Здоров’я--– найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, за універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду і спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров’я. З роками здоров’я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей – здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому “третьому стані” – проміжному між здоров’ям та захворюванням. Організм бореться з захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від величини резервів здоров’я.

З давніх часів люди не могли залишатися байдужими до захворювань і намагалися якось від них врятуватися. Так виникла практична, а пізніше і наукова медицина. Всі медичні доктрини складалися з двох частин – вчення про здоров’я і вчення про захворювання. Так, понад 2 тис. років тому Гален виділяв 3 стани організму: здоров’я, хворобу і проміжний стан. Однак, що більше медицина пізнавала природу захворювань і що більш досконалішими ставали засоби лікування, то надійнішими здавалися шляхи досягнення здоров’я через лікування. Медицина ставала все більше лікувальною, спеціалізованою, госпітальною за орієнтацією.

Однак практика показала, що незважаючи на досягнення лікувальної медицини, рівень захворюваності та пов’язані з ним економічні витрати залишаються високими. Таким чином, чисто медичні заходи не дали ефекту в досягнення загального здоров’я, оскільки медицина, маючи на меті зберегти здоров’я, фактично вирішує інше – лікування уже хворих. Наука про здоров’я визначається терміном санологія. Санологія – це наука про здоров’я практично здорових людей, теорія і практика охорони, поліпшення і відтворення здоров’я населення.

У формуванні рівня здоров’я населення велику роль відіграють так звані “фактори ризику”. Фактором ризику хвороби чи смерті є ендогенний або екзогенний додатковий несприятливий вплив на організм, який підвищує імовірність виникнення захворювання чи смерті. За класифікацією американського вченого Робінса фактори, що впливають на здоров’я можна розділити на чотири великі групи:

– спосіб життя;

– біологічні;

– стан навколишнього середовища;

– обсяг і якість медичної допомоги.

Першим місцем за впливом на здоров’я населення в сучасних умовах відіграють фактори способу життя, на них припадає більш ніж 50 %. Із способом життя пов’язують такі поняття, як рівень життя (структура, рівень матеріальної забезпеченості в розрахунку на людину), якість життя (вимірювані параметри, що характеризують ступінь матеріальної забезпеченості людини), стиль життя (психологічні індивідуальні особливості поведінки), уклад життя (національний, суспільний порядок, побут, культура).

Серед провідних факторів способу життя, що негативно впливають на здоров’я, слід назвати: паління, неправильне харчування, зловживання алкоголем, шкідливі умови праці, стреси, гіподинамія, погані матеріально-побутові умови, вживання наркотиків; неміцна, неповна чи багатодітна родина; надмірний рівень урбанізації, тощо.

На другому місці за силою впливу на життя знаходяться біологічні фактори (стать, вік, спадковість, конституція). На них припадає близько 20 %.

Третє місце посідають фактори навколишнього середовища (стан повітря, води, продуктів харчування, ґрунту, рівень радіації). Вплив цих факторів також становить близько двадцяти відсотків.

Четверте місце посідають суто медичні фактори – лікувально-профілактичні та санітарно-протиепідемічні заходи (щеплення проти інфекційних захворювань, якість лікування та обстеження хворих, тощо) лише на 10 % визначають стан здоров’я.

З наведених даних можна зробити важливий висновок: найголовнішим напрямком зусиль щодо збереження та зміцнення здоров’я населення є покращення способу життя людей і стану навколишнього середовища. Про це свідчать результати дослідження, які були проведені в 90-х роках в Каліфорнії. Вивчаючи життя близько 7000 людей вчені прийшли до висновку, що можна значно покращити рівень здоров’я, якщо люди будуть виконувати 7 рекомендацій: щоденний 7-8-ми годинний сон, триразове харчування в ті ж самі години без переїдання, щоденні сніданки, підтримка нормальної маси тіла, утримання від надмірного вживання алкогольних напоїв, щоденні фізичні вправи та повне утримання від паління.

В порядку експерименту людям порадили виконувати всі ці рекомендації. Були отримані такі результати: фізичне здоров’я населення яке повністю дотримувалось цього режиму було рівні здоров’я людей, на 30 років молодших від тих, хто такого режиму зовсім не дотримувався. Чоловіки у віці близько 45 років, що виконували 3 або менше рекомендацій з семи жили до 67 років, а ті що виконували 6 або 7 – до 78 років – на 11 років більше.

Схожі дані отримано стосовно жінок: 45-річні жінки виконували 3 або менше рекомендацій доживали до 74 років, а ті , що виконували 6 або 7 – до 81 року – тобто на 7 років більше.

Звісно, що дуже важливу роль у збереженні та зміцненні здоров’я населення відіграють також фактори навколишнього середовища. Особливо це актуально для нашої країни, на території якої відбулася Чорнобильська катастрофа --– найбільша техногенна катастрофа 20-го століття. До основних демографічних показників належать показники народжуваності, смертності, природного приросту, середньої очікуваної тривалості життя, а також один з вікових показників смертності – смертність немовлят, тобто дітей у віці до 1-го року.

Народжуваність. Вивчення поняття “народжуваність” досить складне. Як відомо, пологи закінчуються народженням не тільки живої дитини, але можуть мати місце викидні, аборти, народження мертвого плоду. Таким чином, потрібно розрізняти такі поняття як живонародження та мертвонародження. До 1996р. в Україні критеріями живонародження вважалися: термін вагітності 28 тижнів і більше, довжина плода – 35 см і більше, вага 1000г і більше, а також наявність самостійного дихання. Народжуваність як і інші демографічні явища, визначається за допомогою статистичних показників.

Перш за