Для покращання кровопостачання ішемізованих тканин нижніх кінцівок велике значення має ендартеректомія глибокої артерії стегна з подальшою профундопластикою. Останню проводять з артеріотомії в місці відходження глибокої стегнової артерії, після усунення обліте-рації атеросклеротичними бляшками і завершують автовенозною бо-ковою пластикою.

У хворих із некротичними змінами кінцівок треба віддавати пе-ревагу автопластичним методам реконструкції (ендартеректомія, автовенозне шунтування), уникаючи при цьому синтетичних судинних протезів, що завжди є небезпечними в плані інфікування.

У хворих похилого й старечого віку при наявності тяжких супровідних захворювань реконструкції аорто-стегнового сегмента пов'язані з високим ризиком розвитку ускладнень і летальності. Збе-реження кінцівки при загрозі ампутації у хворих із тяжкою ішемією (III-IV ступенів) можна досягнути шляхом застосування менш травма-тичних операцій. Серед них найчастіше використовують надлобкове артеріо-стегново-стегнове або артеріо-пахово-стегнове шунтування.

Варикозна хвороба

Варикозною хворобою вен називають захворювання з ха-рактерними необоротними прогресуючими змінами в поверхне-вих, комунікантних і глибоких венах, а також у шкірі, підшкірній основі, м'язах, кістках і нервах, яке клінічне проявляється у вигляді розширення підшкірних вен нижніх кінцівок, пігментації, трофічних виразок.

Класифікація

1. За етіологічним фактором:—

первинний (правдивий) і вторинний варикоз.

2. За анатомічним принципом:—

розширення великої підшкірної вени;—

розширення малої підшкірної вени;—

розширення обох підшкірних вен.

3. За формою варикозного розширення:—

циліндричну форму;—

звивисту, розсипну;—

змішану форму.

4. За стадіями розвитку захворювання:—

компенсовану;—

субкомпенсовану;—

декомпенсовану.

5. За станом клапанного апарату вен:—

без порушення функції клапанів;—

з недостатністю клапанів.

6. За характером ускладнень:—

ускладнена кровотечею;—

ускладнена тромбофлебітом;—

ускладнена трофічною виразкою гомілки.

7. За вираженням порушень венозного кровообігу в кінцівці — І, ІІА, ІІБ, III ступеня.,

Симптоматика і клінічний перебіг

У стадії компенсації тривалий час скарг у хворих немає. Деякі з них після фізичного навантаження вказують на відчуття тяжкості й повноти в ногах. При огляді таких хворих у стоячому положенні можна помітити незначно виражене варикозне розширення гілок великої і малої підшкірної вен При функціональному дослідженні клапанний апарат не уражений.

У стадії субкомпенсації хворі скаржаться на відчуття тяжкості й втомлюваність ніг, їх пастозність або набряк, на пе-кучий біль у ділянці розширення вен і нічні судоми в гомілкових м'язах. Під час огляду хворого в положенні стоячи спостерігають значне варикозне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок. Шкіра дистальних відділів гомілки частіше буває незміненою Функціональне обстеження клапанного апарату вказує на недостатність клапанів підшкірних або й комунікантних вен.

Для стадії декомпенсації характер-ними є скарги на постійну тяжкість у но-гах, біль, швидку втому, набряк та су-доми в гомілкових м'язах. До цього при-єднуються пігментація, індурація і трофічні виразки з локалізацією в нижній третині гомілки. Варикозне розширені вени добре контуруються над шкірою . При функціональному дослідженні вен у таких хворих можна виявити клапанну недостатність підщкірних, комунікантних і глибоких вен.

Порушення венозного кровообігу першого ступеня є характерним для варикозної хвороби в стадії компенсації. Прояви венозної недостатності ПА сту-пеня мають місце при варикозному розширенні вен у стадії субкомпенсації. Для хронічної венозної недостатності II Б ступеня притаманні прояви декомпенсації з трофічними змінами м'яких тканин у вигляді індурації, гіперпігментації, гемосидерозу, дерматиту та ін.

Для III ступеня хронічної венозної недостатності, що розви-вається в стадії вираженої декомпенсації, характерними є фор-мування на фоні вищеописаних змін вазотрофічних виразок із локалізацією частіше в нижній третині гомілки.

Проби для визначення стану клапанів підшкірних вен

Проба Броді-Троянова-Тренделенбурга. Хворий знаходиться в горизонтальному положенні з піднятою кінцівкою, з поверхне-вих вен якої масажуванням видаляють кров. У ділянці верхньої третини стегна підшкірні вени перетискують джгутом, після чого хворий встає. Якщо у вертикальному положенні (з джгутом і після його зняття) вени повільно заповнюються знизу, то пробу вва-жають негативною. При швидкому ж наповненні вен, в основному згори, проба позитивна .

Проба Гаккенбруха. У хворого, що стоїть, пальцями перетис-кають венозну магістраль і просять покашляти. При недостатності клапанів вен, особливо остіального, поштовх зворотної хвилі крові передається в пальці, що лежать на судині.

Проби для визначення стану клапанів комунікантних вен

Проба Пратта. У хворого в положенні ле-жачи на спині за допо-могою масажу виштов-хують кров із підшкірних вен ноги. Після цього на кінцівку від пальців до паху накладають елас-тичний бинт. У верхній третині під-шкірні вени перетиска-ють джгутом. Хворого просять встати. Накла-дений бинт зверху по-ступово розмотують, а одночасно від пахової ділянки накладають дру-гий так, щоб між ними залишався проміжок 5-6 см. При цьому в місцях недостатності комунікантних кла-панів, якщо вона є, виникає набухання під-шкірних вен.

Проба Шейніса. У хворого, що лежить, на підняту нижню кінцівку після спорожнення від крові підшкірних вен накладають три джгути: на стегні нижче овальної ямки, над коліном і безпосередньо під ним. Хворому рекомендують піднятись на ноги. Вени поступово заповнюються кров'ю. Якщо варикозні вузли або вени на будь-якій ділянці швидко набухають, то в цих місцях треба вважати наявною недостатність клапанів комунікантних вен .

Проба Тальмана (є модифікацією попередньої). Для виконан-ня цієї проби використовують гумовий джгут довжиною 2-3 м. Його накладають на ногу хворого після спорожнення поверхне-вих вен. Далі просять хворого встати і знімають джгут. Спостері-гаючи за заповненням вен, дають оцінку недостатності клапанів комунікантних вен, як при пробі Шейніса.

Проби для визначення стану клапанів глибоких вен

Проба Мейо-Пратта. Полягає в тому, що хворому в положенні лежачи на верхню третину стегна піднятої кінцівки накладають джгут, що перетискає поверхневі вени. Після цього кінцівку бинтують елас-тичним бинтом від пальців ступні до пахової складки. Хворого про-сять встати. Якщо після цього в нозі виникають біль, відчуття стиснення і повноти,