всіх випадках рекомендуються контрастні ніжні ванни при температурі води 37 °С і 28—30 °С. Через І—2 дні температуру гарячої води доводять до 42 °С, а холодної — до 18—20 °С. Три-валість охолодження ніг 10—20 с, а нагрівання — 10—30 с.
Загартовування до високих температур розпочинають у стані спокою, а згодом його проводять при фізичних наван-таженнях малої і середньої інтенсивності. При температурі повітря вищій за 30 °С в тепловому загартовуванні необхідні охолоджуючі перерви — вологі обтирання, обмивання хо-лодною водою, купання. Якщо охолодження не проводити, можливе перегрівання організму аж до теплового удару.
Загартовування до високих температур можна проводити в природних умовах, а також в парних лазнях і сухожарових фінських саунах. Сауну можна використовувати як з профі-лактичною, так і з лікувальною метою. За рекомендацією ІУ Міжнародної конференції з проблем сауни (1978), її можна використовувати з лікувальною метою при не-специфічних запальних процесах верхніх дихальних шляхів, неактивній фазі ревматизму, порушеннях периферичного кровообігу, регуляторних порушеннях гіпер- і гіпотонічного характеру, ожирінні, хронічних гастритах, захворюваннях опорно-рухового апарату та ін. Використовують сауну і для профілактики простудних захворювань, зняття втоми після фізичного та психоемоційного навантаження.
Протипоказана сауна при злоякісних пухлинах, епілепсії, гострих фазах запального процесу будь-якої локалізації, при серцево-судинній та легеневій недостатності ІІА і вищої стадії, ішемічній хворобі серця з частими приступами сте-нокардії, гіпертонічній хворобі ІІБ—III стадії та ін.
Сауну краще відвідувати у другій половині дня після великих фізичних і емоційних навантажень і через 2—3 год після прийому їжі. Перед тим як зайти в парильню, протягом 2—4 хв приймають теплий' душ (35—38 °С). У парильні спочатку рекомендується посидіти внизу, а потім лягти на верхню полицю. Під час лежання забезпечується рівномірне прогрівання всіх ділянок тіла, а в положенні стоячи різниця температур на рівні підлоги і голови може досягти 20—ЗО °С, що несприятливо впливає на терморегуляцію організму. На-вантаження в сауні може бути малої, середньої і великої інтенсивності. Щоб досягти малого навантаження, пацієнт перебуває у парильні 2—3 хв, потім піднімається на верхню полицю ще на 2—3 хв, після чого приймає теплий душ і відпочиває. Середнього навантаження можна досягти за подібною методикою, але час перебування у парильні на верхній полиці досягає 3—5 хв. Щоб одержати велике на-вантаження, перебування у парильні продовжують до 8— 10 хв, потім проводять холодні процедури (обливання, ку-пання 8—10 с) і, піднявшись на верхню полицю, перебувають там до потовиділення. Тривалість першого заходу в парильню для незагартованих людей не повинна перевищувати 5—7 хв при температурі повітря 80—90 °С і відносній вологості 10—15 %. Людям, загартованим до дії високої температури, сауну можна приймати один раз на тиждень.
Дія російської парової лазні є більш м'якою порівняно з фінською сауною. Температура повітря і вологість у парильні при подачі пари досягає відповідно 42 °С і 100 %.
Для осіб, які не користувалися лазнею або мали тривалу перерву в її відвідуванні, тривалість першого заходу в па-рильню не повинна перевищувати 3—5 хв. Після цього слід прийняти теплий душ або зробити обливання протягом 5— 7 хв і відпочити до 10 хв. Другий захід повторюють у тому самому циклі: парильня — 3—5 хв, охолодження 5—7 хв і відпочинок 10 хв, після чого миються і знову відпочивають. У холодну пору року кінцевий відпочинок має тривати не менш як 15—20 хв у передлазні, а потім у вестибюлі. Наступне відвідання лазні рекомендується через тиждень у тому самому циклі, що й при першому. За 3—4 відвідування лазні час нагрівання продовжують до 5—б хв і додають ще один цикл. За 10—12 відвідувань лазні залежно від стійкості організму до процедур час перебування у парильні, нагрі-вання і потіння збільшують до 5—10 хв при 2—3 циклах нагрівання і охолодження. При успішному підвищенні стій-кості організму до нагрівання час перебування у парильні можна продовжити до 10—15 хв з відповідним продовженням часу відпочинку.
Загартовування організму сонцем можна проводити про-тягом року, зимою використовуючи штучне ультрафіолетове опромінення, а влітку — природні сонячні ванни. Приймання сонячних ванн можна розпочинати з квітня. При цьому застосовують два методи — переривчастий та безперервний. Переривчастий метод застосовують на початку загартову-вання, особливо для осіб зі слабким здоров'ям і високою індивідуальною чутливістю до дії ультрафіолетового про-міння. Перша сонячна ванна не повинна перевищувати /4 біодози на 1 см2 поверхні шкіри, що при ясному небі відповідає 5 хв перебування під дією сонячних променів. Потім протягом 10—20 хв пацієнт повинен перебувати під тентом. При добрій переносності організмом сонячних ванн час опромінення продовжують на 5—10 хв і поступово до-водять його до 90—120 хв (4 біодози на 1 см- поверхні тіла). Необхідно рівномірно розподіляти дію сонячного про-міння на шкіру, поперемінне по 5 хв опромінюючи передню, задню і бокові поверхні тіла. Краще приймати сонячні ванни не лежачи, а під час помірної рухової активності — ходьби, ігор та ін.
Дні загартовування | Темпера-тура, °С | Час охолод-жен-ня, с | Вид процедури
Початковий режим
І—3-й | 36—34 | 180—120 | Обтирання, обли-вання, душ, ванна
4—7-й | 33—32 | 180—120 | -//-
8—11-й | 32—30 | 180—120 | -//-
12—15-й | 30—28 | 180—120 | -//-
16—20-й | 30—26 | 150—90 | -//-
21—25-й | 29—24 | 130—90 | -//-
26—30-й | 28—22 | 120—90 | -//-
У наступні дні - без зниження температури і подовження часу охолодження
Оптимальний режим
31—35 | 27—20 | 120—80 | Обливання, душ,