1. Організація режиму, догляду, харчування Дітей розмі-щують в окремих боксах або двомісних палатах, щоб запобігти перехресному інфікуванню У палаті повітря повинно бути зав-жди чистим, свіжим, мати постійну температуру (22—23 °С — для новонароджених та 18—20 °С — для дітей старшого віку) і достатню вологість, постіль — зручною, чистою і теплою У ліжку злегка піднімають головний кінець Дитина повинна бути з непокритою головою та вільними руками. Треба частіше змінювати положення дитини і брати ft на руки Одяг має бути легким, зручним і не обмежувати рухів та дихання дитини.

Особливу увагу слід приділяти догляду за шкірою та слизовими оболонками. Дитину, якщо вона не перебуває у важкому стані, треба регулярно купати (температура води 37—38 °С, 3—5 хв), прочища-ти носові ходи ватним тампоном, змоченим у розчині фурациліну В будь-яких умовах (лікарняних чи домашніх) дитині треба забезпечити спокій, достатню тривалість сну Вона повинна відчувати тепле, доброзичливе ставлення оточуючих.

Велику увагу треба приділяти раціональному харчуванню. Дитина у перші місяці теля народження повинна одержувати грудне молоко Під час пневмонії з токсичними проявами на 1— 2-й день призначають зціджене грудне молоко дрібними порція-ми (добова кількість зменшується на 50—60%) з послідовним переходом через 3—4 дні на звичайний режим харчування. У разі різко вираженої недостатності дихання, коли порушуються ссан-ня та ковтання, годувати треба через зонд, відсмоктавши перед цим слиз з носа та рота. Хворій дитині слід давати достатню кількість рідини (чай, 5—10% розчин глюкози, розчин Рінгера, ізотонічний розчин натрію хлориду, морс, фруктові та овочеві соки) Дітям віком понад 1 рік рекомендується на 1—2 дні дещо зменшити кількість їжі і ввести легкозасвоювані страви (фрукто-ве, овочеве пюре, кефір) з швидким переходом на звичайний ре-жим харчування

2. Антибіотикотерапія — основний вид лікування, спрямова-ний на боротьбу з інфекцією у гострий період пневмонії Призна-чаючи антибіотики, керуються такими правилами, дітям після 6 міс з гострою пневмонією призначають бензилпеніцилін у добовій дозі 100 000 — 150 000 ОД/кг, дітям, у яких пеніцилін зумовлює алергію, або тим, хто недавно його одержував, призначають цефалоспорини (цепорин, цефазолін) або макроліди (еритроміцин), лінкоміцин

Лікування новонароджених та дітей І півріччя життя починають з ампіоксу або цефалоспоринів у звичайних дозах Ослабленим дітям із супутніми захворюваннями спочатку призначають ампіцилін або амігіокс у поєднанні з гентаміцином. За наявності масив-них інфільтратів показаними є два антибіотики, один з яких уводять внутрішньовенне краплинне (цефалоспорин у добовій дозі 100 мг/кг двічі внутрішньовенне та пеніцилін у дозі 500 000 ОД/кг на 4— 6 внутрішньом'язових ін'єкцій на добу або оксацилін, ампіцилін). Змінюють антибіотики у разі відсутності клінічного ефекту не раніше як на 3-й день його застосування. Тривалість курсу лікування антибіотиком — до 10 днів. Для профілактики усклад-нень антибіотикотерапії обов'язково призначають вітаміни, ністатин, леворин, а теля закінчення курсу — біфідумбактерин або біфікол. Для лікування пневмонії у дітей призначають такі дози антибіотиків:

Антибіотик Доза добова

Бензилпеніцилін 100000—150000 ОД/кг 4 рази внутрішньом'язово

Ампіцилін 100—200 мг/кг 4 рази

внутрішньом'язово

Оксацилін 100 мг/кг 4 рази

внутрішньом'язово

Ампіокс 100 мг/кг 4 рази

внутрішньом'язово, внутрішньовенне

Карбеніцилін 200 мг/кг 3 рази

внутрішньом'язово, внутрішньовенне.

Гентаміцин 3—5 мг/кг 2 рази

внутрішньом'язово, внутрішньовенно

Цепорин, цефазолін (кефзол, 50—100 мг/кг 2—3 рази внутрішньом'язово, цефамізин), цефуроксим, кета- внутрішньовенно цеф,клафоран

3. Лікування недостатності дихання.

4. Лікування токсикозу. Загальні принципи лікування токсикозу такі: нор-малізація розладів периферичного кровообігу — введення піпольфену кожні 8 год (0,15 мл 2,5% розчину на 1 рік життя), дроперидолу (по 0,05—0,1 мл/кг 0,25% розчину кожні 6—8 год), еуфіліну (1 мл 2,4% розчину на 1 рік життя кожні 8 год). Якщо є судоми, вводять седуксен (0,05—0,1 мл/кг 0,5% розчину) або натрію оксибутират внутрішньовенно або внутрішньом'язово (100—150 мг/кг), магнію сульфат внутрішньом'язово (0,2 мл/кг 25% розчину).

5. Дезінтоксикаційна терапія. Кислотно-основний стан, вод-но-сольовий баланс коригують крапельним уведенням гемодезу, 5—10% розчину альбуміну (10 мг/кг маси), 10% розчину глюкози ч відповідним коригуванням сольового складу за даними дослідження крові, натрію гідрокарбонату (за умови лаборатор-ного контролю кислотно-основного стану). Загальна добова кількість рідини становить 100—75 мл/кг (під захистом се-чогінних засобів — лазиксу). Кількість рідини кожного разу визначають залежно від стану серцево-судинної системи дитини, наявності ознак зневоднення, виду ексикозу, враховуючи пато-логічні втрати (блювання, пронос, гіпертермія).

6. Лікування серцево-судинної недостатності. За наявності енергетично-динамічної недостатності серця вводять панангін, оротат калію, кокарбоксилазу, поляризуючу суміш 1 раз на день (10 мг/кг 10% розчину глюкози з додаванням на кожні 100 мл 2 ОД інсуліну та 4 мл 7,5% розчину калію хлориду крапельне). У разі недостатності серця І ступеня показаною є оксигенотерапія, корглікон у поєднанні з панангіном та кокарбоксилазою, підвищеними дозами аскорбінової кислоти та піридоксину гідрохлориду.

Про лікування важкого ступеня недостатності серця див. у гл. 9.

7. Профілактика та терапія дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові. Застосовують внутрішньовенне вве-дення гепарину з розрахунку 100-400 ОД/кг маси тіла на 1 добу під контролем часу згортання крові за Лі-Уайтом (6-9 хв).

8. Симптоматична терапія Кортикостероїди та інгібітори протеаз (трасилол, контрикал) застосовують у разі токсикозу як протизапальні та протинабрякові препарати, а також за на-явності гострої недостатності надниркових залоз, колапсу, шо-ку. Призначають внутрішньовенне преднізолон (1—2 мг/кг на добу) або гідрокортизон (5—10 мг/кг кожні 8—12 год) у поєд-нанні з трасилолом або контрикалом (500 ОД/кг внутрішньовенне краплинне у 50—100 мл ізотонічного розчи-ну натрію хлориду кожні 8 год)

9 Фізіотерапія У гострий період пневмонії призначають УВЧ —