Якщо вона покрита волоссям, то його виголюють. Потім шкіру обмива-ють теплою водою, витирають насухо і змащують вазеліном, щоб краї банки щільно прилягали до поверхні тіла. Лоток з усім необхідним ставлять на стілець біля ліжка хворого. На металевий стержень намотують вату, змочують в 70% спирті, злегка відтискають і запалюють. Банку тримають лівою рукою біля поверхні тіла, а правою швидким рухом вносять на мить запалений факел всередину банки, після чого її швидко прикладають до тіла. Полум'я має нагріти повітря в банці, не розпечуючи її країв, щоб не допустити опіку шкіри. За рахунок створеного вакууму в банку втя-гується шкіра, внаслідок чого банка щільно фіксується до тіла.
Наклавши необхідну кількість банок, перевіряють, чи добре вони держаться на шкірі, прикривають хворого руш-ником, а зверху — ковдрою і залишають лежати 10—15 хв. На місцях присмоктування банок внаслідок крововиливів у шкіру утворюються багряні плями. Іноді (особливо при на-бряку шкіри) на місці присмоктування банок утворюються пухирі, наповнені серозною або кров'янистою рідиною.
Щоб зняти банку, її однією рукою злегка нахиляють на бік, а пальцями другої руки з протилежного боку надавлюють на шкіру біля краю банки. При цьому утворюється щілина, в яку проникає повітря, і атмосферний тиск вирівнюється. Внаслідок цього присмоктування банки припиняється і вона відстає від тіла. Після зняття банки тампоном із вати вити-рають зі шкіри вазелін, місця крововиливів, у тому числі й пухирі, обробляють 70'% спиртом. Хворого накривають теплим покривалом і рекомендують полежати протягом 30— 40 хв. Частіше банки ставлять на ніч.
Останніми роками банки все рідше використовують як лікувальний засіб через можливість алергізації організму.
Застосування тепла
Зігріваючий компрес
Це тривала теплова процедура, що являє собою ліку-вальну пов'язку з непромокаючим шаром, який затри-мує на місці його накладання випаровування та тепловід-дачу.
Механізм дії. Рівномірне та тривале розширення судин веде до збільшення притоку крові не тільки до шкіри, а й до тканин та органів, які лежать глибше і розташовані за грудинною та черевною стінкою .
Протипоказання до накладання компреса. Гарячка з високою температурою тіла, алергічні та гноячкові захво-рювання шкіри, септичний стан хворого, гнійне ураження прилеглих органів, порушення цілості шкіри.
Позитивні сторони компреса. Не потребує частої зміни, як, наприклад, грілка. За бажанням хворий може не ле-жати в ліжку. Компрес може бути накладений на ділянки, де незручно або неможливо ставити банки, накладати гір-чичники, грілку (шия, кінцівки тощо).
Зігріваючий компрес може бути сухий чи вологий. Во-ни відрізняються між собою тільки першим шаром: у пер-шому випадку — це суха марля, а в другому — волога.
Усі види компресів накладають тільки на чисту суху шкіру.
Вологий компрес. Для накладання вологого ком-преса необхідно взяти марлю, компресний (во-щений) папір або клапоть поліетиленової плівки, вату, бинт, гарячу воду або 40 % етиловий спирт, або одеколон, або 9 % розчин оцту
Вологий компрес складається з чотирьох шарів, кожен з яких з метою герметизації, починаючи з нижнього шару і до верхнього, повинен бути на 2—3 см більшим за попе-редній.
Перший, нижній шар: змочують клаптик марлі необхід-ного розміру (6—8 шарів) у воді температури 25—ЗО °С або 40 % етиловому спирті. Віджимають надлишки рідини.
Другий, герметизуючий, шар, складається з компрес-ного (вощеного) паперу або клаптика поліетиленової плів-ки. Його краї повинні бути на 2—3 см більшими, ніж краї попереднього шару.
Третій, утеплюючий, шар. Найчастіше для цього шару використовують вату Він також має бути на 2—3 см біль-шим за попередній.
Четвертий, укріплюючий, шар. Це звичайна марлева серветка, більша за попередній шар на 2—3 см, яка приклеюється клеолом до шкіри, або марлевий бинт, яким компрес щільно прибинтовується.
Треба слідкувати, щоб прибинтовування не було надто слабким, бо тоді компрес буде зсуватися, що призведе до порушення його герметичності та зникнення теплозберігаючого ефекту, а також, щоб прибинтовування не було над-то міцним, особливо на кінцівках, бо можна перетиснути кровоносні судини
Такий компрес тримають на хворому місці протягом 8—10 год, змінюючи його двічі на добу (вранці та уве-чері).
Ознаки правильно накладеного компресу
Марля внутрішнього шару залишається вологою та теплою і через 8—12 год. Шкіра під компресом волога, теп-ла, злегка гіперемійована.
Після зняття компреса шкіру протирають теплою во-дою, потім сухим рушником досуха. Щоб не було мацера-ції, протирають шкіру 70 % етиловим спиртом. Через 2—3 год компрес можна накладати знову. При виникненні мацерації шкіру протирають 70 % ети-ловим спиртом, у місці ушкодження присипають її цинко-вою присипкою або змащують цинковою маззю чи концентрованим розчином перманганату калію. Необхідно зробити перерву на 2—3 доби або застосувати сухий ком-прес.
Для підсилення дії вологого компреса слід викорис-товувати грілку, покладену поверх компреса, різні мазі (Вишневського, вазелінову, міновазинову), жовч, димексид.
У цьому випадку такий компрес можна назвати меди-каментозним.
Необхідно також знати, що спиртові компреси швидше висихають, ніж водяні. Тому їх треба змінювати через кожні 4—6 год. Не слід накладати компрес на шкіру, зма-щену йодом, тому що виникає велика небезпека глибокого опіку або мацерації шкіри. Якщо компрес зсунувся, 1-й шар охолов та висох, його треба зняти та накласти новий компрес.
Особливості накладання компреса на різні ділянки тіла
1. Компрес на грудну клітку:
а) звичайний компрес, щоб не сповзав, треба закріпити за допомогою бинта і обов'язково перекинути його через одне плече або через обидва передпліччя навхрест;
б) зручним є застосування компреса у вигляді жилетки (на один бік) з внутріш-нім шаром, що відстібується.
2. Компрес на шию (гор-ло) при ангіні, трахеїті має вигляд полоски завширшки 6—8 см; довжина її відпо-відає окружності шиї.
З