Лікування складається з надання першої допомоги потерпілим на догоспітальному етапі та лікування в хірургічних або спеціалізованих опіко-вих відділеннях При наданні першої допомоги слід зупинити дію термічно-го чинника; перекрити подачу гарячої води, пари При загорянні одягу, щоб погасити вогонь, потерпілого необхідно загорнути в ковдру Одяг швидко знімають або розрізають, потерпілого обливають холодною водою, опечені ділянки зрошують хлоретилом Не можна бігти в палаючому одязі - під час руху полум'я розгоряється

Потерпілого обов'язково виносять з місця пожежі на відкритий простір або в приміщення з чистим повітрям При асфіксії виконують штучну венти-ляцію легень ("рот до рота" чи "рот до носа") При великих опіках потерпі-лого загортають у чисте (краще стерильне) простирадло, марлю, поліетиле-нову плівку або на поверхню шкіри за допомогою розпилювача наносять спеціальну рідку антисептичну пластмасу, яка швидко остигає і стає елас-тичною При наданні першої допомоги на місці пригоди забороняють прово-дити первинну обробку опікової рани, накладати мазеві пов'язки, примочки, кольорові рідини, які утруднюють оцінку ступеня ураження шкіри і прове-дення наступної обробки рани Для запобігання інфікування на опікову поверхню накладають асептичну пов'язку 3 метою знеболювання потерпі-лому дають анальгін, пенталгін, промедол, морфін, триган і ін Для зменшення інтоксикації можна дати гарячого чаю, кави, лужної мінеральної води (500-2000 мл) Хворим з поширеними і глибокими опіками уже в машині "швид-кої допомоги" необхідно розпочати введення протишокових розчинів (реополіглюкіну, реоглюману, Рінгера-Локка та ін ), проводити оксигенотерапію, ввести наркотичні знеболювальні або дати малий наркоз (закис азоту) По-ряд із цим, таким хворим вводять серцево-судинні засоби

У стаціонарі, якщо немає ознак шоку, проводять первинну хірургічну обробку опікової рани Марлевими кульками, змоченими 0,25% розчином нашатирного спирту, 3-4% розчином борної кислоти, бензином або теплою мильною водою, відмивають від забруднення шкіру навколо опіку, після чого її обробляють 76° спиртом Видаляють шматки одягу, сторонні тіла, некротизований епідерміс, який відшарувався Великі пухирі надрізають і випуска-ють їх вміст, дрібні краще не надрізати; відкладений фібрин не видаляють, оскільки під ним відбувається епітелізація рани. Дуже забруднені ділянки опікової поверхні очищають за допомогою 3% розчину пероксиду водню. Опікова поверхня висушується стерильними серветками.

Місцеве лікування при опіках може здійснюватись двома методами. Закритий метод лікування застосовують частіше. На опіки наклада-ють пов'язки з різними антисептичними розчинами, емульсіями, мазями, кре-мами. За допомогою цього методу можна створити кращі умови для дії лікарських препаратів та забезпечити активну поведінку потерпілого. Недо-ліками його є великі витрати перев'язувального матеріалу і болючість при проведенні перев'язок.

Ці недоліки не трапляються при відкритому методі лікування.

Відкритий метод. При цьому методі здійснюють висушування опіко-вої рани за допомогою спеціальних аеротерапевтичних установок (АТУ) з ламінарним потоком стерильного повітря, інфрачервоного або ультрафіоле-тового опромінення

Відкритий метод лікування має ряд переваг немає необхідності частих болючих перев'язок, здійснюється економія перев'язувального матеріалу, ство-рюється можливість постійного візуального контролю за станом рани Про-те при цьому виникає необхідність у спеціальному обладнанні, підвищується небезпека внутрішньолікарняної інфекції та ін.

Відкритий метод слід використовувати при опіках обличчя, статевих органів, промежини Опікову рану необхідно 3-4 рази на добу змазувати маззю, яка містить антибіотики (офлокаїн, стрептолітол й ін.), обробляють аерозолями (левовінізол, олазол, лівіан, пантенол) або антисептичними розчинами.

Для очищення ран застосовують препарати, що посилюють протеолі-тичні процеси (саліцилова, бензойна кислота, трипсин, хемотрипсин та ін ) У разі глибоких опіків і утворення грануляцій краще перейти до закритого методу лікування

При сприятливому перебізі опіки II ступеня самостійно епітелізуються протягом 7-12 днів, ІІІА ступеня - до кінця 3-4 тижня після травми

Лікування опіків ІІІБ-IV ступенів, як правило, здійснюється хірургічним способом Виконують ряд операцій: некректомію, автодермопластику, ампута-цію кінцівки, відновно-реконструктивні втручання

Некроктомію. проводять переважно при циркулярних опіках грудної клітки і кінцівок. Здійснюють у ранні строки опіку (1-3 доба), тільки після виведення хворого з шоку. Некрек-томію (видалення змертвілих ділянок) виконують на 4-7 добу, тому що в пізні терміни виникає небезпека поширення і генералізації інфекції. Одномоментна некректомія не повинна превищувати 25-30% поверхні тіла (В В Бігуняк, 2000).

Одним з кращих способів лікування глибоких опіків (ІІІБ-IV ступеня) є автодермопластика. Забір трансплантату (товщиною 0,2-0,4 мм) прово-дять з поверхні здорової шкіри, краще із симетричних ділянок, за допомогою дерматома. Автодермопластику проводять під місцевим або за-гальним знеболюванням. Площа донорської шкіри, взятої для автодермопластики, не повинна перевищувати 800-1500 см2.

Останнім часом йде інтенсивний пошук нових замінників шкіри З'яви-лись спроби вирощувати епітелій шкіри хворого в лабораторних умовах з подальшою трансплантацією його на рану Ряд вчених про-понує для тимчасового зак-риття опікових ран викорис-товувати синтетичні замінни-ки шкіри (алотрансплантати) і свинячу шкіру (ксенотрансплантати) їх використання зменшує біль, втрату води, білків і електролітів, покращує загоєння ран, скорочує тер-міни лікування.

Особливо ефективними є люфілізовані ксенодермотрансплантати, їх з успіхом використовують у багатьох лікувальних закладах України для лікування опікових (ІІ-ІІІА, б-ivcт ), донорських, скальпованих ран і трофічних виразок