ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА В ТРАВМАТОЛОГІЇ

КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Ушкодження опорно-рухового апарату супроводжується функціональними розладами, які зумовлюють тривалу втрату працездатності, а в ба-гатьох випадках призводять до інвалідності. Особливо високий відсоток втрати працездатності та інвалідності внаслідок ушкоджень хребта, внутрішньосуглобових переломів, ушко-джень кисті та пальців. Залежно від важкості ушкодження і періоду лі-кування можуть виникнути порушення і зміни в організмі, які мають загальні та місцеві прояви. На місці ушкодження виникають повторні зміни в тканинах. До них належать м'язові атрофії, морщення і стов-щення суглобової сумки, втрата її еластичності, зменшення кількості синовіальної рідини в порожнині суглоба, розволокнення, фіброзні зміни суглобового хряща, остеопороз та ін. Ці зміни проявляються у зменшен-ні амплітуди рухів у суглобах, силових можливостей і тонусу м'язів, втраті здатності до пересування і виконання низки побутових і трудо-вих навичок. Ці зміни також пов'язані з несвоєчасним і нерегулярним застосуванням засобів відновного лікування, а саме ЛГ, масажу, трудотерапії, гідрокінезотерапії, механотерапії, тренування в ходьбі тощо.

Одним із найважливіших методів комплексної функціональної тера-пії є ЛФК, основним засобом якої є фізичні вправи, що інтенсивно впливають на опорно-руховий апарат. Фізичні вправи у разі правиль-ного їх застосування допомагають активізувати м'язові скорочення, при-скорюючи загальний та місцевий кровообіг, поліпшуючи обмін речовин та хімізм м'язового скорочення. У разі важких травм, коли відбувається безповорот-на втрата або різке порушення якоїсь функції, фізичні вправи допомага-ють виробити компенсаторні пристосування (тимчасові та постійні).

Ушкодження нижньої кінцівки

Лікують такі переломи консервативним і хірургічним методами. Від-новне лікування за допомогою консервативного методу поділяють на З періоди.

У період іммобілізації за допомогою скелетного витягнення на шині Белєра Л.Г. призначають з 2—3-го дня. Застосовують дихальні та загальнорозвиваючі вправи для верхніх кінцівок, тулуба і здорової нижньої кінцівки. На цьому тлі виконують спеціальні вправи для ушкодже-ної кінцівки активні рухи стопою в різних площинах, скорочення чотири-голового м'яза стегна, ідеомоторні вправи, ізометричне напруження м'язів стегна Слід бути дуже обережним у використанні ізометричного напру-ження залежно від локалізації та характеру перелому, оскільки воно може призвести до зміщення кісткових відламків. Наприкінці 1-го міся-ця щоб запобігти тугорухомості в колінному суглобі, здійснюють активні рухи в ньому для чого тимчасово знімають тягу. Якщо є функціональне ліжко з блоковими пристроями, то хворий може ці рухи виконувати самостійно. Крім цього, з перших днів хворих навчають піднімати таз з опорою на лікті і потилицю, сідати у ліжку за допомогою балканської рами.

У 2-й період (після зняття іммобілізації) перші 2 тиж хворий перебу-ває на ліжковому режимі До вправ 1-го періоду додають активні рухи в колінному суглобі у в. п лежачи на спині, на животі, на боці (протилежному ушкодженій кінцівці) і сидячи, звісивши ноги з ліжка. Через 2 тиж хворого переводять на палатний режим і навчають пересуватися за допомогою милиць із розвантаженням ушкодженої кінцівки Через 1— 1,5 міс після зняття скелетного витягнення хворим дозволяють ходити на милицях. У цей період додають активні рухи із положення стоячи для збільшення рухомості в колінних і кульшових суглобах. Засто-совують лікувальний масаж. Наприкінці 2-го періоду використовують механотерапевтичні апарати

У 3-й період для відновлення повної амплітуди рухів, сили і витри-валості м'язів, ліквідації залишкових явищ призначають різні загальнорозвиваючі вправи, елементи спортивних ігор, піші прогулянки, плаван-ня тощо.