Утворення каменів пов'язано зі спад-ковою схильністю. Дискінезії, дискринії, запальні процеси і вади розвитку жовчовідвідних шляхів, муковісцидоз, гіперпаратиреоз, хронічний гіпергемоліз та інші стани сприяють каменеутво-ренню.

Патогенетичними ланками жовчнокам'яної хвороби є: 1) спадковий дефект обмінних процесів; 2) явища застою в жовчному міхурі; 3) дисхолія.

Виявляють такі патологоанатомічні зміни: 1) вади розвитку і набуті дефор-мації; 2) запальні зміни в стінці жовч-ного міхура і жовчовивідних шляхів; 3) застій жовчі.

Камені бувають: 1) чисто холестери-новими; 2) пігментними; 3) змішаними, які складаються з холестерину, біліру-біну та солей кальцію.

Клініка тим більш характерна, чим старша дитина. У грудному віці камені виявляють випадково при обстеженні з іншого приводу. У дітей старшого віку жовчнокам'яна хвороба часто не має характерних симптомів. При обґрунтуванні діагнозу слід пам'ятати, що біль виражений і має періодичний (рецидивуючий) характер, локалізується у ді-тей раннього віку в ділянці пупка, у старших — в ділянці правого підребер'я і в надчеревній ділянці, іррадіює у пра-ве плече, лопатку і шию. Тривалість бо-лю від 5—15 хв. до 5—12 год. Напад зав-жди супроводжується диспепсичним синдромом (нудота, блювання), неспо-коєм, прискоренням дихання, уповіль-ненням пульсу. Живіт здутий, глибока його пальпація через біль майже немо-жлива, в 28 % випадків спостерігається

виражене м’язове напруження в право-му підребер'ї. Інші симптоми зумовле-ні наявністю ускладнень і захворю-вань суміжних органів. Так, при заку-порці каменем загальної жовчної протоки з'являються симптоми механі-чної жовтяниці (темна сеча, знебарвле-ний кал, жовтяниця, кон'югована гіпер-білірубінемія з переважанням диглюкуроніду); при гострому запальному процесі в жовчному міхурі і жовчовідвідних шляхах спостерігається збіль-шення печінки, підвищується темпера-тура тіла, виявляють лейкоцитоз із зсу-вом лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ; при гастродуоденіті розвиваються різної вираженості диспе-псичний і больовий синдроми. Вирі-шальне значення мають дані рентгено-логічного дослідження, оскільки лише оглядова рентгенографія у дітей в 50— 60 % випадків дозволяє виявити рентге-ноконтрастні камені (у дорослих — 20 %), а в поєднанні з холецистографі-єю і внутрішньовенною холангіографією — в 75 %. Під час повного обстежен-ня жовчного міхура ультразвукове дос-лідження дозволяє виявити камені у 91—99 % хворих. Камені в загальній жовчній протоці чи в міхуровій не об-межені рідиною, тому вони практично не контрастуються.

Прогноз сприятливий. Важкі усклад-нення (водянка, емпієма міхура, його прорив) жовчнокам'яної хвороби у ді-тей бувають досить рідко.

При лікуванні методом вибору є холецистектомія, яку можуть добре пе-реносити діти навіть грудного віку. Невеликі камені можуть відходити са-мостійно. Різні терапевтичні заходи (ліквідація застою жовчі, спазму, врегу-лювання рухового режиму, харчування) ефективні тільки за наявності каменів, які можуть відійти самостійно. Перс-пективи каменедробильної терапії (хенодеоксихолеві кислоти, гексаметафосфат натрію та ін.) дуже привабливі, але досить проблематичні. При больовому нападі призначають парентерально антиспастичні препарати (атропін, платифілін, но-шпу та ін.), тепло на ділянку печінки, спокій, тепле пиття. Рідше за-стосовують знеболювальні засоби (про-медол, пантопон та ін.). При супутньо-му запальному процесі в жовчному мі-хурі і жовчних протоках проводять відповідну терапію.

Дискінезії жовчного міхура і жовчовідвідних шляхів характеризуються функціональними змінами, які зумов-лені порушенням тонусу і евакуаторної функції міхура і жовчних проток. Вони проявляються болем у правому підре-бер'ї.

Етіологія і патогенез дискінезій пов'-язані з порушенням нейрогуморальної регуляції. Умовно можна виділити такі типи дискінезії:

1) гіпертонічні, що пов'язані із гіпер-ваготонією і можуть супроводжуватися гіпо- чи гіперкінетичною моторикою жовчного міхура;

2) гіпотонічні, зумовлені гіперсимпатикотонією.

Крім того, відомо, що такі гормони, як холецистокінін, гастрин, секретин, гормони гіпофіза, посилюють скорочен-ня жовчного міхура, а глюкагон, каль-цитонін, вазоактивний інтестинальний пептид сприяють гальмуванню його мо-торної діяльності. У зв'язку з тим що у дітей запальні процеси і аномалії роз-витку жовчовідвідних шляхів, шлунка, кишок зустрічаються нерідко, дискіне-зії слід розглядати як наслідок вісцеровісцеральних і гормональних впливів вторинного характеру.

Клінічно гіпертонічні дискінезії ха-рактеризуються виникненням нападу періодичного короткочасного болю колючого чи ріжучого характеру в правому підребер'ї, що супроводжуєть-ся блюванням, відчуттям важкості в животі. Інтоксикаційного синдрому і м'язового напруження передньої черев-ної стінки немає, температура тіла нор-мальна. В інтервалах між нападами бо-лю діти почувають себе добре.

При гіпотонічній дискінезії больовий синдром має інший характер: виникає тупий, ниючий, стисний, тривалий біль у правому підребер'ї, що посилюється при пальпації. Завжди з'являється диспепси-чний синдром (нудота, гіркота в роті, зниження апетиту, іноді блювання).

Під час холецистографії при гіперто-нічній дискінезії виявляють невеликий, округлої форми, скорочений міхур, а при гіпотонічному, навпаки, міхур ви-довжений, скоротлива здатність його зменшена або відсутня. Неприємна і важка для дитини процедура фракцій-ного дуоденального зондування для до-слідження порушень рухової функції жовчовивідної системи в педіатрії не знайшла широкого застосування.

Лікування дискінетичного синдрому зводиться до врегулювання рухового режиму, досягнення позитивного емо-ційного фону (сприятлива атмосфера в сім'ї, в дитячому закладі). Призначають щадну дієту, їжа обов'язково повинна бути теплою. Рекомендуються теплові процедури на праве підребер'я (грілка, озокеритові аплікації) і дуодентальні дренажі з малим і помірним жовчогін-ним ефектом (сорбіт, ксиліт, фруктові соки, мінеральні води). Схема такої те-рапії повинна розроблятися на трива-лий період (не менше 1 року). Медика-ментозне лікування при дискінезії прово-дять коротким курсом. Найчастіше застосовують спазмолітики (при вираже-ному больовому синдромі), а також жов-чогінні препарати, які диференціюють з урахуванням типу дискінезії.