Етіологія: особливості будови сосків, легка ранимість шкіри соска, при годуванні дитини, недостатній гігієнічний догляд за сосками під час годування. Тріщини можуть бути однобічними та множеними, поверхневими та глибокими.

Лікування. Спрямоване на прискоренні загоєння тріщин –

1) до та після годування обробляти соски дезінфікуючимрозчином (40-50% спирт етиловий, розчин фурациліну 1:5000);

2) після годування прикладати мазеві пов’язки, мазь перед годуванням видаляти;

3) фізіотерапевтичні процедури.

Профілактика проводиться до пологів. Бюстгальтери та натільна білизна мають бути чистими, хлопчатопаперовими.

Порушення лактації.

Аголактія – повна відсутність молока у жінки, що годує груддю. Важливе значення надається нейроендокринній регуляції лактації. Аголактія може розвиватися внаслідок вродженої відсутності залозистої тканини, або порушення секреції пролактинсу гіпофізом.

Гіполактія зустрічається у 10-15% годувальниць. Розрізняють первинну та вторинну гіполактію. При первинній гіполактії з самого початку після пологів відмічається недостатня кількість молока. При вторинній гіполактії виділення молока в післяпологовому періоду постійно зменшується або зовсім припиняється. Причинами гіполактії можуть бути функціональна недостатність молочних залоз, захворювання матері пов’язані з вагітністю, неправельний догляд за молочними залозами, тріщини сосків, мастит. Має значення також перевтома, порушення сну, психічна травма.

Галакторея – самовільне виділення молока поза фізіологічною лактацією. Галакторея може бути помірною, надмірною, одно- та двосторонньою. Жінок, як правило, ніщо не турбує. Інколи відмічається набухання молочних залоз, тупий біль. При надмірному виділенні молока, чи молозива може розвинутися мощерація шкіри, екзема.

Лікування полягає у з’ясуванні причин та їх усуненні.

Галактоцелє. При значному виділенні молока та накопиченні його в молочних ходах відбувається розширення молочних проток. З’являються кістозні утворення різної величини. При надавлюванні на новоутворення із соска виділяється секрет; при закупоренні вивідного протоку надавлювання на новоутворення не супроводжується виділенням секрету із соска. Кісти мають округлу чи овальну форму, чіткі контури, щільноеластичну консистенцію.

Лікування: хірургічне.

ХРОНІЧНІ СПЕЦИФІЧНІ ЗАПАЛЬНА ПРОЦЕСИ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ

Туберкульоз молочних залоз частіше за все є вторинним. Мікобактерія туберкульозу потрапляє через молочні протоки, а також лімфогенно з кореня легкого середостіння підпахвенних лімфатичних вузлів та гематогенним шляхом при гострому міліарному туберкульозі. Форми туберкульозу молочної залози: вузлова, язвенна, склеротична та свинцева.

Клініка та діагностика: втягування соска, щільний інфільтрат без чітких контурів, інфільтруючий шкіру в підпахвенній ділянці, збільшені лімфовузли. На основі цих ознак туберкульоз молочної залози можна прйняти за рак.

Діагностика проводиться на основі даних анамнезу та гесталогічного обстеження пунктату або видаленого сектора молочної залози.

Лікування: хірургічне – висічення інфільтрату та проведення специфічної протитуберкульозної терапії.

Сифіліс молочної залози зустрічається рідко.

Клініка та діагностика. Первинне враження в ділянці соска, ареоли – обмежена язва зі щільним інфільтратом. Підпахвинні лімфатичні вузли збільшені, але не щільні. У вторинному періоді сифілісу є папули та висип на шкірі. Третинний сифіліс протікає у вигляді одиночної гумми. Спочатку у товщі молочної залози з’являється щільний вузол, який по мірі збільшення інфільтрує шкіру, утворюється язва, що нагадує розпад ракової пухлини чи туберкульозу.

Діагностувати допомагає реакції Вассермана (RW), цитологічне дослідження відбитків з країв язви.

Лікування: профілактичне.

Актиномікоз

ДИСГОРМОНАЛЬНІ ГІПЕРПЛАЗІЇ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Дисгормональні гіперплазії молочної залози (мастопатії) являють собою проліферативні гіперпластичні зміни тканин молочної залози, що виникають на фоні порушень нейрогуморальної регуляції.

Основними причинами дисгормональних гіперплазій молочної залози є: штучні аборти, відмова від годування грудьми, дисфункція яєчників, хроніч-ний мастит, запальні захворювання жіночих статевих органів, тривала трав-матизація молочної залози та ін. Захворювання перебігає, як правило, на фоні різних порушень менструального циклу і дітородної функції.

Розрізняють вузлову і дифузну форми дисгормональної гіперплазії. Дифузна форма може проявлятися у вигляді ураження залозистої (аденоматозна) або сполучної тканин {фіброзна) чи їх поєднання (фіброзно-аденоматозна).

Клінічні ознаки. Основними ознаками дисгормональної гіперплазії є: 1) біль у молочній залозі, що з'являється або посилюється перед менструацією; 2) наявність ділянок ущільнення, частіше у верхньозовнішньому квадранті, які зни-кають або зменшуються після менструації; 3) виділення з соска (бурштинового або кров'янистого кольору); 4) шкірні покриви не змінені; 5) сосок не втягну-тий. Вирішальне значення у постановці діагнозу має: мамографія, яка прово-диться на спеціальних рентгенівських апаратах, ультразвукове дослідження та пункційна біопсія з наступним цитологічним дослідженням біоптату.

Лікування. Основним методом лікування дифузних форм гіперплазії є гормональна терапія за допомогою естрогенних і андрогенних гормонів: тестостерон-пропіонат по 25 мг 2-3 рази на тиждень внутрішньом'язово в міжменструальний період (всього на курс 500-700 мг) або таблетки метилтестосте-рону (до 0,5). Забороняють фізпроцедури і масажі. Доцільно нормалізувати статеве життя, рекомендувати завагітніти, годувати дитину грудьми. Такі хворі повинні бути на диспансерному обліку в онколога, гінеколога та ендокринолога.

У зв'язку з небезпекою переродження мастопатії в рак, хворі з вузлови-ми формами дисгормональної гіперплазії молочної залози, підлягають опера-тивному лікуванню: їм виконують секторальну резекцію молочної залози з терміновим гістологічним дослідженням під час операції. Сектор залози видаляють на всю її товщу, до грудної фасції.

Своєчасне виявлення і лікування дисгормональних захворювань молоч-ної залози є профілактикою раку.

ПУХЛИНИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини молочної залози.

Доброякісними пухлинами молочної залози можуть бути: папіломи - пухлини з епітеліальної тканини, лімфангіоми - з лімфатичної тканини; дермоїдні кісти, рідше ліпоми - з жирової тканини; невроми - з нервової тканини та ін. Особливістю цих пухлин є те, що вони нерідко ростуть тривалий час і не турбують хворих.

Найбільш частою формою доброякісних пухлин молочної залози є фібро-аденома. Вона складається із залозистої тканини та сполучнотканинної строми. За своєю структурою фіброаденома близька до вузлової форми мастопатії і відрізняється від останньої чіткими межами і солітарним харак-тером ураження. В основному виникає в молодому віці, ріст пухлини по-вільний, безболісний.

Досить часто трапляються цистаденоми - внутрішньопротокові кісти, які за своєю