Обов’язково слід провести посів молока для вирішення питання про можливість продовжувати й далі годувати дитину. Як правило годування враженою молочною залозою припиняється через небезпеку розвитку в неї стоматиту, ентериту, коньюктивіту.

За тяжкого перебігу гострого маститу показано застосування препаратів, що пригнічують лактацію. Молочну залозу припіднімають і фіксують пов’язкою. Призначають антибіотики, фізіотерапевтичні процедури, загальнозміцнюючі засоби.

Добрі наслідки дає ретромамарна новокаїнова блокада (80 мл 0,25 % розчину новокаїну + 500 000 ОД мономіцину або канаміцину + 10 мг трип-сину або хімотрипсину). Паралельно з цим проводять інфузійну детокеикашйну терапію (реополіглюкін, плазма, біл-кові препарати, розчини електролітів).

Якщо лікування розпочате в серозній або інфільтративній стадії, від нього.

При наявності ознак гнійника (поява гектичної температури, лихоманки, розм'якшення і флуктуації при пальпації та ін.) показане хірургічне ліку-вання - розкриття і дренування гнійної порожнини. Операцію проводять під загальним знеболюванням. При інтрамамарних маститах розрізи на мо-лочній залозі повинні виконуватися у радіарному напрямку (за Ангерером), з відступом від ареоли на 2-3 см. Гнійна порожнина повинна обстежуватись пальцем. При наявності кишень необхідно провести додатковий розріз. Ретромамарні гнійники розкривають дугоподібним розрізом по складці між мо-лочною залозою і грудною стінкою (за Барденгейєром).

Після звільнення порожнин від гною їх промивають антисептичними розчинами і дренують спареними хлорвініловими трубками. В останні роки в практику лікування абсцедивних форм маститу запроваджено активний хірургічний метод лікування, який полягає у висіканні гнійника, проведенні постійного промивання порожнини рани та закритті її первинними швами (В.К. Гостіщев, 1993; М.П. Черенко, Н.М. Ваврик, 1999). При тотальному гангренозному, інколи флегмонозному маститі, ускладненому сепсисом, пока-зана мастектомія. Після операції за допомогою пов'язок проводять фіксацію молочної залози до грудної стінки. В післяопераційний період хворим про-водять антибіотикотерапію з урахуванням чутливості мікробної флори, при-значають сульфаніламідні препарати, вітаміни, проводять фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, ультрафіолетове опромінення, солюкс) та ін. У тяжких випадках необхідно переливати препарати крові, гемодез, призначати антистафілококову плазму, г-глобулін.

Важливе значення у профілактиці маститів має підготовка сосків, попе-редження патології пологів та інфікування молочних ходів у післяродовий період, дотримання правил особистої гігієни. В післяродовий період необхід-но кожного дня міняти білизну, дотримуватись режиму годування дитини. Якщо немовля не повністю відсмоктує молоко, слід користуватись додатко-во молоковідсмоктувачем. При наявності тріщин сосків їх необхідно своє-часно лікувати з дотриманням усіх правил асептики.

Хронічний неспецифічний мастит може бути наслідком гострого мпаститу при неправильному лікуванні, або первинним самостійним захворюванням, викликаним маловірулентною інфекцією.

Клініка та діагностика. Температура тіла нормальна чи субфебрильна; молочна залоза збільшена у розмірах відповідно зоні запалення, інколи є втяжіння шкіри, її гіперемія, якщо хронічний мастит є наслідком гострого процесу. При пальпації в тканині молочної залози виявляється інфільтрат, незначно болючий при пальпації. Інколи виражений лімфаденіт.

В діагностиці допомагають дані анамнезу, наявність рубців після минулого абсцесу, травм, операцій, схильність рецидивного запалення. Остаточний діагноз ставлять лише на останній біопсії з метою виключення новоутворення.

Лікування: при наявності гнійного абсцесу, останній вскривають, зсікають змінені тканини, дренують спареним дренажем з ушиванням рани. При наявності запального інфільтрату – фізіотерапевтичне лікування (УВЧ).

Профілактику гострого маститу починають задовго до пологів у жіночих консультаціях . Після пологів профілак-тика маститу полягає,. одного боку, в недопущенні проникнення інфекції в молочну залозу, з другого — у запобі-ганні застою молока 3 цією метою тре-ба систематично обмивши соски теплою водою з милом, обтирати їх 60—70 % спиртом етиловим, витирати м'яким рушником. Корисні повітряні ванни протягом 15—20 хв. Для профілакти-ки тріщин сосків їх змащують нейтраль-ним жиром, часто змінюють білизну, миють руки. Для запобігання застою молока фіксують молочні залоз» пов'яз-ками у припіднятому положенні, году-ють дитину груддю і ретельно зціджу-ють молоко.

У профілактиці маститу важлива роль відводиться збереженню в стаціо-нарі санітарно-епідеміологічного режи-му (вологе прибирання палат, опромі-нення повітря бактерицидними лампа-ми, боротьба з бацилоносійством).

Іноді після затихання гострого про-цесу може залишитися хронічне запа-лення молочної залози (хронічний ма-стит).

Після гострого періоду інфекція у осередку запалення залишається у ла-тентному стані і може акчивізуватися під впливом будь-яких провокаційних чин-ників. Захворювання пе буває рідко. Частіше причинами переходу гострого маститу в хронічний є мимовільне роз-криття гнійного осередку, малі розрі-зи, помилки в лікуванні та веденні післяопераційного періоду.

Хронічний мастит має дві форми перебігу. За першої форми на молочній залозі є одна або кілька нориць із незначним гнійним виділенням. Довкола них промацується трохи болючий інфільтрат. У разі другої форми нориць немає, але в тканині молочної залози за-лишаються малоболючі ущільнення різної величини. Шкіра над ними не змінена. Загальні ознаки не виражені. Можуть бути збільшені, але не болючі, пахвові лімфатичні вузли.

Хронічний мастит погано лікується консервативними методами. У разі три-валого його перебігу виконують секто-ральну резекцію молочної залози з гісто-логічним дослідженням видаленої тка-нини.

Хворі з хронічним маститом по-винні перебувати на диспансерному об-ліку у зв'язку з можливістю злоякісного переродження ущільнення.

З метою профілактики тріщин сосків слід:

1) кварцувати соски з 2-4 тижня кінця вагітності;

2) обмивати соски холодною водою;

3) протирати молочні залози цупким рушником, а також пришивати в середину бюстгалтера цупкі клаптики тканини;

4) накладати мазеві пов’язки з шипшини та ін. лікарських рослин, дія яких подібна до дії шипшини.

Пошкодження молочної залози. Тріщини сосків виникають після