ЛІКУВАЛЬНА ФІЗКУЛЬТУРА ДЛЯ ОСІБ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ СЕРЦЕВО СУДИННОЇ СИСТЕМИ

КЛІНІКО ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

ЛФК є складником комплексної кардіологічної реабілітації, яка використовує координоване призначення медичних, соціальних та професійних засобів з метою пристосування хворого до нового способу життя та забезпечення йому можливості досягти високого рівня працездатності

Лікувально відновна дія фізичних вправ ґрунтується на їх здатності чинити загально тонізуючу, трофічну, компенсаторне пристосувальну і нормалізуючу дію. Призначення хворому ЛФК підвищує впевненість у доб-рому прогнозі перебігу захворювання, поліпшує його психоемоційний стан. Під час виконання адекватно дібраних фізичних вправ, які відпо-відають можливостям серцево-судинної системи, відбувається формуван-ня тимчасових зв'язків між м'язовим апаратом і системами, що забез-печують перебіг цієї реакції (серцево-судинна, дихальна, кров та ін.). Ці зв'язки виникають на основі рефлекторного принципу координації за участю моторних структур кори, стріопалідарної системи, довгастого, середнього мозку та сегментарного рівня спинного мозку, з вибірковим включенням відповідних м'язових груп та підключенням вегетативних центрів регуляції серцево-судинної, дихальної систем та ін.

Систематичність, поступовість у дозуванні та Індивідуалізація добору фізичних вправ забезпечують утворення в корі великого мозку фізіо-логічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції відбувається затухання Іншого патологічного вогнища збуджен-ня. Завдяки цьому механізмові здійснюється корекція нейрогенних по-рушень на рівні підкіркових утворень за рахунок вирівнювання процесів збудження та гальмування, що спостерігається у хворих на гіпер- та гі-потензією, кардіоневроз тощо.

Через неврогенний механізм регуляції відбувається активація гормо-нально-гуморальної ланки, яка проявляє свій модулюючий вплив на клі-тинному та молекулярному рівнях. Унаслідок м'язової діяльності роз-ширюються коронарні судини, прискорюється кровообіг, збільшується кількість функціонуючих капілярів у міокарді, підвищується потужність систем енергозабезпечення та транспорту іонів. На тлі прискореного кро-вообігу поліпшуються трофічні процеси у серцевому м'язі, він зміцнює-ться, посилюється його скоротлива здатність.

Унаслідок виконання фізичних вправ удосконалюються мікронасосні властивості скелетних м'язів та міокарда. Завдяки цьому механізмові здійснюється 2 функції: внутрішня—самозабезпечення кров'ю скелетних м'язів і міокарда, та зовнішня — підсмоктування артеріальної крові, проштовхування по внутрішньо м’язових капілярних судинах та нагнітан-ня венозної крові з потенційною силою, яка перевищує максимальний артеріальний тиск. Скелетні м'язи являють собою периферичне серце і разом з іншими екстракардіальними насосами — грудним, черевним, діафрагмальним,— а також венозними помпами допомагають серцю забез-печити нормальну циркуляцію крові по великому і малому колу крово-обігу. Наслідком занять ЛФК є підвищення еластичності судин, знижен-ня периферичного кровообігу. Під час м'язової діяльності посилюється утворення різних біологічно активних речовин, які справляють стимулю-ючий вплив на роботу різних органів і систем.

Із судинної стінки у кров виділяється простациклін, який дає вазодилататорний ефект, при цьому підвищується концентрація різних антикоагулянтів у кров'яному руслі (антитромбін ІІІ та ін.) і фібринолітиків, які поліпшують реологічні властивості крові та стан мікроциркуляції, М'язова діяльність підвищує холінреактивність тканини, що сприяв ішемічна хвороба серця

Завдання ЛФК:

1. Поліпшити коронарний та периферичний кровообіг, обмінні процеси в міокарді, посилці й скоротливу здатність серцевого м'яза.

2. Економізувати діяльність міокарда з метою знизити потреби кисню

3. Стимулювати екстракардіальні фактори кровообігу.

4. Запобігти прогресуванню атеросклерозу та розвитку таких ускладнень, як інфаркт міокарда, порушення ритму і провідності, недостатність кровообігу та інші

5. Підвищити толерантність до фізичних навантажень, зменшити при-йом препаратів судинорозширювальної дії.

Протипоказання наявність частих приступів стенокардії, передінфарктного стану, гострого інфаркту міокарда, серйозні порушення ритму і провідності серця, яка виражена серцево судинною недостатністю, тромбоемболічні ускладнення, неадекватні реакції серцево судинної системи на навантаження та негативна динаміка на екг, гострі запальні захворювання та загострення супутніх хвороб (висока гіпертензія, цукровий діабет та ін ).

У стаціонарі хворим призначають ЛГ, РГГ, дозовану ходьбу по рівній місцевості у повільному або середньому темпі, заняття на тренажерах з урахуванням толерантності, теренкур Після виписування зі стаціонару хворі продовжують заняття в кабінетах ЛФК поліклініки, кардіологічного диспансеру, центру реабілітації. Призначають дозовану ходьбу по рівній місцевості, заняття на тренажерах, рухливі та спортивні ігри, інші прогулянки, їзду на велосипеді, оздоровчий біг підтюпцем, поєднуючи його з ходьбою, лікувальний масаж, загартування повітряними І водними процедурами. ЧСС після навантажень не повинна збільшуватися понад 20 порівняно зі станом спокою, термін відновлення — 6—8 хв. У разі неадекватної реакції на навантаження у хворого може з'явитися біль за грудиною, слабкість, пітливість, запаморочення, задишка, виражена тахікардія, значне коливання артеріального тиску, збільшений період відновлення, на ЕКГ—ознаки ішемії міокарда

Заняття ЛФК із хворими на ішемічну хворобу серця (ІХС) IV ФК проводять у кардіологічному стаціонарі, призначаючи навантаження ма-лої інтенсивності — 50% від індивідуальної порогової ЧСС Під час за-нять ЛФК із хворими на ІХС III ФК («слабка» група) ЧСС може сяга-ти 100—105 за 1 хв, на пік навантаження припадає 125 135 скорочень за 1 хв. У хворих на ІХС І та II ФК («сильна» група) ЧСС під час навантажень може сягати 105—110 за 1 хв та 135—145 припадає на «пік» навантаження До закінчення перебування в стаціонарі хворі на ІХС по-винні засвоїти ходьбу в темпі 3—4 км/год, тренування на велотренажері.

Щоб уникнути перевантажень, користуються тренувальним рівнем ЧСС, який становить 70—90 % від Індивідуальної порогової ЧСС До початку заняття проводять опитування хворого, його огляд, визначають ЧСС, артеріальний тиск, знімають ЕКГ, оцінюють функціональні можли-вості. Заняття ЛФК припиняють, якщо з'являється приступ стенокардії.

Про ефективність занять ЛФК свідчить поліпшення загального стану хворого, ліквідація приступів стенокардії або їх зниження, відсутність ознак серцевої недостатності, зменшення реакції серцево судинної систе-ми на фізичне навантаження, відновлення працездатності і можлива від-мова від керонаророзширювальних засобів або