Парапроктит — це гостре або хронічне запалення клітковини навколо прямої кишки. Гострий парапроктит спричинюють тра-вми, які виникають при проходженні твердого калу через спазмований відхідниковий канал.

Розрізняють підшкірний, сіднично-прямокишковий, тазово-прямокишковий і позадупрямокишковий парапроктит, а також підслизовий абсцес прямої кишки.

При підшкірному парапроктиті спостерігаються гіперемія і набряк шкіри навколо відхідника. Під час пальпації виявляють щільний болючий інфільтрат.

При тазово-прямокишковому інфільтраті хворі скаржаться на біль і відчуття важкості в тазу, постійне відчуття тиску в прямій кишці, часте сечовипускання, незначну біль під час дефекації.

Під час огляду промежини і відхідника ознак запалення не виявляють. Під час поверхневої пальпації сідниць болю немає, але поштовхоподібна пальпація сідниці спричинює біль у глибині тазу. Під час пальцевого обстеження виявляють болюче ущіль-нення однієї з бічних стінок прямої кишки.

При позадупрямокишковому парапроктиті, як і при тазово-прямокишковому, різко виражені загальні явища інтоксикації. Під час натискування пальцем на шкіру в ділянці між вершиною куприка і відхідником з'являється біль.

Виявивши гострий парапроктит, фельдшер повинен направи-ти хворого в хірургічне відділення для оперативного лікування.

Розрізняють дві клінічні форми хронічного парапроктиту: без нориць і з норицями. Перша форма проявляється постійним ту-пим болем, болючістю під час дефекації. Для другої форми ха-рактерна наявність нориць у періанальній ділянці, з яких виді-ляються гній, кал і слиз, відходять гази. Нориця може самостій-но закриватися, а потім знову відкриватися.

Лікування оперативне (розтин гнояка, вирізування параректальних нориць).

Нориці прямої кишки — ходи, розміщені біля відхідни-ка. Вони є наслідком гострого парапроктиту.

Під час огляду можна виявити зовнішні отвори, через які ви-діляється слиз або гній. Пальпаторно за ходом нориці визнача-ється шнуроподібний тяж.

Діагноз встановлюють шляхом уведення в норицю ґудзиково-го зонда або 1 % розчину метиленового синього, а також за допо-могою фістулографії.

Лікування оперативне.

Доброякісні новоутворення товстої кишки. До них відно-сять одиничні і множинні поліпи.

Вони проявляються проносами, спастичним болем за ходом товстої кишки, кровотечею.

Діагноз підтверджується під час трансверзоколоноскопії, рек-тоскопії і рентгенографії.

Лікування оперативне (поліпектомія або резекція ураженого відділу кишечнику).

Злоякісні пухлини товстої кишки. Найчастіше пухлина ло-калізується в сліпій і сигмоподібній ободовій кишках.

Пухлина, що локалізується в правій половині товстої кишки, росте швидко. Спостерігаються підвищення температури тіла, кишкові кровотечі, біль, загальні ознаки ракової інтоксикації. З'являються симптоми непрохідності кишок.

Якщо пухлина розміщена в лівій половині товстої кишки, у хворого спостерігаються запори, здуття живота, виділення слизу і крові, симптоми гострої кишкової непрохідності. Ці симптоми прогресують повільно.

Діагноз підтверджується під час трансверзоколоноскопії, іригоскопії та іригографії.

Лікування оперативне (резекція кишки з накладанням анас-томозу). За показаннями виконують паліативні операції (обхід-ний анастомоз, калова фістула).

Поліпи прямої кишки — доброякісні пухлини слизової обо-лонки.

Поліпи невеликих розмірів можуть нічим себе не проявляти. У разі збільшення їх розмірів із відхідника виділяється слиз і кров, з'являються запори і проноси. Поліпи на довгій ніжці (при їх низькому розміщенні) можуть під час акту дефекації випадати через відхідник і защемлюватися.

Діагноз підтверджується під час ректоскопії і рентгенографії.

Лікування оперативне.

Рак прямої кишки. Залежно від локалізації розрізняють анальний рак, рак ампули прямої кишки і рак проксимального її відділу.

До перших симптомів раку прямої кишки відносять неприєм-ні відчуття в ділянці відхідника і крижів, тенезми, запори, які чергуються з проносами, тупий біль під час дефекації, виділення крові і слизу або гною. Ознакою стенозу відхідникового каналу є стрічкоподібний кал.

У разі проростання пухлини в тазову клітковину і передмі-хурову залозу з'являється різкий біль. При розпаді пухлини ви-никає кровотеча.

Діагноз підтверджується під час пальцевого обстеження, рек-тоскопії і рентгенологічного дослідження.

Лікування оперативне. Вибір методу хірургічного втручання залежить від стадії поширення пухлинного процесу і розміщення пухлини (накладання калової фістули, видалення основної пух-лини, черевно-промежинне видалення прямої кишки).

У післяопераційний період медична сестра забезпечує подачу зволоженого кисню, внутрішньовенно краплинно вводить крово-замінники. Виконує інші призначення лікаря (вводить наркотич-ні анальгетики, антибіотики та аналептики, проводить промиван-ня шлунка, сечового міхура).