Проба Дельбе-Пертеса (маршова). У хво-рого, що стоїть, для припинення кровотоку в підшкірних венах вище колінного суглоба на-кладають гумовий джгут. Після цього його про-сять ходити протягом 3-5 хв. Якщо підшкірні вени спадаються, то прохідність глибоких вен задовільна .

Методика оперативних втручань і послідовність їж виконання

Операція за Трояновгш-Тренделенбургом. Велику підшкірну вену біля її вічка перев'язують і перерізають. Поперед-ньо таким же чином перев'язують і перерізають у місці їх впадіння у велику підшкірну вену три вени: зовнішню статеву, поверхневу надчеревну і поверхневу вену, що огинає клубову кістку.

Операція за Бебкоком . У дистальний кінець вели-кої підшкірної вени вводять спеціальний зонд (веноекстрактор), за допомогою якого шляхом тракції видаляють вену зверху вниз.

Операція за Наратом. Операцію виконують як доповнення до операції Бебкока при розсипному або змішаному типі вари-козної хвороби. Оперативне втручання здійснюють шляхом тунелювання за ходом магістральної вени між двома розрізами шкіри.

Операція Кокке-та — надфасціальна перев'язка і перерізання комунікантних вен. Розріз довжиною до 2-5 см проводять по задньо-медіальній поверхні нижньої третини го-мілки. Комунікантні вени (3-5 і більше) пе-рев'язують та пере-різають над фасцією.

Операція Лгнтона — субфасціальна перев'язка і перерізан-ня комунікантних вен. Після розрізу шкіри і підшкірної клітковини розрі-зають фасцію, підфасціально виділяють, пе-рев'язують і перерізають комунікантні вени. Розріз фасції зашивають.

При недостатності клапанів глибоких вен стегна, підколінної вени виконують екстравазальну їх корекцію синтетичною спіраллю за А.Н. Віденським або підшива-ють атравматичною ниткою за Kirshner.

У післяопераційному періоді рекомен-дують активний режим. Хворі починають ходити на наступну після операції добу. Для профілактики післяопераційних ускладнень хворим рекомендують бинтування кінцівки еластичним бинтом протягом 1,5-3 місяців.

Методика склерозуючої терапії

Варикозно розширену вену перетискають у дистальному й проксимальному її кінцях. Після пункції вени та відсмоктування з неї крові в просвіт вводять склерозуючу речовину (варикозан, тромбовар тощо). Стискуючу пов'язку залишають протягом 2-3 діб.

Безпосередні й віддалені результати хірургічного лікування первинного варикозного розширення вен нижніх кінцівок у більшості хворих хороші, проте у 20 % випадків можливий рецидив захво-рювання. Знання причин і передумов виникнення рецидиву вари-козної хвороби дає можливість його попередити, а при виникненні, встановивши причину, провести адекватну операцію.

Серед причин такого рецидиву треба відзначити залишення під час операції магістрального стовбура великої або малої підшкірної вени, невидалення приток великої підшкірної вени в овальній ямці й вічку, нероз'єднання системи поверхневих і глибо-ких вен у нижній третині гомілки. Після встановлення клінічними і лабораторними методами діагнозу рецидиву варикозного розши-рення та уточнення його причини проводять оперативне лікування.

Пгслятромбофлебгтний синдром — хронічне захворювання нижніх кінцівок, яке розвивається внаслідок гострого тромбозу глибоких вен системи нижньої порожнистої вени та проявляється вираженими набряками, розширенням підшкірних вен і рецидив-ними тромбозами.

Класифікація

1. За особливостями перебігу:—

склеротична форма;—

варикозна форма;—

набряково-больова форма;—

виразкова форма.

2. За стадіями розвитку: І, II, III cm.

3. За локалізацією:—

ураження нижньої порожнистої вени;—

ураження клубової вени;—

ураження стегнової вени;—

ураження підколінної вени;—

ураження гомілкових вен.

4. За поширеністю ураження:—

ізольовані;—

комбіновані;—

поширені.

5. За характером ураження вен:—

оклюзія;—

часткова реканалізація;—

повна реканалізація.

6. За ступенем венозної недостатності:—

стадія компенсації;—

стадія субкомпенсації;—

стадія декомпенсації.

Симптоматика і клінічний перебіг

Післятромбофлебітний синдром клінічно проявляється розпира-ючим болем у нижніх кінцівках, вираженими набряками та розши-ренням підшкірних вен. У процесі захворювання із змінами стадій може з'являтися ряд нових ознак індурація тканин, гіперпігментація шкірних покривів, застійний дерматит та рецидивні виразки, що не гояться тривалий час. Загальний стан пацієнта при цьому залишається задовільним. Клінічні прояви в основному залежать від патологічних змін у венозній системі. Внаслідок перифлебіту весь судинно-нерво-вий пучок у зонах тромбозу глибоких вен "замурований" рубцевими тканинами Це й зумовлює розвиток набряку, який особливо вира-жений після перебування хворого на ногах, до кінця дня. До того ж у процес втягуються не тільки підшкірна клітковина, м'язи, але й усі м'які тканини кінцівки. Деякі прояви післятромбофлебітного синдро-му, особливо ті, що зумовлені венозною недостатністю (розпираю-чий біль, відчуття тяжкості в кінцівках, підвищена втомлюваність), після відпочинку можуть зникати або ж різко зменшуватись.

Розширення підшкірних вен є непостійною ознакою післятромбофлебітної хвороби. Воно виникає в системі великої підшкірної вени, особливо в місцях розміщення перфорантних вен. Поряд із цим, спостерігають також розширення підшкірних вен і в нижніх відділах передньої черевної стінки. Його ступінь часто залежить від рівня локалізації патологічного процесу. Найбільш обтяжливими для хворих проявами післятромбо-флебітної хвороби є виразки, які формуються найчастіше в нижній третині гомілки на її внутрішній поверхні. Шкірні покриви цієї ділянки до утворення виразок мають синюшне забарвлення або ж гіперпігментовані, підшкірна клітковина ущільнена. Виразки різноманітних розмірів, завжди утворюються на фоні набряків, загоюються повільно й мають схильність до рецидивів. Інколи вони циркулярне охоплюють нижню третину гомілки.

Незважаючи на те, що больові відчуття в ураженій кінцівці є постійними ознаками захворювання, їх інтенсивність майже завж-ди незначна. Найбільш вираженим больовий синдром буває у фазі оклюзії. У більшості пацієнтів із посттромбофлебітним синдромом біль виникає при фізичному навантаженні та в кінці дня.

Відчуття тяжкості в ногах та розпирання зумовлені ве-нозним застоєм, локалізованим, насамперед, у дистальних відділах ураженої кінцівки. Ступінь вираження цих симптомів завжди зна-ходиться в прямій залежності від ступеня декомпенсації венозно-го відтоку.

Для післятромбофлебітного синдрому характерна стадійність перебігу захворювання (А.Н. Веденський, 1986).

І стадію характеризує набряк ніг без явищ гіперпігментації шкірних покривів та індурації підшкірної клітковини. У таких хво-рих можна спостерігати ціаноз шкірних покривів в місці уражен-ня. Після перебування пацієнтів у ліжку протягом ночі набряк зменшується, проте зовсім не зникає.

II стадія перебігу захворювання характерна тим, що на-бряк у хворих зменшується, а після перебування їх у ліжку про-тягом доби