7. Інфузія білкових препаратів набуває особливе значення при тяжких формах гестозу. Плазма, альбумін нормалізують білковий склад крові, сприяють перемі-щенню рідини із позаклітинного і позасудинного простору в кров'яне русло (збіль-шенню онкотичного тиску і виведенню води із сечею). Але кількість уведеного білка повинна відповідати його дефіциту в організмі вагітної.

8. Корекцію з приводу метаболічного ацидозу проводять вливанням розчину нат-рію гідрокарбонату під контролем кислотно-основного стану організму.

9. Антикоагулянтна терапія і нормалізація реологічних властивостей крові. Для нормалізації порушень коагуляційних властивостей крові, а також для профілактики дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові використовують антикоагулянт гепарин. Показаннями до введення гепарину є легкий ступінь пізнього гестозу, який виник у ранній строк вагітності (20—24 тиж), гестоз середньої тяжкості і тяжкий, або поєднаний, гестоз, гіпотрофія плода. При введенні гепарину контролю-ють час зсідання крові, кількість тромбоцитів і показники тромбоеластограми. Про ефективність дії гепарину свідчить збільшення часу зсідання крові в 1,5 разу. Проти-показання до призначення гепарину: геморагічний діатез, схильність до кровотеч, виразкова хвороба шлунка, захворювання нирок і печінки, гострий і хронічний лейкоз, анемія, гіпертензія (артеріальний тиск 22,7/13,3 кПа, або 170/100 мм рт. ст. і вище), свіжі крововиливи.

Одночасно із уведенням гепарину призначають нативну плазму, яка є джерелом антитромбіну III. Гепарин можна вводити у вигляді реополіглюкін-гепаринової су-міші (5—6 мл реополіглюкіну і 350 ОД гепарину на 1 кг маси тіла вагітної). При цьо-му половину добової дози вводять внутрішньовенне, решту — підшкірне через 4 год рівними дозами протягом доби. Потім підтримувальну дозу вводять підшкірне з ін-тервалом 4—6 год. При поєднаному гестозі, гіпотрофії плода тривалість лікування гепарином становить 2—3 тиж. Контроль проводять щодня. Відміняють гепарин по-ступово, протягом 3—4 діб зменшуючи дозу. При передозуванні гепарин можна швидко нейтралізувати внутрішньовенним уведенням 2—5 мл 1 % розчину прота-міну сульфату. Слід чітко усвідомити, що гепарин можна використовувати лише тоді, коли є можливість контролювати систему гемостазу. Лікування гепарином за-кінчують за 3—4 доби до пологів.

Для нормалізації реологічних і коагуляційних властивостей крові призначають також дезагреганти: дипіридамол (по 0,02 г 3 рази на добу за 1 год до іди), ксантинолу шкотинат (по 0,15 г 3 рази на добу після їди).

10. Антиоксидантна терапія. Призначають токоферолу ацетат (по 1 драже 3 ра-зи на добу), кислоту глутамінову (по 0,1 г 3 рази на добу), есенціале (по 2 капсули З—4 рази на добу).

11. Профілактика і лікування гіпоксії та гіпотрофії плода. На тлі лікування піз-нього гестозу призначають оксигенотерапію: вдихання вологої 60 % киснево-повіт-ряної суміші протягом ЗО—60 хв 3 рази на добу; внутрішньом'язове введення кокарбоксилази (по 0,5 г), внутрішньовенне крапельне введення партусистену (0,5 мг на 250—500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду по 15—20 крапель за 1 хв). Для зменшен-ня побічної дії цього препарату призначають верапаміл, ксантинолу нікотинат (по 0,15 г 3 рази на добу).

Таким чином, терапія пізнього гестозу повинна бути комплексною, диферен-ційованою, з урахуванням основних викладених вище положень.

Лікування претоксикозу починають у жіночій консультації, і тільки у разі неефек-тивності його протягом 7—10 діб вагітну направляють у відділення патології вагіт-них. Лікування повинно бути комплексним.

1. Призначають дієту з обмеженням солі до 5 г на добу, рідини — до 1300 мл з урахуванням позитивного балансу діурезу (кількість виділеної сечі повинна бути більшою, ніж кількість випитої рідини за добу).

2. Вводять діуретичні препарати: фуросемід (по 0,04 г 1 раз на добу) або дихлотіазид (по 0,025 г 1 раз на добу), або спіронолактон (по 0,025 г 2 рази на добу протя-гом 2—3 діб) у поєднанні з калію оротатом (по 0,5 г 3 рази на добу), магнію сульфат (по 1 столовій ложці 20—25 % розчину 2—3 рази на добу), тріамтерен (по 0,05 г 2 рази на добу).

3. Для регулювання проникання судинних і клітинних мембран призначають рутин (по 0,02 г 3 рази на добу), аскорбінову кислоту (по 0,2 г 3 рази на добу), кальцію глюконат (по 0,5 г 3 рази на добу).

4. Для нормалізації метаболізму призначають комплекс вітамінів — драже «Гендевіт» (по 1 драже 3 рази на добу), метіонін (по 0,5 г 3 рази на добу), кислоту фолієву (по 0,02 г 3 рази на добу).

5. Для нормалізації реологічних і коагуляційних властивостей крові рекоменду-ють один із дезагрегантів: дипіридамол (по 0,02 г 3 рази за 1 год до їди) або ксантинолу нікотинат (по 0,15 г 3 рази на добу після їди).

6. Антиоксидантна терапія: токоферолу ацетат (по 1 драже 3 рази на добу), есенціале (по 2 капсули 3—4 рази на добу).

7. Для зняття спазму судин призначають спазмолітичні препарати: папаверину гідрохлорид, но-шпу (по 0,02 г 3 рази на добу).

8. За наявності гіпоксії плода обов'язково проводять оксигенотерапію. Лікування водянки слід починати також із обмеження у раціоні кількості рідини та солі. Призначають гіпохлоридну дієту (3—5 г солі на добу). Кількість рідини обмежують до 300—500 мл. Корисно раз на тиждень влаштовувати розвантажу-вальні дні: вагітна з'їдає за добу до 1 кг сиру з цукром (100—150 г) або 1—1,5 кг яблук. Крім цього, призначають вітамінні препарати, амонію хлорид (по 1 столовій ложці 5 % розчину 3—4 рази на добу), внутрішньовенне вводять глюкозу (20— 40 мл 40 % розчину). При значних набряках ефективний дихлотіазид (по 0,025 г