зовсім немає. Це екстраінтестинальний сальмонельоз (наприклад, сальмонельочний менінгіт, остеомієліт, апендицит та ін ).

Клініка. Сальмонельозу властива різноманітність проявів хвороби. При харчовому зараженні розвивається, як правило, сальмонельоз типу харчової токсикоінфекції. Інкубаційний пе-ріод від кількох годин до 1—2 днів. Гостро та швидко розвива-ються явища гастроентериту та гастроентероколіту (біль у жи-воті, блювання, пронос). Підвищується температура тіла, спосте-рігається розлад гемодинаміки на фоні токсикозу з ексикозом. Випорожнення прискорюються, вони рідкі, пінисті, дуже непри-ємного запаху. Коли в процес втягується товста кишка, можливі домішки слизу, прожилки крові. Сальмонельозна харчова токси-коінфекція розвивається переважно у дітей старшого віку, але можлива й у дітей раннього віку.

При контактному або аерогенно-пиловому інфікуванні хво-роба розвивається поступово, іноді — гостро. В основному хворіють діти раннього віку, з'являються в'ялість, втрата апетиту, температура тіла підвищується до субфебрильних чисел, рідко до 39 °С і вище. Прискорюються випорожнення, вони стають рід-кими, пінистими, неприємні на запах, з домішками слизу, тем-ної зелені (болотяне баговиння), іноді крові. У деяких хворих спостерігається блювання. Розвиваються симптоми різного сту-пеня ексикозу з токсикозом. Це найчастіша гастроінтестинальна форма сальмонельозу. Клінічні прояви тривають 2—3 тижні 1 більше. Сальмонельоз у дітей раннього віку часто поєднується з іншими кишковими інфекціями.

Тифоподібна форма сальмонельозу характеризується явища-ми загальної інтоксикації, гарячковою реакцією, гепатолієнальним синдромом, метеоризмом. Випорожнення часті, рідкі, з до-мішками слизу, крові. Спостерігаються кишкові кровотечі

Септична форма сальмонельозу має вигляд септицемії або септикопіємії, характеризується високою ремітуючою температу-рою, значним порушенням загального стану. При септикопіемії утворюються метастатичні гнійні вогнища: остеомієліт, менінгіт, йбсцес мозку, легень та ін. Перебіг хвороби тривалий.

Виділяють також грипоподібну форму сальмонельозу, при якій, поряд з симптомами ураження кишок, спостерігаються ката-ральні явища з боку верхніх дихальних шляхів.

Стерта форма сальмонельозу буває у дітей старшого віку. За-гальний стан порушений незначно або задовільний, температура тіла субфебрильна або нормальна. Випорожнення до 3—4 разів на день, рідкі, без патологічних домішок. Нормалізація їх настає через кілька днів.

Безсимптомну форму сальмонельозу виявляють лаборатор-ними (бактеріологічними та серологічними) дослідженнями у вогнищі інфекції.

У новонароджених сальмонельоз інколи проявляється як токсико-септичний стан, який клінічне не відрізняється від токсико-септичного стану іншої етіології. Діагноз встановлюють в резуль-таті бактеріологічних та серологічних досліджень.

Сальмонельоз частіше, ніж будь-яка кишкова інфекція, на-шаровується на інші соматичні або інфекційні хвороби. Це так званий нозопаразитизм.

Ускладнення сальмонельозу у вигляді локальних запаль-них вогнищ (пневмонія, отит та ін.) зумовлюються сальмонелами або вторинною бактеріальною флорою.

Діагноз сальмонельозу, який ґрунтується на клініко-епілеміологічних даних, тільки передбачуваний.

Лікування хворих на сальмонельоз проводять з ураху-ванням клінічної форми, тяжкості та фази хвороби, а також віку хворого.

При харчовому інфікуванні треба промити шлунок, поставити очисну клізму. Якщо є симптоми зневоднення та токсикозу, вда-ються до регідратаційної терапії ізотонічними глюкозосольовими розчинами та синтетичними плазмозамінниками (гемодез, реополіглюкін та ін). У тяжких випадках застосовують глікокортикоїдні препарати. Згідно з показаннями призначають серцеві, діуретичні, спазмолітичні та інші симптоматичні засоби. При гастроінтестинальній формі сальмонельозу у дітей старшого віку немає потреби призначати антибактеріальні засоби.

При сальмонельозі у дітей раннього віку застосовують анти-бактеріальне лікування. Рекомендуються полівалентний сальмонельозний бактеріофаг, нітрофуранові препарати, сульфаніламі-ди (бактрим, бісептол), інтестопан, невіграмон, поліміксин М, антибіотики-аміноглікозиди (гентаміцин, бруламіцин, мономі-цин), ампіцилін, цефалоспорини (клафоран, кефзол, цефамезин та ін.). Антибактеріальну терапію застосовують також у хворих усіх вікових груп при тяжких і генералізованих (тифоподібна та септична) формах сальмонельозу. Антибактеріальне лікування слід поєднувати з корекційним регідратуючим та детоксикацій-ним, проводячи його під контролем показників активної реакції внутрішнього середовища.

Широко застосовують у лікуванні сальмонельозу біологічні препарати: колібактерин, біфідумбактерин, лактобактерин, біфікол та ін.

Профілактика. Основою профілактики харчового саль-монельозу є ветеринарно-санітарний нагляд за забоєм худоби та птиці, контроль за збереженням і обробкою м'яса та інших хар-чових продуктів, санітарним станом харчоблоків, винищування гризунів, виявлення бактеріоносіїв серед працівників харчової промисловості та дитячих закладів.

Виписування реконвалесцентів сальмонельозу із стаціонара дозволяється після клінічного видужання та одноразового, а у осіб декретованої групи — дворазового бактеріологічного дослі-дження випорожнень з негативним результатом.

Профілактика Основними засобами профілактики ботулізму є су-ворий санітарний контроль за приготуванням та зберіганням консер-вованих продуктів Необхідно інформувати населення про необхідність суворого дотримання умов, які зменшують зберігання спор збудни-ка в харчових продуктах Важливо охороняти продукти від забруд-нення грунтом.

В осередку ботулізму особи, які використовували в їжу підозрілий продукт, з профілактичною метою вводять протиботулінічну сироватку типів А, В, Е по 1000—2000 МО. За ними встановлюють медичне спос-тереження протягом 10—12 днів Підозрілі продукти вилучаються з використання

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ (TYPHUS ABDOMINALIS)

Черевний тиф — гостре інфекційне захворювання групи кишко-вих інфекцій з бактеріемією, інтоксикацією, ураженням лімфатичної системи кишечника, гарячкою, розеольозним висипом, збільшенням печінки та селезінки.

Етіологія. Збудник черевного тифу (Salmonella typhi) належить