Епідеміологія. На черевний тиф хворіє лише людина. Джерело та резервуар інфекції — хворі та носії. Шлях передачі інфекції — контактно-побутовий, водний, харчо-вий, що дає контактно-побутові, водні і харчові спалахи та епідемії черевного тифу Для дітей основним є контакно-побутове зараження: через забруднені руки та речі збудник потрапляє до рота. Це дає спорадичні захворювання на черевний тиф.

У дітей раннього віку можуть виникати харчові спалахи, особ-ливо внаслідок вживання інфікованих молочних продуктів.

Патогенез. Збудник потрапляє в організм через рот. Перша фаза патогенезу — черевнотифозна паличка потрапляє до травного тракту і до тонкої кишки Друга фаза — збудник потрапляє в слизову оболонку і через міжтканинні лімфатичні шляхи — в регіонарні лімфовузли, де розмножується. У відповідь на посилене розмноження збудника в лімфовузлах виникають так звані ти-фозні гранульоми. Ці дві фази патогенезу відповідають інкубац-ійному періоду Третя фаза — бактеріемія збудник проникає з лімфовузлів у кров, і виникає черевнотифозна бактеріемія. Це відповідає початковим симптомам хвороби. Четверта фаза — ендотоксемія Під час черевнотифозної бактеріемії збудники хворо-би під впливом бактерицидних агентів крові руйнуються, внаслі-док чого звільняється ендотоксин. Ендотоксин дає порушення цен-тральної і вегетативної нервової систем та терморегулюючих ме-ханізмів.

П'ята фаза — паренхіматозна дисеміна-ція. Збудники, які неушкоджені, з током крові розносяться по всьо-му організму і проникають до органів.

Шоста фаза — елімінація збудника печінкою з жовчю через киш-ку, нирки, слинні та потові залози. Із випорожненнями палички виділяються з організму, а частина їх знову проникає в лімфа-тичні утворення. Це повторне вторгнення мікробів у лімфатичні формації тонкої кишки веде до розвитку гіперергічного характе-ру запалення з некрозом солітарних фолікулів і пейєрових бляшок і утворенням виразок. Сьома фаза — утворення гуморальних ан-титіл та звільнення організму від черевнотифозних паличок. Збуд-ник може залишатися в жовчному міхурі, жовчних шляхах.

Патологічна анатомія. Черевний тиф дає найбільші зміни в лімфа-тичних утвореннях кишок, які пов'язані з клінічним перебігом захво-рювання. Перша стадія (1-й тиждень захворювання) — "мозкоподібне набрякання" — набрякання лімфатичного апарату, солітарні фо-лікули та пейєрові бляшки сіро-червоні, соковиті, нагадують речови-ну мозку дитини. Друга стадія (2-й тиждень) — некроз лімфатичних утворень — бляшки та фолікули брудно-сірі або зеленувато-жовті, некроз захоплює масу пейєровоі бляшки. Збільшується селезінка, ви-никає черевнотифозний висип — розеола. Третя фаза (3-й тиждень) — поява виразок — випадіння змертвілої тканини лімфатичних ут-ворень. У цей час створюється небезпека кишкових кровотеч. Чет-верта фаза (4-й тиждень) — період чистих виразок — дно виразок гладеньке, просвічуються м'язи кишки. Глибина виразок буває різною, створюється загроза перфорації виразки з розвитком перитоніту. П'ята фаза (5—6-й тиждень) — період загоювання виразок, рубців не буває, залишається сіро-аспідна пігментація.

Клініка. Інкубаційний період триває близько 10—14 днів, рідко скорочується до 7 або затягується до 21—25 днів. Захворювання починається частіше гостро з підвищення температури тіла до 38— 39°С. У дітей старшого віку нерідко хворобливі явища з'являються поступово, температура підвищується хвилеподібне і до 5—7-го дня сягає 39—40»С.

Поступово наростає тифозна інтоксикація з ура-женням ЦНС- глибоке пригнічення, ступорозний стан, іноді марен-ня, нестерпний головний біль, безсоння, інверсія сну. Шкіра суха, гаряча, язик сухий, вкривається сірувато-білуватим, іноді майже чорним нальотом, він товстішає, його краї та кінчик вільні від на-льоту зі слідами зубів і вони інтенсивно-червоного кольору ("тифоз-ний язик").

У середині 2-го тижня хвороби на тілі з'являються розеоли. Це висип у вигляді окремих плямок, діаметром до 2—3 мм, рожево-го кольору, круглої або овальної форми, зникає при натискуванні пальцем. Розеольозний висип локалізується на шкірі живота, бічних частинах грудної клітки. Розеол буває небагато (не більше 5—20), інколи вони можуть досить густо вкривати шкіру. Кожна розеола тримається 6—7 днів, після чого зникає, лишаючи бруднувате забарвлення. У тяжких випадках можна спостерігати геморагічний висип, при цьому виникають також тяжкі кишкові кровотечі (ге-морагічна форма черевного тифу). Можливе підсипання розеол де-кілька днів (іноді після закінчення гарячкового періоду і в разі ре-цидивів).

Період розпалу хвороби звичайно триває 2—3 тижні. Після цього захворювання переходить у фазу зменшення клінічних проявів: темпе-ратура падає, зникають явища інтоксикації, зменшується печінка і се-лезінка. Слід пам'ятати, що в цей "світлий" відрізок, коли хвороба вже закінчилась, виникають рецидиви (на 8—12-й день нормальної темпе-ратури), які загалом повторюють всі ознаки і властивості черевного тифу.

Для черевного тифу типові зміни у складі крові. Невеликий лей-коцитоз перших днів захворювання вже наприкінці першого тижня змінюється лейкопенією. В складовій частині білої крові помітне змен-шення кількості нейтрофілів, серед яких значний процент станов-лять паличкоядерні форми, та збільшення кількості лімфоцитів, еозинофіли зникають, тромбоцитопенія, ШОЕ прискорена.

Залежно від проявів та перебігу захворювання розрізняють певні клінічні форми хвороби: легку, середньої тяжкості і тяжку .

Легка форма характеризується слабкою інтоксикацією, темпера-тура тіла до 38 °С, незначний головний біль, наявність 2—4 розе-ол, печінка та селезінка збільшені незначно. Тривалість хвороби до 2 тиж, без рецидивів.

Середньої тяжкості форма: температура до 39—40 °С, східцеподібно зростає, потім 2—3 тиж носить постійний характер і