регенерацію, запобігає розвиткові різних ускладнень, сприяє прискоренню клінічного та функціонального відновлення. ЛФК та режими активних рухів після торакальних операцій повинні відповідати фазам компенсації та функціональним можливостям фізіо-логічних систем. У післяопераційний період виділяють такі фази (В. В. Клапчук, 1970): 1) перебудова і формування тимчасових присто-сувально-компенсаційних реакцій в різних функціональних системах (най-ближчі години після операції); 2) мобілізація та відокремлення провід-них тимчасових компенсаційних реакцій (1-ша—3-тя доба після опера-ції); 3) нестійка стабілізація та міжсистемна інтеграція механізмів ком-пенсаційних пристосувань (4-та—7-ма доба після операції); 4) станов-лення окремих ланок постійної компенсації (8-ма — 14-та доба після операції); 5) локалізація та закріплення компенсаційних реакцій, переч хід до постійної компенсації (14—30-та доба); 6) наближення до кінцевого пристосувального ефекту компенсації порушення вихідних функ-цій (з 1-го до 3—4-го місяця); 7) завершення основних процесів компен-сації, досягнення найбільшого пристосувального ефекту і припинення значного підвищення компенсаційних процесів (з 3—4-го до 5—7-го міся-ця після операції). Раціональне застосування засобів ЛФК з урахуван-ням цих клініко-фізіологічних фаз сприяє підвищенню функціональних резервів хворих, що перенесли торакальні операції.
Режими активних рухів до і після операції на органах черевної порожнини
До операції хворим, які поступають до хірургічного стаціонару для негайних оперативних втручань, звичайно призначають суворий чи роз-ширений ліжковий режими (рідше—палатний режим). Особам, які по-ступають для планових операцій, частіше призначають палатний та віль-ний режими.
Якщо немає протипоказань, основними завданнями ЛФК до операції є психофункціональна підготовка хворих до хірургічного втручання та освоєння вправ, які застосовуватимуться в найближчий час після опе-рації.
Після операції хворим послідовно призначають наступні рухові ре-жими зі зростаючим фізичним навантаженням.
Режим № 1 — суворий ліжковий
Завдання режиму: створити оперованому хворому умови для фізич-ного і психічного спокою, втілити та підтримати впевненість у сприят-ливому наслідку операції; полегшити діяльність серцево-судинної та ди-хальної систем, знизити ступінь проявів супутніх захворювань та вікових органічних і функціональних зрушень, поліпшити загальний та місцевий крово- і лімфообіг, поновити порушений механізм дихання (навчити пра-вильно використовувати грудне та діафрагмальне дихання, вміти видали-ти мокротиння), запобігти розвитку застійних явищ і рефлекторних спазмів у легенях, малому тазі, тромбозів, емболій, внутрішньочеревних зрощень, атонії кишок, труднощам сечовипускання, надмірному рефлек-торно-больовому щадінню операційної рани тощо.
Зміст режиму. Постійне перебування у ліжку, лежачи на спині, на боці або напівсидячи. Зміну положення хворого, повертання тулуба, туа-лет та годування проводять з допомогою обслуговуючого персоналу. У разі важкого стану хворих використовують в основному статичні та динамічні дихальні вправи середньої глибини, їх слід виконувати в по-вільному темпі під наглядом лікаря, інструктора ЛФК, самостійно за ін-дивідуальними завданнями кожні 15—20 хв.
Важливо навчити хворих правильно дихати під час виконання вправ ЛГ, безболісно видаляти мокротиння, ефективно використовувати діа-фрагмальне дихання з метою поліпшити кровообіг у нижньобокових від-ділах легень та черевній порожнині, усунути застійні явища в печінці, посилити моторну функцію шлунка та кишок, стимулювати відходження газів, сечовиділення лежачи та ін.
Хворому у стані середньої важкості призначають дихальні вправи статичного і динамічного характеру, активні рухи для дрібних та серед-ніх м'язів верхніх і нижніх кінцівок, які поступово доповнюють рухами у великих суглобах кінцівок. Темп рухів повільний. Загальнозміцнювальні вправи поєднують з дихальними у співвідношенні 1 :1.
Показання до призначення режиму і його тривалість: 1-ша — 2-га до-ба після резекції шлунка, накладення гастроентероанастомозу з ваготомією та дренуючими операціями, ушивання проривної виразки шлунка, у знесилених хворих із ускладненим перебігом захворювання; 1-ша— 2-га доба після апендектомії (проривна і гангренозна форми), операція з приводу великих рецидивних гриж, завороту кишок; 1-ша — 2-га доба після видалення жовчного міхура, операції з приводу гострого панкреа-титу, після видалення пухлин органів черевної порожнини, позачеревинного простору, видалення нирки, селезінки, після операцій у хворих з наявністю важких супутніх захворювань, а також після операцій, які су-проводжувалися значними технічними труднощами і великою втратою крові.
Режим № 2 — розширений ліжковий
Завдання режиму. Забезпечивши відносний фізичний і психічний спо-кій, створити умови для поліпшення діяльності серцево-судинної та ди-хальної систем. Підвищити нервово-м'язовий та емоційний тонус організ-му, мобілізувати цілеспрямованість хворого на одужання. Знизити нега-тивний вплив вимушеного спокою. Сприяти швидкій мобілізації регулю-ючої функції центральної нервової системи, поновити умовнорефлекторні зв'язки між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами, підвищити функціональний стан серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, стимулювати обмін речовин. Запобігти розвиткові вторинних ускладнень (бронхітів, запалень легень, атонії ки-шок, метеоризму, розходження швів, пролежнів, атрофії м'язів, дистро-фії міокарда та ін.). Поліпшити венозний кровообіг і запобігти розвит-кові тромбозів та емболій. Стимулювати діяльність травного тракту, сприяючи усуненню явищ парезу шлунка та кишок, запобіганню внут-рішньочеревним зрощенням, прискоренню регенеративних процесів та відволіканню хворих від болісних відчуттів, пов'язаних з операцією. Відновити навички самообслуговування. Підготувати хворого до наступ-них більш активних рухових режимів.
Зміст режиму. Положення хворого: лежачи, напівсидячи, сидячи. У перші години після операції, проведеної під місцевим знеболюванням, дозволяються активні рухи кінцівками з неповним розмахом у повіль-ному темпі. Через 2—3 год після операції можливі повороти тулуба у бік операційної рани, а на 2-гу — 3-тю добу за умови відповідних показ-ників дозволяється 3—4 рази на день по 5—10 хв перебування у поло-женні сидячи. У разі загального задовільного стану і сприятливого пе-ребігу післяопераційного періоду дозволяється підніматись із постелі у 1-шу добу, зокрема, коли є труднощі із сечовиділенням лежачи.
Перший перехід у сидяче положення відбувається найчастіше під на-глядом і за допомогою обслуговуючого персоналу. Перехід у положен-ня сидячи полегшується після повороту у бік операційної рани за до-помогою ліктя опірної руки.
Важливе значення для запобігання різним ускладненням