Гіпоглікемія характерна для початкового, лабільного періоду діабету під час визначення дієти та інсулінотерапії, підвищення дози інсуліну після голодування або фізичного напруження. По-чатковими ознаками її є блідість шкіри, в'ялість, запаморочення, пітливість, тремор, незабаром з'являються порушення свідомості і судоми. Важливими ознаками, що відрізняють гіпоглікемію від гіперглікемічної коми, є: відсутність токсичного дихання, бліда волога шкіра, підвищення м'язового тонусу, нормальна концент-рація глюкози в крові. Тривалий гіпоглікемічний стан, що часто повторюється, може бути причиною мозкових уражень.

Лікування. У лікуванні хворих на цукровий діабет найважли-вішим є: 1) правильне харчування; 2) інсулінотерапія; 3) дотри-мання гігієнічного режиму.

У дієті співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинно становити відповідно 1:0,75:3,5. Треба обмежити вживання цукру та інших солодощів до 30—35 г на добу.

До харчування хворих дітей обов'язково повинні входити сир, вівсяна крупа і борошно, тріска, нежирна баранина, тобто проду-кти, що мають здатність виводити жири з печінки, запобігаючи її жировій інфільтрації.

Приймати їжу краще п'ять разів; це сніданок, обід, полудень, вечеря і додаткове харчування через 3 год після введення суінсуліну, тобто другий сніданок.

На відміну від дорослих хворих, однієї дієтотерапії для ліку-вання дітей не досить. Для лікування цукрового діабету у дитини потрібно призначати препарати інсуліну. Застосовують препара-ти інсуліну з різною тривалістю та ефективністю дії у різні періо-ди доби (інсулін Б, суінсулін, суспензія цинк-інсуліну для ін'єк-цій). Лікування рекомендують починати препаратами інсуліну короткої дії (суінсуліну).

Визначаючи дозу інсуліну, враховують, що кожна одиниця інсуліну сприяє засвоєнню 5 г цукру. Добову дозу інсуліну мож-на визначити за формулою Форшема:

де х — кількість глюкози в крові; 150 — допустимий нирковий поріг глюкози; 5 — кількість грамів вуглеводів, що засвоюється одиницею інсуліну.

Звичайно добову дозу інсуліну короткої дії розподіляють на три і більше ін'єкцій, які роблять за 20—30 хв до приймання їжі. Потреба в інсуліні в наступні дні, а також денні дози за-лежать від рівня глюкози в сечі і крові. У першу половину дня доцільно призначати більшу частину добової дози інсуліну. Якщо виникає потреба в нічній або вечірній ін'єкції, то кіль-кість інсуліну не повинна перевищувати 10% добової. Під час інсулінотерапії дітям, хворим на цукровий діабет, не слід до-биватися стану аглікозурії (відсутність глюкози в сечі), до-сить, якщо за день з сечею виділяється до 5—10% добової кількості глюкози.

У разі розвитку прекоматозного або коматозного стану дити-ну треба терміново госпіталізувати і якнайшвидше ввести їй ін-сулін. Звичайно протягом 1-ї доби лікування роблять 6—8 ін'єк-цій суінсуліну в середній дозі 0,7—1,2 ОД/кг на добу. Після 6 год інтенсивного лікування, коли суінсулін вводять через кожні 2 год, наступні ін'єкції його роблять через 4—6 год у менших до-зах (по 0,2—0,3 ОД/кг) з урахуванням загального стану дитини і пока шиків глюкози в сечі і крові.

Важливим заходом є боротьба з ацидозом, зневодненням, не-достатністю кровообігу, коригування дефіциту калію. Першого дня кількість рідини, яку вводять внутрішньовенно краплинно, становить 1 л для дітей молодшого віку і 1,5—2 л — для дітей шкільного віку, тобто приблизно 10% маси тіла хворого.

Звичайно вводять ізотонічний розчин натрію хлориду з 5% розчином глюкози у співвідношенні 1:1. У разі значного зниження рН крові (до 7.1) треба вводити внутрішньовенно крап-линно 4% розчин натрію гідрокарбонату (5 мл/кг маси тіла на добу), а також кокарбоксилазу, аскорбінову кислоту, корглікон, гепарин, унітіол. Другого дня дають солодкі фруктові со-ки, пізніше — печиво і знежирене молоко, до дієти вводять ліпотропні речовини.

Під час лікування прекоматозного стану і діабетичної коми завжди слід пам'ятати про можливе виникнення гіпоглікемії. У такому разі призначають вуглеводи, що легко всмоктуються (1— 2 грудочки цукру. 1—2 чайні ложки меду або варення, солодкий чай, 20—25 г білого хліба, 5—6 штук печива).

Якщо під час гіпоглікемічного стану спостерігаються втрата свідомості і судоми, треба терміново ввести внутрішньовенно 20—40 мл 40% розчину глюкози, а у разі неефективності — під-шкірно адреналін. Після поліпшення стану призначають картоп-ляне торе, манну кашу.

Останнім часом у лікуванні ранніх стадій цукрового діабету підлітків використовують пероральні препарати групи бігуанідів і препарати сульфонілсечовини, які знижують рівень глюкози. їх доцільно призначати у разі досягнення швидкої компенсації за-хворювання завдяки дієті в умовах низької добової потреби інсу-ліну. Основними препаратами сульфонілсечовини є бутамід, цикламід, толбутамід тощо.

Крім препаратів, що знижують рівень глюкози, для ліку-вання дітей треба застосовувати ліпотропні препарати: метіо-нін, ліпоєву кислоту, панкреатин (дітям віком понад 7 років по 0,5 г на прийом 3—4 рази на день перед їдою). Ліпоєву кисло-ту призначають всередину після їди по 0,025 г 2—4 рази на день. Лікування проводять курсами по 20—30 днів. Виражені розлади всіх видів обміну у разі цукрового діабету у дітей призводять до вітамінної недостатності. Для підтримання ві-тамінного балансу треба 3—4 рази на рік протягом 1 міс про-водити курси вітамінотерапії (аскорбінова кислота, токоферо-лу ацетат, тіамін, піридоксин, ціанокобаламін, нікотинова кис-лота). У лікуванні мікроангіопатії використовують ангіопротектори (трентал, ангінін, продектин).

Загальний режим дітей у стані компенсації такий самий, як і здорових. Шкільні заняття не забороняються, хворі можуть помірно займатися спортом. Ліжковий режим призначають лише у прекоматозному стані. Курортне лікування (Желєзноводськ, Єсентуки) корисне як загальнозміцнювальний чинник.

На тлі лікування дієтою і препаратами інсуліну хірургічні ме-тоди лікування не мають протипоказань. Новим напрямком у лі-куванні цукрового діабету є спроби трансплантації підшлункової залози або острівкових клітин, а також імунокоригуючої терапії.

Дифузний токсичний зоб (базедова хвороба) — генетичне аутоімунне