одних властивостей речей і концентрація уваги на інших. Людина не може ні пізнавати, ні практично діяти, - ні спілкуватися без абстрагуючої ді-яльності мислення. Найпростіший акт пізнання — розрізнення двох речей — вже передбачає абстрагуючу діяльність людини. Якщо нам слід встановити відмінність між ними, то ми не беремо до уваги те, що & подібним, відхиляємося від нього, і, навпаки, якщо необхідно встановити, що для них є подібним, то ми відсторонюємося від того, що для них є відмінним. Це відхиляння від того чи іншого і є ілюс-трацією процесу абстрагування.
У категоріях діалектики фіксується, відображається загальне в речах. Отже, не береться до уваги те, що є у них конкретним, відмінним. Категорії є результатом дуже високого рівня процесу аб-страгування. В них фіксується не просто загальне, а найзагальніше. Скажімо, в такій категорії, як матерія, відображається найбільш за-гальна властивість навколишньої дійсності, а саме те, що вона є об'єктивною реальністю незалежно від волі і свідомості людини Шляхом абстрагування, відхилення в процесі пізнання від конкрет-них властивостей і концентрації уваги на більш загальних, аж до найзагальніших (всезагальних) і встановлюється така найзагальніша властивість категорії, як "матерія". Ось приблизний шлях такого абстрагування: "ця троянда" (має конкретну визначеність — "ця"), троянда (тут ми вже абстрагуємось від визначення "ця"). Слово тро-янда" фіксує більш загальне, ніж маємо у словосполученні "ця тро-янда". Далі долучаємо слово "квітка". Воно охоплює всі квіти, що є в дійсності, тобто ми подумки відхиляємось від конкретної різнома-нітності квітів, бо увага концентрується на тому загальному, що є у всіх квітів. Слово "рослина" включає в себе весь рослинний світ і є більш широкою абстракцією. Так ми можемо йти далі шляхом абст-рагування (відхилення від конкретного). На цьому шляху більш за-гальним буде поняття "живе", яке включає в себе не лише весь рос-линний світ, а й тваринний. Поняття "живе" має вже дуже високий рівень абстрагування. І, нарешті, поняття "матерія" фіксує у собі найзагальніше, бо у ньому зібрано все те, що існує об'єктивно, тоб-то поняття "матерія" має найвищий рівень відхилення від конкрет-ного і тому має статус категорії.
Кожна наука, як відомо, має свій понятійний апарат. Однак, на відміну від категорій діалектики, він може бути застосований лише до конкретної галузі знань. Скажімо, економічна наука має такі понят-тя, як "продуктивні сили", "вартість", прибуток", "товар", "гос-прозрахунок", "ціна" і т.д. Вони застосовуються при з'ясуванні суті економічних проблем суспільного життя, однак не можуть бути за-стосовані для з'ясування проблем діалектики, теорії пізнання, бо вони мають інший, відмінний вад діалектики рівень абстрагування, уза-гальнення. Так само закон вартості не може бути застосованим до з'ясування проблем біологи, бо остання має свої, притаманні їй закони. Стосовно ж категорій діалектики, то вони можуть бути застосо-вані в процесі пізнання у будь-яких сферах дійсності, оскільки вони абстрагуються від усіх сфер буття, тобто виділяють найзагальніше в усіх речах, явищах і процесах об'єктивного світу. Тому вони і мають статус всезагальності. З цього випливає також методологічне значен-ня категорій, використання останніх у процесі пізнання різних сфер дійсності, предметно-практичної діяльності людини.
Оскільки категорії діалектики — це всезагальні форми мислення, форми абстрагування, то вони не діються у відчуттях - їх не можна побачити, відчути, спробувати на смак, тощо. Вони є результатом ді-яльності нашого мислення. Однак це зовсім не означає, що вони — продукт "чистої думки", "вигадка". За своїм джерелом категорії діа-лектики об'єктивні, тобто ті загальні властивості, котрі відобража-ються в категоріях, притаманні самим речам, існують незалежно від , волі людини, її свідомості. Категорії діалектики суб'єктивні за своєю формою, бо вони є продуктом розумової діяльності суб'єкта, людини. Категорії "простір", "час", "якість" і т.д. існують не тому, що ми їх вигадали, а тому, що вони відображають ті реальні процеси, котрі є насправді поза нашою свідомістю, в самій дійсності. Категорії за сво-їм змістом — об'єктивні, а за формою — суб'єктивні. Об'єктивність категорій і є їхньою визначальною особливістю.
У своїй пізнавальній, предметній діяльності люди постійно спо-стерігали багаторазові повторення зв'язків між речами, пізнавали характерні особливості речей, знаходили спільне і відмінне між ними, і в процесі такої діяльності закріплювали ці знання в певних поняттях, категоріях. Скажімо, було помічено, що коли терти дерев'яні речі одна об одну, то виникає тепло, а згодом і вогонь. Цей зв'язок, при якому одне явище з необхідністю викликає інше, поступово закріплювався в свідомості людини у формі категорій причини і наслідку. Так, у процесі предметно-практичної, пізнавальної діяльності людей виникли філософські категорії причини і наслідку, що відображали у мисленні об'єктивно існуючі зв'язки між речами
Категорії діалектики виробляються, таким чином, у процесі су-спільно-історичної практики людини і відображають об'єктивну дій-сність у певних конкретно-історичних умовах. Зі зміною умов у про-цесі розвитку суспільної практики, знань змінюється і наша уява про зміст діалектичних категорій. Вони збагачуються, наповнюються но-вими відтінками Це можна простежити на прикладі зміни уявлення про категорію "матерія" від античних часів до нашого часу, від її розуміння античними філософами до розуміння тепер. Ми перейшли від конкретного уявлення про матерію як речовину (вода, земля, і Повітря тощо) до абстрактного уявлення про неї як про об'єктивну реальність, котра включає в себе не лише речовинні види матерії, а й анти речовинні (антиречовина, поле тощо). Це пояснюється, насам-перед, поглибленням наших знань про навколишню дійсність, вияв-ленням нових суттєвих зв'язків між речами та їхнім відображенням у