КЛІЗМИ

Клізма — це введення в нижній відрізок товстої кишки різних рідин з лікувальною та діагностичною метою. Роз-різняють очисну, сифонну, послаблюючу, медикаментозну (лікувальну мікроклізму та крапельну) і харчувальну клізми.

Очисну клізму застосовують при запорах, підготовці хво-рих до планових операцій, родів, рентгенологічного дос-лідження шлунка, тонкої і товстої кишок, жовчного міхура, нирок, рентгенографії хребетного стовба і кісток тазу, при підготовці до ендоскопічного дослідження кишок, перед про-веденням лікувальної та харчувальної клізм.

Протипоказання: гострий апендицит, гострі запальні за-хворювання товстої кишки з нахилом до кровотечі, тріщини заднього проходу, випадання прямої кишки, кровотечі травного каналу, розпад пухлини прямої кишки. Можливі ускладнення: кишкові кровотечі, поранення і розрив прямої кишки.

Для постановки очисної клізми користуються кухлем Есмарха об'ємом 1,5—2 л. На сосок кухля, розміщений біля його дна, надягають гумову трубку довжиною 1,5 м і діа-метром 10 мм з краником. У вільний кінець трубки встав-ляють наконечник, що повинен мати рівні, гладкі краї, щоб не поранити слизову оболонку товстої кишки. Крім цього, готують клейонку, судно, вазелін, 1,5—2 л води температури 25—35 °С, штатив. При атонічних закрепах ставлять про-холодні клізми (температура води нижче від 20 °С), при спастичних закрепах — гарячі клізми (понад 40 °С).

Хворого вкладають на край топчана на лівий бік, ноги зігнуті в колінах і підтягнуті до живота. Якщо хворому не можна рухатися, його вкладають на спину. Під сідниці підкладають клейонку так, щоб вона звисала в таз, який ставлять біля топчана (на випадок, якщо хворий не зможе втримати воду в кишці). В кухоль Есмарха наливають воду температури 25—35 °С. Потім відкривають кран, щоб наповнити рідиною гумову трубку, зігріти її і видалити з системи залишки повітря, і закривають (мал.). Під-вішують кухоль на штативі на висоті до 1.5 м. Наконечник змащують вазеліном. Великим і вказівним пальцями лівої руки розводять сідниці, обережно і вводять наконечник у задній прохід і долають легкими круговими рухами опір зовнішнього сфінктера. При наявності виступаючих складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник проводять між ними. Спочатку наконечник

вводять у на-прямку до пупка на глибину 3—4 см, а потім паралельно до куприка на глибину 10—12 см (мал.). Якщо на шляху зустрічаються перешкоди, він впирається в стінку кишки або в щільний кал, наконечник витягують на 1—2 см і відкривають кран. Поступаюча рідина розмиває кишечний вміст і дещо розтягує нижній відділ прямої кишки, що дозволяє ввести наконечник далі. Якщо наконечник заку-порюється каловими масами, його виймають, прочищають і вводять повторно. Іноді калові маси настільки щільні, що поставити клізму практично неможливо. В цих випадках кал з прямої кишки виймають пальцем у гумових рука-вичках, змащених вазеліном.

Після введення наконечника в пряму кишку на глибину 10—12 см відкривають кран або затискач і повільно вливають у просвіт кишки не більше ніж 1 —1,5 л води. При зупинці рідини треба злегка змінити положення трубки або трохи підтягнути її, після чого рідина звичайно починає знову поступати в кишку. Велика кількість рідини може розтягнути пряму кишку, спричинити спастичний біль і позиви на випорожнення. Якщо зазначені явища виражені надто силь-но, треба тимчасово зменшити тиск рідини, опустивши нижче кухоль Есмарха, або зовсім припинити вливання рідини. На дні кухля залишають трохи води, щоб у кишку не попало повітря. Бажано, щоб хворий затримав воду протягом 5— 10 хв. Цього легше досягти, якщо лежати на спині і глибоко дихати. Після закінчення вливання рідини в пряму кишку обережно виймають наконечник і після 5—10 хв. затримки рідини хворому пропонують випорожнити кишки.

Після використання наконечник промивають теплою во-дою з милом, дезинфікують 30 хв. в 1 % розчині хлораміну і кип'ятять 30 хв. Для підсилення дії клізми до води можна додати 1 чайну ложку розтертого дитячого мила, 2 ложки гліцерину, 1—2 ложки натрію хлориду, 1 склянку настою чи відвару ромашки. Якщо клізма не подіяла, її можна повторити через декілька годин.

Сифонну клізму застосовують при відсутності ефекту від очисної, а також при кишковій непрохідності, отруєнні, підготовці хворого до операції на товстій кишці. Сифонний метод промивання кишок (багаторазове промивання) ґрунтується на використанні принципу сполучених судин. Одна з них — пряма кишка, а друга — лійка на зовнішньому кінці введеної в пряму кишку гумової трубки.

Система для сифонної клізми складається з лійки об'ємом 1—1,5 л, на яку надягають гумову трубку довжиною 75— 80 см і діаметром 1 см. Трубка через скляний перехідник сполучається з товстим гумовим зондом. Для виконання маніпуляції необхідні також глечик, відро або таз для зливу води, 10—15 л перевареної води кімнатної температури або підігрітої до 37—38 °С (при вищій температурі вода в кишках буде всмоктуватись), вазелін, клейонка. Промивання кишок можна проводити також слабким розчином перманганату калію або розчином натрію гідрокарбонату. Сифонна кліз-ма — важка маніпуляція для хворого, тому потрібно уважно стежити за станом хворого під час процедури.

Хворого вкладають на край топчана на лівий бік або на спину. Під таз підкладають клейонку або судно. Ноги в колінних суглобах зігнуті і приведені до живота. Біля ліжка ставлять таз або відро для зливання промивних вод, відро з водою та глечик. Гумовий зонд, змащений вазеліном, вводять через задній прохід у пряму кишку на глибину 20—30 см. Лійку тримають на рівні тіла хворого в нахиле-ному положенні і поступово наповнюють рідиною. Підні-мають її над хворим на