Тяжка форма тифозний статус, температура вище 39—40 °С протягом 3—4 тиж, геморагічний та менінгоенцефалітичний синд-роми, порушення гемодинаміки та симптоми ендотоксичного шоку. Ця форма може закінчитися летально, її перебіг з ускладненнями та рецидивами.

До специфічних ускладнень, пов'язаних зі збудником та його токси-ном, належать кишкова кровотеча, перфорація кишкових виразок із перитонітом, токсико-алергічний міокардит, менінгіт.

Різні ускладнення, пов'язані з вторинною інфекцією, розвива-ються за тяжких форм черевного тифу, особливо в дітей раннього віку пневмонія, отит, стоматит, пієліт тощо.

Диференціальна діагностика. Під час діагностики черевного тифу найчастіше доводиться виключати такі захворювання, як паратифи А і В, грип та інші ГРВЗ, ентеровірусні захворювання, сепсис, ієрсиніоз, мононуклеоз інфекційний та ін.

Лікування. Госпіталізація хворих обов'язкова. Хворому необхід-но забезпечити спокій, він повинен лежати весь час у ліжку (до 10-го дня нормальної температури).

Треба давати рідку та протерту їжу, зменшити кількість клітковини, не слід призначати їжу, яка спричинятиме утворення газів, давати 1—2 л рідини на добу. Пе-рехід на звичайний режим харчування дозволяється на 15—25-й день нормалізації температури. Із засобів етіотропної терапії найбільше значення має левоміцетин (хлорамфенікол). Левоміцетин признача-ють по 0,01—0,02 г/кг маси тіла дитини (до 4 років) та по 0,15— 0,25 г дітям дошкільного та 0,3—0,4 г шкільного віку на один прийом 4 рази на добу. Препарат дають до 7—10-го дня нормальної темпе-ратури. У разі тяжких форм можливе застосування левоміцетину сукцинат натрію внутрішньом'язово (50 мг/кг маси на добу за 2 рази), використання ампіциліну по 100 мг/кг маси дитини на добу за 4 рази. Доцільно також призначати препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон).

При явищах інтоксикації внутрішньовенне краплинне слід уво-дити гемодез, реополіглюкін, 10% розчин глюкози з інсуліном, плаз-му, альбумін, вітаміни.

При тяжких формах до 12-го дня хвороби призначають гормо-нальні препарати (преднізолон, гідрокортизон) 1—2 мг/кг маси на добу (по преднізолону). Тривалість лікування кортикостероїдами 5—7 днів.

За наявності ознак розладу серцево-судинної діяльності при-значають АТФ, кокарбоксилазу, рибоксин, кордіамін, кофеїн, ефедрин, застосовують також жарознижувальні, сечогінні, фе-нобарбітал (у разі порушення сну), діазепам (при збудженні), ферменти.

Профілактика. Госпіталізація хворих обов'язкова (а також хворих з гарячкою понад 5 днів без діагнозу). Виписка можлива на 21-й день нормальної температури при клінічному видужанні з трьома бакдослідження фекалій та сечі (на 5,10-й і 15-й день після закінчення лікування антибіотиками) та дуоденального вмісту (на 12-й день). Усі особи, які оточували хворого, підлягають медичному огляду з термометрією протягом 21 дня та бактеріологічному обстеженню калу (одноразово).