Доброякісні захворювання молочної залози

Захворювання молочної залози є складною проблемою як для хворої, так і для лікаря. Увага до них з боку гінекологів зростає у зв'язку зі збільшенням випадків доброякісних і малігнізуючих захворювань залози.

Молочна залоза дорослої жінки є великою модифікованою сальною за-лозою, яка розміщується на поверх-невій фасції грудної клітки. Її маса становить в середньому 200—300 г. Структурними елементами молочної залози є жирова тканина, фіброзні перегородки (септи), залозисті струк-тури. Вона складається з 12—20 час-ток, молочних проток і секреторних клітин, що містяться в альвеолах. Кож-на з цих часток має протоку, яка відкривається на соску. Молочна зало-за має багаті кровоносну і лімфатичну системи, що зумовлює швидке мета-стазування внаслідок малігнізації. До-даткові соски (політелія) спостеріга-ються частіше, ніж додаткова молочна залоза (гіолімастія).

Тканина молочної залози є дуже чутливою до гормональних змін. Роз-виток молочної залози протягом пері-оду статевого дозрівання пов'язаний з дією гормонів. Молочна залоза є та-кож дуже чутливою до рівня гормонів протягом менструального циклу.

У кожній тканині молочної залози можуть розвиватися патологічні зміни:

фіброзно-кістозна мастопатія і фібро-аденома — із сполучної тканини; ліпо-ма — з жирової тканини (а також не-кроз внаслідок травми); ектазія про-ток, галактоцелє — з проток залози;

містить папілярні пухлини або підлягає малігнізуючим змінам. Інфекційне захворювання молочної залози — ма-стит — розвивається у матерів, які годують груддю.

Рак молочної залози становить 25% усіх малігнізацій у жінок і розвиваєть-ся переважно після 40—45 років.

Мастодинія — біль у ділянці молоч-них залоз, пов'язаний з циклічним набряканням їх внаслідок венозного застою і набряку строми залози перед менструацією; в цей час молочна зало-за збільшується майже на 15%.

Лікування, як і під час перед-менструального синдрому (нестероідні протизапальні засоби, діуретики, прегнін, норколут, парлодел).

Фіброзно-кістозна мастопатія (ФКМ), за визначенням ВООЗ, — це фіброзно-кістозне захворювання, що характеризується комплексом проліферативних і регресивних змін у мо-лочній залозі з порушенням спів-відношення епітеліального і сполуч-нотканинного компонентів. Проліферативні процеси — це гіперплазія, проліферація часток, проток, сполуч-ної тканини, регресивні — атрофія, фіброз, утворення кіст.

Фіброзно-кістозна мастопатія є найпоширенішою серед захворювань молочної залози. Ризик розвитку раку молочної залози при мастопатії з гіперпластичними процесами зростає у 2,6 разу, у разі атипових змін — у 6 разів.

Поняття фіброзно-кістозної масто-патії охоплює понад 35 різних патоло-гічних процесів. Ці стани можуть роз-виватись у зв'язку з підвищеною чутли-вістю до впливу гормонів і тому найча-стіше розвиваються в репродуктивно-му періоді або у жінок, яким застосову-ють замінну естрогенотерапію в періоді менопаузи (постменопаузи). Причи-ною їх також може бути неадекватна секреція естрогенів, прогестерону або зростання рівня пролактину.

Доказів того, що причиною розвит-ку доброякісних захворювань молоч-них залоз можуть бути гормональні контрацептиви, немає.

Гістологічне фіброкістозні зміни проходять 3 стадії. Першою є стадія проліферації строми, особливо у верх-ньому зовнішньому квадранті залози, що призводить до індурації і відчуття болю. Другою є стадія аденозу — утворення кіст, різних за розмірами;

від мікроскопічних до 1 см у діаметрі. Під час цієї стадії розвивається знач-на проліферація проток і альвеоляр-них клітин. Остання, третя, стадія — утворення великих кіст, але з меншим відчуттям болю (за винятком випадків швидкого росту кіст). Проліферативні зміни відбуваються в усіх структурах залози. За наявності атипових клітин у протоках або апокринній тканині зростання ризику розвитку раку мо-лочної залози збільшується у 5 разів.

Розрізняють такі форми фіброзно-кістозної мастопатії:

1) дифузну:

а) з переважанням залозистого ком-понента (аденоз);

б) з переважанням фіброзного ком-понента;

в) з переважанням кістозного ком-понента;

г) мішану;

2) вузлувату.

Етіологія і патогенез ФКМ не з'ясовані. Певну роль відво-дять гормональним порушенням: гіперестрогенії, дефіциту прогестеро-ну, гіперпролактинемії.

Клінічна картина. Фіб-розно-кістозна мастопатія, як прави-ло, супроводжується циклічним, біла-теральним болем [ностальгією) і збільшенням молочних залоз. Біль, пов'язаний з фіброкістозними зміна-ми, у більшості випадків є дифузним, часто з поширенням у ділянку плечей. Локалізований біль може виникати внаслідок швидкого росту кісти. Під час обстеження в молочних залозах виявляється вузлуватість. Великі кісти можуть відчуватись як утворення, наповнені рідиною. Ці зміни є найбільш виразними перед менструа-цією, але можуть і не мати циклічно-го характеру. До 15% жінок, як прави-ло, не скаржаться на біль, але під час пальпації в молочних залозах виявля-ються зони ущільнення.

Діагностика ґрунтується на даних анамнезу, клінічної картини, пальпації молочних залоз, ультразву-кового дослідження. Діагноз підтверд-жують дані спеціального дослідження (мамографія, термографія, пункційна біопсія). Біопсія полягає в аспірації кістозних мас, ця процедура водночас є і терапевтичною. Тканина, вилучена шляхом аспірації, підлягає цитологіч-ному дослідженню. Кістозні маси мо-жуть повністю зникнути після аспі-рації; у таких випадках хворі підляга-ють повторному обстеженню через З—6 місяців. Наявність солідних мас потребує гістологічного дослідження шляхом аспіраційної або відкритої біопсії. Мамографію рекомендують проводити жінкам віком понад 35 років, які мають високий ризик роз-витку раку молочної залози.

Такі захворювання молочних залоз, як склерозуючий аденоз, апокринна метаплазія, ектазія проток, фіброаде-нома, фіброз, легка гіперплазія, мас-тит і сквамозна метаплазія, не збільшують ризик розвитку раку.

Лікування хворих з фіброз-но-кістозною мастопатією є медика-ментозним. З цією метою використову-ють оральні контрацептиви (метод ви-бору), гестагени, даназол, антистрогени (тамоксифен, нолвадекс), антипролактинові препарати (парлодел, бром-криптин), мікродози йоду, вітаміни. У кожної другої пацієнтки серед тих, які підлягали лікуванню даназолом, через 12 міс після припинення лікування сим-птоми повторюються. Парлодел, як правило, погано переноситься (нудота, блювання). Таким хворим рекоменду-ють обмежити вживання метилксантинів (кава, чай, шоколад).

Фіброаденома є другою за часто-тою формою доброякісних захворю-вань молочної залози і частіше розви-вається у молодих жінок (21—25 років). Фіброаденома є твердим безбо-лісним вільно рухомим утворенням молочної залози діаметром 2—3 см. У більшості