Розрізняють три стадії астматичного статусу. Перша стадія ха-рактеризується відсутністю ефекту від призначених бронхолітиків. Часто наслідком приймання симпатомімстиків є синдром «рико-шету», який виявляється тяжким приступом «неефективного» каш-лю. У таких хворих виникає пароксизм утрудненого дихання, спо-стерігається вимушене положення тіла, загальмованість, частота дихання становить 40 дихальних рухів за хвилину. Крім цього, відзначається блідість, ціаноз, тахікардія, артеріальна гіпертензія. При недостатньому лікуванні перша стадія переходить через 8—24 год. у другу.

Друга стадія характеризується шумним диханням з участю до-поміжної мускулатури. Частота дихання сягає 40—50 за хвилину. Для хворих характерна загальмованість, яка чергується з пері-одами збудження. Основним діагностичним тестом цієї стадії є аускультативна картина «німої» легені. У третини хворих відзна-чається гостра судинна недостатність, а у решти — артеріальна гіпертензія. Протягом 1—24 год. друга стадія може перейти у тре-тю. У третій стадії спостерігається психоневрологічна симпто-матика (психоз, марення), яка поступово змінюється глибокою депресією і втратою свідомості. Дихання у таких хворих поверх-неве, неритмічне. Аускультативна картина — «німі» легені. Ар-теріальний тиск різко знижується, і у більшості хворих спостерігається картина гострої судинної та правошлуночкової серцевої недостатності.

Діагностика. Бронхіальну астму розпізнають на основі харак-терних приступів ядухи з утрудненим видихом і наявністю сухих свистячих хрипів у легенях, збільшенням числа еозинофілів у кро-ві і появою їх у харкотинні.

Лікування. Терапія бронхіальної астми спрямована на ліквіда-цію приступів ядухи та їх попередження. При лікуванні бронхіаль-ної астми широко використовують препарати, що мають бронхолітичну дію: адреномімстики, холінолітики, ксантини.

Найбільш ефективним у лікуванні кризів бронхіальної астми є адреналін і його похідні: ефедрин, теофедрин, солутан, бронхолі-тин. В останні роки широко використовують в-адренрміметики, які стимулюють в1,- і в2-адренорецептори; до них належать ізадрин, новодрин, еуспіран, алупент, астмопент. Особливо ефектив-ні в2-адреномімстики, які впливають на в2-адренорецептори брон-хіального дерева (беротек, сальбутамол, тербуталін, савентол). Із холінолітиків поширені аерозоль «Атровент» і тровентол. Із ксантинів при лікуванні бронхіальної астми часто використовують еуфі-лін, діафілін, теопек.

Відомим препаратом є інтал (кромолін натрію), який випуска-ють у капсулах по 20 мг для інгаляцій. За 5—7 хв перед цим необхідно прийняти аерозоль в-адреностимулятора, що сприяє по-траплянню інталу в дрібні бронхи. Інтал належить до антигістамінних препаратів, але він, крім цього, затримує вихід брадикініну. Інтал ефективний при алергічній астмі, бронхіальній астмі фізичного напруження, «аспіриновій» астмі.

Для профілактики приступів астми також використовують антигістамінний препарат задітен (кетотіфен) по 1-2 таблетки 2 рази на день.

У клінічній практиці при лікуванні бронхіальної астми широко призначають глюкокортикостероїди: преднізолон, тріамцинолон то-що. Однак ці препарати спричиняють ряд побічних реакцій і мають короткочасний ефект. В останні роки успішно застосову-ють новий глюкокортикостероїд — кеналог, який забезпечує те-рапевтичний ефект протягом 30 днів. Також ефективним є вико-ристання кортикостероїдів у вигляді аерозолю бекотиду.

При бронхіальній астмі, яка поєднується з ішемічною хворо-бою серця, гіпертонічною хворобою, а також при астмі фізичного напруження призначають антагоністи кальцію: коринфар (корда-фен) по 10—20 мг 3-4 рази на день, фіноптин (ізоптин) по 80 мг З—4 рази на день.

Легкий приступ бронхіальної астми хворі, як правило, ліквіду-ють самостійно. З цією мстою використовують теофедрин (по 1/2—1 таблетці), солутан (до 60 крапель на прийом), еуфілін (1— 2 таблетки), аерозоль астмопенту або беротеку. При відсутності цих препаратів необхідно ввести підшкірно 0,1% розчин адреналі-ну гідрохлориду 0,3—0,5 мл або 5% розчин ефедрину гідрохлориду 0,5—1,0 мл в поєднанні з папаверином або ношпою (2 мл 2% розчину). Можна ввести хворому 2% папаверин гідрохлорид (2 мл) із 0,2 % платифіліном гідротартратом (1 мл) або 5 мл баралгіну. В усіх випадках призначають антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, тавегіл).

Приступи середньої тяжкості у молодих хворих знімають за допомогою аерозолю в-адреноміметиків або підшкірним введен-ням адреналіну. Останнім часом використовують комбінацію в2-адркноміметиків (сальбутамол, беротек) із холінолітиками (атровент). Хворим старшого віку призначають еуфелін 2,4% внутріш-ньовенне 10—15 мл, а при невираженому ефекті — преднізолон (30 мг) або гідрокортизон (125 мг).

При тяжких приступах бронхіальної астми повторно вводять еуфелін, преднізолон і госпіталізують хворого.

При астматичному статусі І стадії на долікарняному етапі внутрішньовенно вводять преднізолон — 30 мг, при II і III стаді-ях — відповідно 60 і 90 мг. Крім цього, вводять еуфілін 2,4% — 15 мл на ізотонічному розчині натрію хлориду +5000 ОД гепари-ну; контрикал 20000 ОД крапельне в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, реополіглюкін 400 мл внутрішньовенне крапельно; призначають також луги.

При астматичному статусі III стадії необхідна інтубація трахеї для забезпечення штучної вентиляції легень. Інтубацію здійсню-ють без міорелаксантів, щоб залишився кашльовий рефлекс. У стаціонарі застосовують інтенсивну терапію, яка включає кисневу терапію, інфузійне лікування з використанням великих доз корти-костероїдів.

Слід пам'ятати, що при астматичному статусі протипоказані адреномімстики.

Прогноз при легких формах бронхіальної астми не завжди спри-ятливий, і частині хворих призначають III групу інвалідності. При середній і особливо тяжкій формах хворі втрачають працездатність і отримують II—1 групи інвалідності. У таких хворих поступово розвивається серцева недостатність.

Профілактика передбачає лікування стану передастми (гострий та хронічний бронхіт, пневмонія з елементами бронхоспазму в поєднанні з вазомоторним ринітом, кропивницею та іншими ста-нами, при яких спостерігається созинофілія). Вторинна профілак-тика включає комплекс заходів, спрямованих на попередження загострення бронхіальної астми.

КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ

Крупозна пневмонія — гостре запалення легень, яке охоплює цілу частку або її окремі сегменти. При цій пневмонії уражається плевра, яка покриває частку легені, тому її ще позива-ють плевропневмонією, частковою пневмоні-єю. В останні роки клінічна картина гострої пневмонії та її перебіг значно змінилися, тому класичні форми крупозної пне-вмонії