План реферату.

1. Визначення захворювань органів дихання:

а) гострий бронхіт;

б) хронічний бронхіт;

в) бронхіальна астма;

г) крупозна пневмонія;

д) вогнищева пневмонія;

е) грипозна пневмонія;

є) туберкульоз легенів;

ж) плеврит;

2. Чинники, які викликають захворювання;

3. Дія зовнішніх та внутрішніх чинників у розвитку хвороби;

4. Загальні симптоми захворювання організму;

5. Основний симптом, який характерний лише для одного захворювання, за яким можливо відрізнити хворобу від інших;

6. Зміни, які відбуваються в організмі при лабораторних збираннях аналізів та рентгенологічних дослідженнях захворювання органів дихання;

7. Лікування та догляд за хворими: призначення дієти, препаратів, лікарських напоїв, фізіотерапевтичних заходів.

8. Прогноз перебігу захворювання;

9. Ускладнення, яке може виникнути при тривалому перебігу хвороби;

10. Основи профілактики для запобігання розвитку хвороб органів дихання.

ГОСТРИЙ БРОНХІТ

Гострий бронхіт — гостре запалення бронхів. За да-ними Б. Е. Вотчала (1974), гострий бронхіт становить 34,5% всіх захворювань органів дихання.

Етіологія. Розвиткові бронхіту великою мірою сприяють бакте-ріальна (пневмококи, стрептококи, стафілококи, паличка Фрідлендера), вірусна (віруси грипу, кору) інфекції, а також вірусно-бактеріальна асоціації. Крім цього, гострий бронхіт виникає під впливом екзогенних токсико-хімічних (окисли азоту, аміак, сірко-водень, хлор) та ендогенних токсичних (азотисті шлаки при уре-мії) чинників, а також алергічного чинника. Бронхіт може розви-нутися внаслідок дії високої температури, запорошеності, пере-охолодження організму, зниження його реактивності при тяжких виснажливих захворюваннях та операціях, зловживання алкого-лем, куріння, неповноцінного харчування. Виникненню бронхіту також сприяють хронічний тонзиліт, синусити, порушення носо-вого дихання.

Клінічна картина. Клінічна, картина гострого бронхіту склада-ється зі синдромів загальної інтоксикації та ураження власне брон-хів. Перший із них виявляється загальним нездужанням, знижен-ням працездатності, болем у м'язах слини, ніг. Температура тіла у більшості випадків субфебрильна, рідко вище 38°С, іноді залиша-ється нормальною. У перші дні хвороби спостерігається погіршен-ня апетиту і сну.

Другий синдром виявляється сильним кашлем, задишкою, дря-панням у горлі або за грудиною при супутніх ларингітах, трахе-їтах.

Кашель може бути сухим або вологим. В останньому випадку харкотиння може бути слизистим або слизисто-гнійним. При за-паленні бронхів переважно великого калібру (проксимальний брон-хіт) порушення прохідності бронхів не виражене, при цьому хар-котиння відкашлюється легко.

Якщо запальний процес уражає лише дрібні бронхи (дисталь-ний бронхіт), у яких немає кашльових рецепторів, то в цих випад-ках задишка може бути єдиним проявом бронхіту. Поширення запального процесу на дрібні й середні бронхи часто спричиняє порушення бронхіальної провідності, при цьому харкотиння від-кашлюється важко і спостерігається тяжка задишка.

У виникненні порушень бронхіальної провідності (обструктив-ний синдром) важлива роль належить запальному набряку слизо-вої оболонки бронха, бронхоспазму, надмірній секреції слизу, по-рушенням функції війчастого епітелію, синтезу сурфактанта. У клініці обструкція бронхів виявляється задишкою, яка посилюєть-ся при фізичному навантаженні, утрудненим видихом, свистячим диханням, приступоподібним кашлем. У тяжких випадках може спостерігатися прискорене дихання, особливо при ураженні дріб-них бронхів, бронхіоліті. Перкусійний звук над легенями у біль-шості випадків залишається ясним. При обструктивному синдромі перкусійний звук має коробковий відтінок. Під час аускультації виявляється жорстке дихання, сухі та вологі хрипи різного каліб-ру. При запаленні дрібних бронхів та бронхіол хрипи можуть вза-галі не вислуховуватись.

При гострому бронхіті рентгенологічні зміни у більшості ви-падків відсутні, може спостерігатися розширення легеневих -коре-нів, посилення легеневого рисунка. У розпалі захворювання може знижуватися життєва ємкість легень порівняно з нормою.

Під час бронхіту може відзначатися помірна тахікардія залеж-но від гарячкової реакції. З боку інших органів та систем, як правило, відхилення не спостерігаються.

У периферичній крові може виявитися помірний лейкоцитоз до (10—12)-107л із незначним зсувом вліво, іноді збільшується ШОЕ до 2—30 мм/год.

Гострі явища хвороби зменшуються через 3—5 днів, коли хар-котиння починає вільно відходити під час кашлю.

Слід пам'ятати, що функція зовнішнього дихання і бронхіаль-на прохідність відновлюються тільки протягом місяця, після клі-нічного одужання. Діагноз ставлять на підставі гострого початку захворювання, кашлю, даних об'єктивних методів обстеження хворого

Лікування гострого бронхіту повинно бути комплексним з урахуванням етіологічних і патогенних чинників. У перші дні хворо-би хворому призначають ліжковий режим. Необхідно пити багато гарячого: чай з липового цвіту, з малиновим варенням, молоко зі содою і медом, підігріті лужні мінеральні води (Слав’янівська, боржом).

За даними А. Н. Кокосова (1976), найбільш позитивні на-слідки при лікуванні гострого бронхіту спостерігались у хворих, котрі отримували антибактеріальну терапію. Хоча окремі автори пропонують симптоматичне лікування гострого бронхіту, і лише при підвищенні температури тіла, появі гнійного харкотиння, а також ослабленим хворим радять призначити антибактеріальні пре-парати. Для цього використовують напівсинтетичні пеніциліни (ам-піцилін, оксацилін, ампіокс), еритроміцин, ерициклін, олеандомі-цин. У тяжких випадках антибіотики призначають парентеральне. Наприклад, широко використовують пеніцилін по 500 тис. ОД 4—6 разів на добу внутрішньом'язово (після проби на чутливість до нього) або його похідні.

Зі сульфаніламідних препаратів застосовують сульфадиметок-син, сульфамонометоксин, бісептол, сульфатон. Антибактеріальну терапію провадять протягом 5—7 днів. При наявності бронхіоліту її слід поєднувати з використанням преднізолону (20—30 мг на день). При лікуванні гострого бронхіту рекомендуються протиза-пальні препарати: ацетилсаліцилова кислота, індометацин, ібупрофен. При частому сухому кашлі призначають протикашльові пре-парати: кодеїн, кодтерпін, широко використовують ненаркотичні протикашльові засоби — лібексин, главент, бромгексин. При на-явності у хворого харкотиння слід призначати відхаркувальні засо-би: настій кореня алтеї (6,0—20,0 г на 200,0) по 1 столовій ложці 4—6 разів на день; відвар кореня солодки (15 г кореня на склянку кип'ятку) по 1 столовій ложці 4—5 разів на день; настій листя подорожника (10,0 на 200,0) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 15—30 хв перед їдою, відвар соснових бруньок, листя підбілу (10,0—15,0 на 200,0) по 1 столовій ложці 3—4 рази