Таким чином, уведення солей натрію, магнію і калію хворим псоріазом, що знаходиться в прогресуючій стадії, можна вважати обґрунтованим з різних точок зору. Ми призначаємо внутрішньо м’язові ін’єкція 25% розчину сірчанокислої магнезії по 3-10 мол один раз у добу одночасно з прийомом усередину хлористого калію по 0,25-1,0 трьох разу в день після їжі і 3% розчину бромистого натрію по 1 їдальні (десертної) ложці три рази в день після їжі (дози названих препаратів визначаються віком і вагою хворих). Припинення появи свіжих висипань на шкірі відзначається вже на 2-3 день після початку лікування Однак прийом цих препаратів ми продовжували до 12-14 днів. До цього часу сип блідла, особливо в центральній частині, а навколо її з'являвся вінчик зблідлої шкіри шириною до 2-3 мм (вінчик Воронова). Після переходу плину захворювання в стаціонарну стадію іони натрію, що вводяться, калію і магнію не роблять подальшого клінічно помітного позитивно ефекту. Одночасне призначення інгібіторів альдостерону (альдактона, вірошпирону), солей натрію, калію і магнію з метою переривання загострення псоріазу не має переваг перед кожним з них окремо. В амбулаторних умовах для переривання загострення псоріазу, крім. У розчин бромистого натрію по 1 столовій ложці три рази в день, ми призначаємо аспаркам (містить іони калію і магнію) по 2 таблетки три рази в день і вірошпирон по 2 таблетки в 19.00 і 22-23.00 (дорослим) до 12-14 днів.

Описані вище способи переривання прогресуючої стадії псоріазу не викликають яких-небудь побічних явищ у стані здоров'я хворих, їхній можна призначати дітям і літнім обличчям, а також при таких супутніх захворюваннях як гіпертонічна хвороба, діабет і ін. Відносним протипоказанням є гіпотонія. Не рекомендується призначати сольовий комплекс при порушенні атриовентрикулярної серцевій провідності і вираженій блокаді видільної функції бруньок.

Порівняно швидкий перехід патологічного процесу в стаціонарну стадію при подальшому раціональному лікуванні хворих сприяє скороченню часу перебування їх у клініці і якнайшвидшому поверненні до праці. Якщо ж лікування почате в перші дні загострення захворювання, мається реальна можливість запобігти поширенню висипки й уникнути втрати працездатності, що дає істотний економічний ефект.

Перервати загострення псоріазу можна й іншим способом. При цьому, як це буде показано нижче, механізм цього процесу значною мірою зв'язаний зі зміною порушеного співвідношення гормонів. Так, наші спостереження показали, що в період загострення псоріазу, коли крім альдостеронизму має місце зниження змісту біологічно активної, вільної фракції кортизола в периферичній крові і, отже, на рівні тканин, уже на третій день відзначається перехід плину захворювання в стаціонарну стадію, якщо вводиться екзогенний АКТГ, що збільшує зміст кортикостероїда до рівня істотно що не відрізняється від контрольного. Таким чином, стає очевидної роль недостатнього змісту біологічно активного кортизола в співвідношенні альдостерон, кортизол при загостренні псоріазу.

Спроба лікування АКТГ хворих псоріазом, що знаходяться в стаціонарній стадії, уже на 5-7 день після введення препарату, закінчувалася загостренням захворювання. Ми пояснюємо це, з одного боку, переважною спрямованістю метаболізму кортизола в цей період, коли в значній кількості утвориться біологічно малоактивний кортизон, що, за даними Rousseau, Baxter, Tomkins (1972), перешкоджає ефекту кортизола, унаслідок гарної конкуруючої здатності за сполучні місця рецепторів, розташованих у чи цитоплазмі ядрах, а з іншої, істотним превалюванням кортикостерона в співвідношенні кортизол : кортикостерон (Г М.Бєляєв, 1982).

Непрямим підтвердженням ролі порушення співвідношення гормонів кори надпочечників у плині псоріазу можуть бути дослідження, що показали, що введення екзогенних глюкокортикоїдів знижує рівень альдостерону при вторинному альдостеронизмі (Dasord, Loras, Bertrand, 1968; Winkler, Graef, 1969) і, крім сприятливого клінічного ефекту, нормалізує електролітний обмін (Na і ДО) у хворих псоріазом (Ruszezak etal.,1969).

Існує думка, що при станах, подібно виявленому нами в прогресуючій стадії псоріазу, дози глюкокортикоїдів і їхніх похідних повинні бути вище фізіологічних, тому що можлива їхня часткова інактивація (Н.А.Юдаев, 1962). За даними Б.М. Пашкова, А.Л.Машкиллейсона, Е.М.Трофимова, М.П.Кеменева, (1968), добова доза кортикостероидов у випадках лікування хворих звичайним псоріазом не повинна перевищувати 15-20 мг преднізолону, 12-15 мг тріамсинолону і 1,5-2,0 мг дексаметазону. Однак при виборі дози стероїдних гормонів необхідний кількісний облік потреби в ньому патологічно змінених тканин. Важливою задачею є і кількісна оцінка клінічної ефективності гормонів, застосовуваних з лікувальною метою. Однак дотепер така оцінка здійснюється дуже приблизно по загальному стані хворого, клінічному ефекту і деяким лабораторним показникам. Тому, видимо, праві ті автори (Н.А.Кассирский, Ю.Л.Милевская, 1964, 1970), що вважають, що при використанні глюкокортикоїдних гормонів варто починати з малих доз, поступово підвищуючи їх до одержання клінічного ефекту.

Варто помітити, що сприятливий терапевтичний результат був отриманий не тільки при перональному призначенні кортикостероїдів, але і при обколюванні (Edelstein, 1962) і утиранні (Scoggms, Kliman, 1965) гормонів у псориатичні вогнища. При цьому було відзначено, що значна кількість утертого стероїду всмоктується шкірою і більш активно придушує функцію системи гіпоталямус-гипофіз-надпочечники, чим при прийомі тих же препаратів перонально (Rabinowitz, Watson, Farber, 1977). Уведення стероїдів утиранням було аналогічно тривалої інфузії у вену (Scoggins, Kliman, 1965).

Таким чином, ґрунтуючись на приведених вище дані літератури, можна зробити висновок, що використання екзогенних глюкокортикоидів чи