ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА

Ушкодження опорно-рухового апарату супроводжується функціональними розладами, які зумовлюють тривалу втрату працездатності, а в ба-гатьох випадках призводять до інвалідності. Особливо високий відсоток втрати працездатності та інвалідності внаслідок ушкоджень хребта, внутрішньосуглобових переломів, ушко-джень кисті та пальців. Залежно від важкості ушкодження і періоду лі-кування можуть виникнути порушення і зміни в організмі, які мають загальні та місцеві прояви. На місці ушкодження виникають повторні зміни в тканинах. До них належать м'язові атрофії, морщення і стов-щення суглобової сумки, втрата її еластичності, зменшення кількості синовіальної рідини в порожнині суглоба, розволокнення, фіброзні зміни суглобового хряща, остеопороз та ін. Ці зміни проявляються у зменшен-ні амплітуди рухів у суглобах, силових можливостей і тонусу м'язів, втраті здатності до пересування і виконання низки побутових і трудо-вих навичок. Ці зміни також пов'язані з несвоєчасним і нерегулярним застосуванням засобів відновного лікування, а саме ЛГ, масажу, трудотерапії, гідрокінезотерапії, механотерапії, тренування в ходьбі тощо.

Одним із найважливіших методів комплексної функціональної тера-пії є ЛФК, основним засобом якої є фізичні вправи, що інтенсивно впливають на опорно-руховий апарат. Фізичні вправи у разі правиль-ного їх застосування допомагають активізувати м'язові скорочення, при-скорюючи загальний та місцевий кровообіг, поліпшуючи обмін речовин та хімізм м'язового скорочення. У разі важких травм, коли відбувається безповорот-на втрата або різке порушення якоїсь функції, фізичні вправи допомага-ють виробити компенсаторні пристосування (тимчасові та постійні).

Лікують такі переломи консервативним і хірургічним методами. Від-новне лікування за допомогою консервативного методу поділяють на З періоди.

У період іммобілізації за допомогою скелетного витягнення на шині Белєра Л.Г. призначають з 2—3-го дня. Застосовують дихальні та загальнорозвиваючі вправи для верхніх кінцівок, тулуба і здорової нижньої кінцівки. На цьому тлі виконують спеціальні вправи для ушкодже-ної кінцівки активні рухи стопою в різних площинах, скорочення чотири-голового м'яза стегна, ідеомоторні вправи, ізометричне напруження м'язів стегна Слід бути дуже обережним у використанні ізометричного напру-ження залежно від локалізації та характеру перелому, оскільки воно може призвести до зміщення кісткових відламків. Наприкінці 1-го міся-ця щоб запобігти тугорухомості в колінному суглобі, здійснюють активні рухи в ньому для чого тимчасово знімають тягу. Якщо є функціональне ліжко з блоковими пристроями, то хворий може ці рухи виконувати самостійно. Крім цього, з перших днів хворих навчають піднімати таз з опорою на лікті і потилицю, сідати у ліжку за допомогою балканської рами.

У 2-й період (після зняття іммобілізації) перші 2 тиж хворий перебу-ває на ліжковому режимі До вправ 1-го періоду додають активні рухи в колінному суглобі у в. п лежачи на спині, на животі, на боці (протилежному ушкодженій кінцівці) і сидячи, звісивши ноги з ліжка. Через 2 тиж хворого переводять на палатний режим і навчають пересуватися за допомогою милиць із розвантаженням ушкодженої кінцівки Через 1— 1,5 міс після зняття скелетного витягнення хворим дозволяють ходити на милицях. У цей період додають активні рухи із положення стоячи для збільшення рухомості в колінних і кульшових суглобах. Засто-совують лікувальний масаж. Наприкінці 2-го періоду використовують механотерапевтичні апарати

У 3-й період для відновлення повної амплітуди рухів, сили і витри-валості м'язів, ліквідації залишкових явищ призначають різні загальнорозвиваючі вправи, елементи спортивних ігор, піші прогулянки, плаван-ня тощо.

При фіксації місця перелому стегна кокситной гіпсовою пов'язкою масажують стопу, грудну клітку і м'язи живота. Через вирізані в гіпсовій пов'язці вікна роблять вібрацію місця перелому, поглажування і розтирання надколінка. Після зняття гіпсу чи витяжки переходять до масажу всієї ушкодженої кінцівки — застосовують глибоке, що обхоплює поглажування, валяння, стимуляцію м'язів, подовжнє і поперечне розминання, розтирання суглобів і сухожильно-связочного апарата, потряхування, поплескування. Масаж, що відсмоктує. Пасивні й активні рухи. Тренування опорної функції. Тривалість процедур 10—20 хв., щодня.

При залишкових явищах перелому кіст (м'язова атрофія, контрактура, пізні набряки, уповільнене утворення кісткової мозолі, розвиток надлишкової кісткової мозолі) застосовують масаж, що відсмоктує. Спочатку масажують сегменти вище місця перелому, потім хвора ділянка і дистальні відділи кінцівки. При локалізації ушкоджень на нижніх кінцівках — масаж сідничних м'язів, підвздошних гребенів, області тазостегнового суглоба і сідничного бугра; струс таза. При локалізації ушкоджень на верхніх кінцівках — масаж дельтоподібних м'язів, лопатки, плечового суглоба, ключиці й акроміально-ключичного суглобу, струс грудної клітки.

Масаж ушкодженого сегмента кінцівки:

поглажування і розтирання м'яких тканин, разминание м'язів — подовжнє, поперечне, валяння, розтягання і стиск. При гіпотрофії м'язів застосовують прийоми стимуляції — пасивні розтягання і скорочення м'язів і сухожиль у швидкому темпі, потряхування і стьобання. При м'язовій контрактурі — масаж укорочених м'язів; площинне і щипцеподібне поглажування; циркулярне розтирання, штрихування, пиляння, пересекание, разминание і вібрація. Масаж тяжко рухливих суглобів поглажування і розтирання периартикулярных тканин; подовжнє поглажування кінцями пальців укорочених і розслаблених зв'язувань, розтирання — штрихування, непреривна вібрація.

Масаж місця перелому: циркулярне поглажування, розтирання, вібрація, зрушування і розтягування м'яких тканин, спаяних з кістковою мозоллю. При уповільненому зрощенні перелому і наявності м'якої пластичної мозолі застосовують штрихування, пунктирування, поколачування, натиснення, рублення. Усі прийоми інтенсивного впливу на місці перелому виконують ритмічно, з паузами відпочинку і чергують з поглажуванням. При надлишковій кістковій мозолі уникають інтенсивних впливів на місце перелому — прийоми вібрації й ін. Закінчують масаж поглажуванням хворої кінцівки, струшуванням хворої кінцівки, пасивними й активними рухами. При контрактурі і тугоподвижности суглобів — редрессирующие руху. Тривалість процедури 10 —20 хв. Курс лікування 15—20 процедур, через день чи щодня.