ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Захворювання верхніх дихальних шляхів у дітей найчастіше бувають запального характеру з ураженням слизової оболонки носа рота гортані трахеї бронхів Вони призводять до порушення дихальної захисної нюхової і мовної функцій спричиняють патологічні зміни в інших органах і системах

ГОСТРИЙ НЕЖИТЬ. Гострий нежить — запальний процес слизової оболон-ки носа, який може поширюватися на носову частину глотки. Тому в дітей 1-го року життя нежить розгляда-ють як ринофарингіт.

АНГІНА — гостре інфекційне захворювання всього орга-нізму з місцевими проявами переважно в піднебінних мигдаликах.

ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ Хронічний тонзиліт — хронічне запалення піднебінних мигдаликів, яке може призвести до ураження різних ор-ганів і систем, розвивається на тлі зміненої реактивно-сті дитячого організму.

ГОСТРИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ Гострий ларинготрахеїт — запалення слизової оболон-ки гортані та трахеї, найхарактернішою ознакою якого є набряк підголосової порожнини, що призводить до гострого порушення дихання. Гострий ларинготрахеїт найчастіше спостерігають у віці від 5 до 6 років. У хлопчиків буває у 3 рази частіше, ніж у дівчаток.

ГОСТРИЙ БРОНХІТ Гострий бронхіт — запальний процес слизової оболон-ки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тка-нини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патологій ди-тячого віку.

ГОСТРА ПНЕВМОНІЯ. Пневмонія — гостре інфекційно-запальне захворюван-ня, за якого уражуються всі структурні елементи леге-невої тканини, в тому числі альвеоли. Найчастіше пневмонія спостерігається у дітей віком до 3 ро-ків. В структурі легеневої патології дитячого віку пневмонія ста-новить 80%.

Пневмонія — захворювання, яке посідає місце серед пер-ших 10 причин летальності. Особливо часто вона ускладнює ГРВІ (у дітей до 1 року в середньому 20%, понад 1 рік — 10%). У недоношених дітей раннього віку гостра пневмонія має важ-кий, затяжний перебіг, ускладнюється токсичними синдрома-ми, небезпечними для життя, що зумовлено особливостями іму-нітету дитини.

Гострий важкий стан потребує від медичного працівника знань фахівця в питаннях діагностики і невідкладної допомоги. Некомпетентні лікування і догляд дітей, хворих на пневмонію, призводять до виникнення хронічної бронхолегеневої патології і загрожують життю дитини.

БРОНХІАЛЬНА АСТМА. Бронхіальна астма — хронічне рецидивне обструктивне захворювання легенів, яке характеризується підвищеною чутливістю бронхів до різноманітних подразників, запа-ленням слизової оболонки дихальних шляхів, що при-зводить до нападів ядухи й задишки, які повторюються. За період 1990—1994 рр захворюваність на бронхіальну астму зросла на 34 % У 1994 р захворюваність на 100 000 населення в Україні становила 405 випадків. Летальність — 3,8 ви падка на 100 000 населення. Викид у повітря шкідливих речовин становить 80 т на душу населення щорічно.

Розвитку бронхіальної астми сприяють різні фактори. Астму в дітей раннього віку діагностують пізно, навіть за наявності нападів ядухи, які виникають у дітей, котрі часто хворіють на ГРВІ внаслідок фізичного навантаження або під час контакту з алергеном. Перехід від бронхітів та повторних обструктивних бронхітів до клінічних проявів бронхіальної астми буває зовсім непомітним.

В основі синдрому бронхіальної обструкції у дітей раннього віку лежать набряк та гіпертрофія слизової оболонки на тліприродного звуження дихальних шляхів, гіперпродукції секрету, накопичення його у просвітах бронхів і менше виражений бронхоспазм.

Поширенісгь бронхіальної астми коливається від 1 до 8 % залежно від віку і географічних умов.