КАТЕТЕРИЗАЦІЯ

Катетеризацію сечового міхура проводять у всїх випадках гострої затримки сечі, яка продовжується понад 6—12 год, для промивання сечового міхура і введення в нього ліків, а також з метою забору сечі для лабораторного дослідження, якщо це неможливо зробити іншим способом.

Гостра затримка сечі — симптом захворювання сечового міхура, сечівника, передміхурової залози, а також порушень центральної нервової системи. Найчастіше причиною гострої затримки сечі с звуження шийки сечового міхура і сечівника, обтурація сечівника каменями, аденома передміхурової за-лози, пухлини сечового міхура і сечівника. Затримка сечі нерідко спостерігається після оперативних втручань. Особли-вим видом затримки сечі є парадоксальна ішурія, при якій постійне перенаповнення міхура спричиняє порушення роботи його сфінктера, внаслідок чого сеча виділяється са-мовільно по краплях.

Затримка сечі іноді спостерігається після операцій на органах черевної порожнини, не пов'язаних з органами се-чостатевої системи (апендектомія, операції з приводу гриж, холецистектомія та ін.). В них випадках нерідко вдається обійтися без катетеризації сечового міхура. Хворого необхідно залишити одного в палаті, пустити воду з крана, дати в ліжко теплий сечоприймач, покласти грілку на ділянку сечового міхура. При неефективності даних заходів вводять підшкірне 1 мл 0,05 % розчину прозеріну, 1 мл 0,2 % розчину платифіліну, 1 мл 1 % розчину полікарпіну.

Катетеризацію проводять з дотриманням правил асеп-тики. Всі предмети, які стикаються з сечовивідними шляхами хворого (інструменти, перев'язувальний матеріал, руки медичної сестри, катетер, розчини тощо), повинні бути стерильними.

Катетери бувають м'якими (гумовими), еластичними (пластмасовими) і твердими (металевими).

Найбільш безпечний і поширений метод — катетеризація сечового міхура м'яким гумовим катетером. Розмір катетера добирають відповідно до величини зовнішнього отвору се-чівника. Звичайно з цією метою застосовують катетери №16—22 за шкалою Шар'єра. При наявності в сечі гною, солей, слизу та інших домішок застосовують катетери вели-ких розмірів.

Пластмасові катетери мають перевагу перед гумовими. При однаковому зовнішньому діаметрі просвіт пластмасового катетера буває більшим. Ці катетери більш пружні порівняно з гумовими. Кінець катетера, який вводять у сечовий міхур, заокруглений, збоку він має овальний отвір, зовнішній кінець лійкоподібне розширений.

Металеві катетери складаються з рукоятки, стержня і дугоподібно зігнутого дзьоба. Уретральний кінець його слі-пий, заокруглений, з двома боковими отворами. Довжина чоловічого катетера ЗО см, жіночого — 12—15 см з невеликим зігнутим дзьобом. Еластичні і металеві катетери чоловікам вводить тільки лікар.

Перед катетеризацією медична сестра готує хворого і необхідні інструменти, обробляє руки й надягає стерильні рукавички. Для проведення катетеризації вона складає в стерильний лоток катетер, 2 пінцета, марлеві серветки, змочені розчином фурациліну. Крім цього, необхідно мати посудину для збирання сечі (судно, сечоприймач або пробірку — при заборі сечі для лабораторного дослідження), пляшечку зі стерильним вазеліном чи гліцерином, клейонку.

У жінок проводять туалет (підмивання або протирання) зовнішніх статевих органів. Якщо є виділення з піхви, при-значають спринцювання. Хвору вкладають на спину, ноги згинають у колінах і розводять, під сідниці підкладають клейонку і судно. Поряд ставлять лоток. Медична сестра стає праворуч, від хворої. Лівою рукою розводить статеві губи, в праву бере пінцет з марлевим тампоном, змоченим розчином фурациліну (1:5000), протирає зовнішні статеві органи і вічко сечівника. Потім другим пінцетом бере ка-тетер, відступивши на 4—5 см від його кінця. Зовнішній кінець катетера затискає між IV та V пальцями правої руки. Поливши на кінець катетера стерильну вазелінову олію або гліцерин, обережно, без зусиль, вводить його у сечівник на глибину 4—6 см. Поява сечі з зовнішнього отвору катетера свідчить про те, що він знаходиться в сечовому міхурі. Зовнішній кінець катетера опускають у судно. Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера злегка натискують на передню черевну стінку над лоном, щоб видалити з сечового міхура залишки сечі, і в цей час обережно витягують катетер.

Уводити катетер у чоловіків значно складніше, оскільки у них сечівник має довжину 20—22 см і утворює два фізіо-логічних звуження. Хворий лежить на спині, ноги зігнуті в колінах і розведені, між ногами ставлять сечоприймач і лоток. Статевий член обгортають нижче голівки серветкою, середнім та безіменним пальцями лівої руки захоплюють його, відкривають голівку і протирають дезинфікуючим роз-чином. Вказівним і великим пальцями цієї ж руки дещо здавлюють голівку статевого члена, щоб розкрити зовнішній отвір, і впускають у нього декілька крапель гліцерину. Ка-тетер теж змащують гліцерином. Потім правою рукою сте-рильним пінцетом беруть катетер, відступивши на 5 см від його сліпого кінця, другий кінець затискають між III—IV чи IV—V пальцями цієї ж руки. Перші 4—5 см катетера вводять пінцетом і утримують його пальцями лівої руки, що фіксують голівку. Потім катетер перехоплюють пінцетом на 5 см нижче від голівки і повільно просувають у сечівник. Одночасно лівою рукою натягують статевий член на катетер, що сприяє кращому його просуванню по сечівнику. При проходженні катетера через перетинковий відділ сечівника може відчуватися деякий опір. У цих випадках, не виймаючи катетера, очікують 3—5 хв і після закінчення спазму м'язів промежини знову просувають його вперед. Як тільки катетер увійде в сечовий міхур, з катетера з'явиться сеча.

Відсутність сечі після введення катетера в сечовий міхур може бути зумовлена такими причинами: катетер скрутився у сечівнику; його просвіт перекритий згустками фібрину чи крові; в сечовому міхурі немає сечі (анурія). В цих випадках у катетер вводять дезинфікуючий розчин. При анурії розчин у сечовий міхур поступає вільно, при скрученому катетері він витікає назад між катетером і стінкою сечівника.