При захворюваннях прямої кишки хворі скаржаться на біль у відхіднику, наявність крові у випорожненнях, порушення акту дефекації, запори, проноси та ін.

Обстеження ділянки відхідника проводять у положенні хво-рого на боці із зігнутими в кульшових суглобах кінцівками, у ко-лінно-ліктьовому положенні, у положенні на спині з приведени-ми до живота стегнами або навпочіпки.

Звертають увагу на стан шкіри і слизової оболонки (набухан-ня, набряк, гіперемія), наявність гемороїдальних вузлів, тріщин слизової оболонки відхідника чи випадання прямої кишки.

Під час пальпації ділянки відхідника можна визначити межі і консистенцію інфільтрату, а також встановити, чи є розм'якшен-ня в центрі. Розвівши складки шкіри, можна виявити крапко-подібні отвори нориць прямої кишки і тріщини слизової оболон-ки відхідника. Під час ректального дослідження звертають ува-гу, чи розслаблений сфінктер, чи він щільно стискає палець, чи є внутрішні гемороїдальні вузли, чи заповнена калом ампула пря-мої кишки. Визначають також колір і консистенцію калових мас. На передній поверхні ампули прямої кишки в чоловіків паль-пують тіло передміхурової залози розміром 2 — 2,5 см х 3 см, у середній частині якого є борозна.

Огляд за допомогою ректальних дзеркал проводять в одному з трьох положень хворого. Візуально обстежують відхідниковий канал і нижній відділ прямої кишки. Там можна виявити тріщи-ни, внутрішні гемороїдальні вузли, поліпи, пухлини.

За наявності болю в ділянці прямої кишки і кровотечі з відхі-дника, а також за підозри на рак виконують ректороманоскопію. її проводять також з метою біопсії і забору матеріалу для посіву та мікроскопічного дослідження.

Ушкодження прямої кишки. Поранення прямої кишки може супроводжуватися шоком, кровотечею. Через рановий канал від-ходять гази, виділяються кал і сеча. Якщо рана прямої кишки сполучається з черевною порожниною, з'являються ознаки по-дразнення очеревини.

Фельдшер повинен затампонувати рану прямої кишки і госпі-талізувати хворого.

Сторонні тіла потрапляють у пряму кишку з кишечнику або вводяться через відхідник. Хворий скаржиться на біль або від-чуття повноти в прямій кишці, тенезми, виділення слизу і крові з відхідника. Можуть виникнути перфорація в черевну порож-нину або сечовий міхур, флегмона тазової клітковини.

Діагноз встановлюють, враховуючи результати пальцевого об-стеження прямої кишки, огляду за допомогою ректальних дзер-кал, ректоскопії і рентгенографії. Фельдшер може видалити сто-роннє тіло з прямої кишки пальцем або корнцангом.

Тріщина утворюється при запальних процесах у слизовій обо-лонці відхідника внаслідок розтягнення його в разі відходження твердого калу або під час форсованого акту дефекації. Розміщу-ється, як правило, на задній стінці відхідника. Основний симп-том — сильний біль у відхіднику під час дефекації і після неї. Іноді виділяються краплі крові. Під час огляду відхідника вияв-ляють невеликий лінійний дефект слизової оболонки, а під час пальцевого дослідження — різку болючість і спазм сфінктера. Гостра тріщина через 3 міс переходить у хронічну. Хронічна трі-щина в 33 % випадків має дистальний горбик, а в 3 % — прокси-мальний горбик у вигляді поліпа.

Лікування консервативне. Хворим показані теплі сидячі ван-ни, мікроклізми з ромашкою, гемороїдальні знеболювальні свіч-ки. За неефективності консервативного лікування показана опе-рація (вирізування тріщини).

Розрізняють гострі та хронічні запальні захворювання пря-мої кишки та навколопрямокишкової клітковини.

Проктит — гостре або хронічне запалення слизової оболон-ки прямої кишки.

Гострий проктит характеризується пекучим болем і відчуттям переповнення в прямій кишці, частими позивами на дефекацію, виділенням рідкого слизу, серозно-кров'янистої рідини, іноді з домішками гною. Хворому призначають мікроклізми з 0,5 % ко-ларголом або оливковою олією.

Геморой — варикозне розширення вен прямої кишки, яке супроводжується кровотечею, болем, запаленням, випаданням ге-мороїдальних вузлів.

Розрізняють зовнішній та внутрішній геморой.

Захворювання розвивається поступово. У ділянці відхідни-кового каналу виникає відчуття важкості. Розвивається кровоте-ча. Потім спостерігається випадання гемороїдальних вузлів, які можуть защемлюватися.

Розрізняють 4 ступені випадання гемороїдальних вузлів: І сту-пінь — вузли випадають тільки під час акту дефекації, вправляються самостійно; II ступінь — вузли випадають під час різкого напруження, але самостійно не вправляються; III ступінь — вуз-ли випадають під час ходьби і залишаються в такому положен-ні, поки їх не вправить хворий; IV ступінь — вузли випадають постійно і після вправлення випадають знову.

Під час огляду можна побачити зовнішні гемороїдальні вуз-ли, які контуруються ізольовано під шкірою. Часто вони зв'яза-ні з внутрішніми вузлами, утворюючи гемороїдальні комплекси. Внутрішні гемороїдальні вузли, які випали в просвіт прямої ки-шки, набувають синюшного або синьо-багрового забарвлення.

У разі запалення гемороїдальних вузлів спостерігаються гі-перемія і набряк шкіри над ними, підвищення температури тіла до 37 — 38 °С. Хворі скаржаться на біль у відхіднику.

Під час пальцевого обстеження прямої кишки виявляють на-бряк внутрішніх гемороїдальних вузлів і спазм сфінктера.

Запалення і тромбоз гемороїдальних вузлів є ускладненнями геморою. Температура тіла підвищується до 38 °С. Дефекація болюча. На защемлених вузлах, які випали назовні, є ділянки некрозу; на слизовій оболонці є нальот фібрину.

Зовнішні гемороїдальні вузли збільшені, мають синьо-багро-ве забарвлення, набряклі.

Якщо вузли некротизуються, температура тіла підвищується до 39 °С. Навколо відхідника утворюється запальний конгломе-рат, прилеглі тканини набряклі.

Геморой може ускладнюватися кровотечею і постгеморагіч-ною анемією, тромбофлебітом тазових вен, випаданням слизової оболонки прямої кишки.

Лікування геморою проводять амбулаторно або в стаціона-рі (залежно від клінічного перебігу захворювання і наявності ускладнень). Призначають дієту. Проводять ретельний туалет ділянки відхідника після кожної дефекації. Необхідно утриму-ватись від вживання спиртних напоїв. Позитивний ефект дає застосування гемороїдальних свічок (проктоседил, ультрапрокт, "Прокто-Глівенол", ауробін). У разі защемлення гемороїдальних

вузлів, які випали, уводять наркотичні анальгетики, проводять пресакральну новокаїнову блокаду. Потім необхідно