36—40-й | 26—18 | 120—80 | -//-

41—45-й | 25—17 | 120—80 | -//-

46—50-й | 24—16 | 110—70 | -//-

51—56-й | 23—15 | 100—60 | -//-

57—60-й | 22—14 | 90-50 | -//-

61—65-й | 20—12 | 90—30 | -//-

У наступні дні — без зниження температури і подовження часу охолодження

Для профілактики сонячного удару необхідно захищати голову від дії прямого сонячного проміння, а головне — правильно його дозувати. Максимальний загартовуючий ефект досягається при поєднанні сонячних, повітряних ванн раціональної фізичної активності.

Загартовування водою можна проводити у вигляді обтирання, обливання, купання, душів, ванн, користування лазнями (табл. 23). Обтирання проводять вологим рушником або губкою по ходу лімфатичних і кровоносних судин від периферії до центру Спочатку обтирають кисті, передпліччя, шию, груда, спину, а потім — нижню частину тулуба. Дози охолодження організму наведені у табл. . Обливання холодною водою є сильнішою процедурою, ніж обтирання. Починати обливання краще влітку, обливають тіло з глечика або відра піт температурі води 34—36 оС. При появі «гусячої шкіри» після обливання тіло розтирають, роблять самомасаж і фізичні вправи.

Загартовування організму контрастними водними про-цедурами (обливання, душ)

Дні загарто-вування | Температура води, °С | Тривалість, с | Кількість процедур у день

Гаряча | Холодна | Нагрівання | Охолодження

Початковий режим

І—3-й | 37—34 | 30—28 | 90 | 120 | 3-4

4—6-й | 37—34 | 27—26 | 90 | 120

7—10-й | 38 | 26—25 | 90 | 120

11—15-й | 39 | 25—24 | 90 | 120

16—20-й | 40 | 24—23 | 90—60 | 100-80 | 4—5

Оптимальний режим

21—25-й | 40 | 23—22 | 90—60 | 100—80 | 4—5

26—30-й | 40 | 22—21 | 90-60 | 100—80

31—35-й | 41—40 | 21—20 | 75—60 | 80

36—40-й | 41—40 | 20—19 | 60 | 80—

41—45-й | 41—40 | 19—18 | 60 | 70 | 5—6

Душ — досить сильне щодо інтенсивності холодове на-вантаження. При його використанні на людину діє не лише температурний, але й механічний фактор. Для загартову-вання особливо ефективним є застосування контрастних душів, коли поперемінне використовують теплу та холодну воду з поступовим збільшенням перепаду температур від 5—7 °С до 20 °С і більше. Взимку для інтенсифікації процесу загартовування і запобігання охолодженню кінцевим є хо-лодний душ, а в літній час — теплий, що підвищує стійкість організму до тепла.

Ванни є сильним загартувальним агентом, тому користу-ватися ними треба з великою обережністю. Залежно від температури води розрізняють холодні (температура води нижче ніж 20 °С), прохолодні (температура води 21—32 °С), індиферентні (температура води 33 - 35 °С), теплі (темпе-ратура води 36—38 °С), гарячі (температура води 39 °С і вище) ванни. Для загартовування організму за початковим режимом використовують індиферентні та прохолодні ванни. До і після прийому ванни рекомендується самомасаж, розти-рання і виконання фізичних вправ. При оптимахьному режимі загартовування нижньою межею температури води

Купання у відкритих водоймах є одним із важливих чинників загартовування. Незагартованим людям перше ку-пання бажано проводити при температурі води не менше ніж 20 °С і температурі повітря 24—25 °С. Є спеціально розроблені методики купання. Зокрема, методика Г.Д. Лати-шева грунтується на тепловтратах організму з 1 см поверхні тіла. Згідно з цією методикою, треба виділяти 1—2 дні на підготовчий період. Першого дня купання має продовжу-ватися 40 с, що відповідає холодовому навантаженню 15 ккал/см2. Починаючи з другого дня, тривалість купання поступово збільшують з 60 с до 6 хв. При температурі води вище ніж 20 °С купання становить 8—10 хв. Купання проводять не більше 2 разів на день. Після купання реко-мендують обтирання та фізичні вправи.

Методика І.М. Саркісова-Серазіні грунтується на прин-ципі повторення загартовуючих процедур. Загартовування буде ефективним лише тоді, коли наступне охолодження здійснюється при повному відновленні температури тіла. Згідно з цією методикою, купанню передують індиферентні або теплі повітряні ванни чи фізичне навантаження. Першого дня пацієнт купається протягом ЗО—40 с, потім робить перерву на 15—20 хв для відновлення температури тіла, після чого купається ще 5—6 разів і більше.

Другого дня тривалість купання при температурі води 20 °С збільшується до 1—1,5 хв, але скорочується кількість купань. Третього дня тривалість купання продовжують ще на 1 хв, тобто доводять її до 2—2,5 хв. Максимальна три-валість перебування у воді для людей, що загартовуються за початковим режимом, може становити 12—15 хв, а за оптимальним режимом — 18—20 хв. Слід пам'ятати, .що при купанні навіть із м'язовими навантаженнями охолод-ження тіла відбувається повільно, тому не треба купатися до появи повторного ознобу. Якщо з'явився озноб, посиніння губ, треба зробити самомасаж та інтенсивні фізичні вправи.

Особливе місце у загартовуванні посідають зимові ку-пання. Зимою можуть купатись лише добре загартовані люди. Зимові купання проводять не частіше як 2—4 рази на тиждень, час купання — від 15 с до 3 хв. Перед процедурою купання треба протягом 5 хв зігріти тіло спеціальними гімнастичними вправами. Відразу після виходу з ополонки слід добре розтерти тіло рушником, зробити масаж і надяг-нути теплий одяг. Зимове купання збільшує ЧСС на 20— ЗО скорочень за 1 хв і підвищує артеріальний тиск на 2,67— 3,97 кПа (20—ЗО мм рт. ст.). У загартованих крижаною водою людей посилюється здатність до теплопродукції, за-вдяки кращому кровопостачанню температура їх шкіри вища від звичайної і майже однакова на відкритих і закритих ділянках тіла.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сестринська справа – К.: Здоровя, 1992. – 496с

2. Посібник з медсестринського