випадках рекомендуються контрастні ніжні ванни при температурі води 37 °С і 28—30 °С. Через І—2 дні температуру гарячої води доводять до 42 °С, а холодної — до 18—20 °С. Три-валість охолодження ніг 10—20 с, а нагрівання — 10—30 с.
Загартовування до високих температур розпочинають у стані спокою, а згодом його проводять при фізичних наван-таженнях малої і середньої інтенсивності. При температурі повітря вищій за 30°С в тепловому загартовуванні необхідні охолоджуючі перерви — вологі обтирання, обмивання хо-лодною водою, купання. Якщо охолодження не проводити, можливе перегрівання організму аж до теплового удару.
Загартовування до високих температур можна проводити в природних умовах, а також в парних лазнях і сухожарових фінських саунах. Сауну можна використовувати як з профі-лактичною, так і з лікувальною метою. За рекомендацією ІУ Міжнародної конференції з проблем сауни (1978), її можна використовувати з лікувальною метою при не-специфічних запальних процесах верхніх дихальних шляхів, неактивній фазі ревматизму, порушеннях периферичного кровообігу, регуляторних порушеннях гіпер- і гіпотонічного характеру, ожирінні, хронічних гастритах, захворюваннях опорно-рухового апарату та ін. Використовують сауну і для профілактики простудних захворювань, зняття втоми після фізичного та психоемоційного навантаження.
Протипоказана сауна при злоякісних пухлинах, епілепсії, гострих фазах запального процесу будь-якої локалізації, при серцево-судинній та легеневій недостатності ІІА і вищої стадії, ішемічній хворобі серця з частими приступами сте-нокардії, гіпертонічній хворобі ІІБ—III стадії та ін.
Сауну краще відвідувати у другій половині дня після великих фізичних і емоційних навантажень і через 2—3 год. після прийому їжі. Перед тим як зайти в парильню, протягом 2—4 хв. приймають теплий душ (35—38 °С). У парильні спочатку рекомендується посидіти внизу, а потім лягти на верхню полицю. Під час лежання забезпечується рівномірне прогрівання всіх ділянок тіла, а в положенні стоячи різниця температур на рівні підлоги і голови може досягти 20—30°С, що несприятливо впливає на терморегуляцію організму. На-вантаження в сауні може бути малої, середньої і великої інтенсивності. Щоб досягти малого навантаження, пацієнт перебуває у парильні 2—3 хв., потім піднімається на верхню полицю ще на 2—3 хв., після чого приймає теплий душ і відпочиває. Середнього навантаження можна досягти за подібною методикою, але час перебування у парильні на верхній полиці досягає 3—5 хв. Щоб одержати велике на-вантаження, перебування у парильні продовжують до 8— 10 хв., потім проводять холодні процедури (обливання, ку-пання 8—10 с) і, піднявшись на верхню полицю, перебувають там до потовиділення. Тривалість першого заходу в парильню для незагартованих людей не повинна перевищувати 5—7 хв. при температурі повітря 80—90 °С і відносній вологості 10—15 %. Людям, загартованим до дії високої температури, сауну можна приймати один раз на тиждень.
Дія російської парової лазні є більш м'якою порівняно з фінською сауною. Температура повітря і вологість у парильні при подачі пари досягає відповідно 42 °С і 100 %.
Для осіб, які не користувалися лазнею або мали тривалу перерву в її відвідуванні, тривалість першого заходу в па-рильню не повинна перевищувати 3—5 хв. Після цього слід прийняти теплий душ або зробити обливання протягом 5— 7 хв і відпочити до 10 хв. Другий захід повторюють у тому самому циклі: парильня — 3—5 хв., охолодження 5—7 хв. і відпочинок 10 хв., після чого миються і знову відпочивають. У холодну пору року кінцевий відпочинок має тривати не менш як 15—20 хв. у передлазні, а потім у вестибюлі. Наступне відвідання лазні рекомендується через тиждень у тому самому циклі, що й при першому. За 3—4 відвідування лазні час нагрівання продовжують до 5—6 хв. і додають ще один цикл. За 10—12 відвідувань лазні залежно від стійкості організму до процедур час перебування у парильні, нагрі-вання і потіння збільшують до 5—10 хв. при 2—3 циклах нагрівання і охолодження. При успішному підвищенні стій-кості організму до нагрівання час перебування у парильні можна продовжити до 10—15 хв. з відповідним продовженням часу відпочинку.
Загартовування організму сонцем можна проводити про-тягом року, зимою використовуючи штучне ультрафіолетове опромінення, а влітку — природні сонячні ванни. Приймання сонячних ванн можна розпочинати з квітня. При цьому застосовують два методи — переривчастий та безперервний. Переривчастий метод застосовують на початку загартову-вання, особливо для осіб зі слабким здоров'ям і високою індивідуальною чутливістю до дії ультрафіолетового про-міння. Перша сонячна ванна не повинна перевищувати 4 біодози на 1 см2 поверхні шкіри, що при ясному небі відповідає 5 хв. перебування під дією сонячних променів. Потім протягом 10—20 хв. пацієнт повинен перебувати під тентом. При добрій переносності організмом сонячних ванн час опромінення продовжують на 5—10 хв і поступово до-водять його до 90—120 хв. (4 біодози на 1 см поверхні тіла). Необхідно рівномірно розподіляти дію сонячного про-міння на шкіру, поперемінне по 5 хв. опромінюючи передню, задню і бокові поверхні тіла. Краще приймати сонячні ванни не лежачи, а під час помірної рухової активності — ходьби, ігор та ін.
Загартування дітей
Якщо на організм дитини систематично впливати яким-небудь чинником спочатку в малих, а надалі у великих дозах протягом тривалого часу, то організм удосконалює свої захисні реакції, стає стійким до впливу цього чинника. У дитячому віці найважливішими є загартовування повітрям, сонцем, водою. Систематичні загартовуючі процедури ак-тивізують захисні реакції організму на переохолодження, діти рідше хворіють на простудні захворювання.
Головні правила загартовування. 1. Вибір загартовуючих процедур має бути індивідуальний. При цьому враховують вік дитини, стан її здоров'я, перенесені хвороби, фізичний розвиток дитини, тип