1—2 рази на добу протягом 3—4 діб). Після 3—4 діб перерви препарат уводять знову протягом 3—4 діб в тій самій дозі. Оскільки дихлотіазид вимиває із організму калій, з метою запобігання гіпокаліємії у дні його прийому призначають калію хлорид (по 1 г 3 рази на добу). У ті дні, коли препарат не вводять, призначають амонію хлорид або діакарб (по 0,125—0,25 г 1 раз на добу). У разі потреби рекомендують седативні засоби, зокрема препарати валеріани тощо.
Комплексом лікування нефропатії І—II ступеня передбачено такі за-ходи.
1. Лікування" набряків проводяться так само, як і при водянці вагітних.
2. Для зняття спазму судин призначають еуфілін (по 10 мл 2,4 % розчину на 20—40 мл 40 % розчину глюкози) або глюкозо-новокаїнову суміш (200 мл 20 % розчину глюкози і 100—150 мл 0,5 % розчину новокаїну з додаванням 1 ОД інсуліну на 4 г сухої речовини) внутрішньовенне, спазмолітичні засоби (но-шпа, папаверину гідрохлорид), титрований розчин аміназину (по 1 мл суміші 2,5 % аміназину і 9 мл 0,9 % ізотонічного розчину натрію хлориду через 4 год).
3. Гіпотензивні засоби: магнію сульфат (по 10—20 мл 25 % розчину внутрішньом'язово від 2 до 4 разів на добу); аміназин (по 1 мл 2,5 % розчину внутрішньом'язово через 8—12 год) з димедролом (по 1 мл 1 % розчину внутрішньом'язово); диба-зол (по 3—4 мл 1 % розчину) або б—8 мл 0,5 % розчину внутрішньом'язово 2—З рази на добу протягом 8—14 діб) та інші препарати.
4. Гангліоблокатори: пентамін (по 1—2 мл 5 % розчину внутрішньом'язово), пірилен (по 0,005 г 2—4 рази на добу).
5. Антикоагулянти: гепарин (по 5000 ОД внутрішньом'язово 2—3 рази на добу протягом 7—10 діб під контролем часу зсідання крові).
6. При гіпопротеїнемії: альбумін (по 100—200 мл), плазма (по 150 мл внутріш-ньовенне, чергуючи з гемодезом — 200—400 мл).
7. Для зменшення проникнення судин: аскорутин (по 0,02—0,05 г 2—3 рази на добу).
8. При ацидозі (з урахуванням кислотно-основного стану): розчин натрію гідро-карбонату (по 100 мл 5 % розчину внутрішньовенне).
9. Для профілактики гіпоксії плода: сигетин (по 1—2 мл 1 % розчину внутрішньом'язово або внутрішньовенне з 100—200 мл 5—10 % розчину глюкози); кислота аденозинтрифосфорна (по 1 мл 1 % розчину внутрішньом'язово); галаскорбін (по 1 г 3 рази на добу протягом 5—20 діб).
10. Для запобігання гіпотрофії плода: токоферолу ацетат (по 100 мг на добу);
ціанокобаламін (по 50—100 мкг на добу внутрішньом'язово); кислота фолієва (по 0,02 г 3 рази на добу). Курс лікування — 1—2 тиж.
11. Розвантажувальні дні: сирний (1 кг) або яблучний (1—1,5 кг).
Тривалість лікування гестозу І—II ступеня становить 2 тиж. У кожному конкрет-ному випадку треба індивідуально підібрати препарати, не допускаючи поліпрагмазп і негативного медикаментозного впливу на плід.
Лікування нефропатії III ступеня. Використовують ті самі препарати, що й при нефропатії І—II ступеня, але додатково ще призначають дроперидол (по 4— б мл), сибазон (по 4 мл 0,5 % розчину внутрішньом'язово або внутрішньовен-не).
При олігурп ефективні фуросемід (по 20—40 мг на добу) або манітол (по ЗО— 60 г ЗО % розчину внутрішньовенне).
При поєднаному гестозі лікування таке ж саме, але паралельно хвору лікують ще з приводу супутнього захворювання. Тривалість лікування — до 3—4 діб. Якщо лікування виявиться неефективним, треба переривати вагітність.
Лікування прееклампсії та еклампсії. Першочерговим завданням при цій патоло-гії є запобігання появі приступів еклампсії і купірування їх. У разі судомної готов-ності організму треба під час інгаляції фторатану внутрішньовенне ввести дропери-дол (по 5—10 мг, або 2—4 мл) разом із сибазоном (по 5—10 мг, або 1—2 мл) чи про-медолом (по 1—1,5 мл 1—2 % розчину) або дипразином (по 2,5—5 мл 0,5 % роз-чину внутрішньовенне). Комплексне лікування прееклампсії триває 24—48 год. У ра-зі неефективності лікування вагітність переривають.
Під час приступу еклампсії хвору обкладають подушками, коврами, щоб вона не впала з ліжка і не травмувала себе. Тримати хвору категорично забороняється, щоб не погіршився стан. По закінченні припадка і після відновлення дихання для лікві-дації кисневої заборгованості призначають інгаляції кисню, а потім фторотану або азоту закису. Під прикриттям фторотану внутрішньовенне вводять дроперидол (по 2—4 мл) і сибазон (по 1—2 мл), випускають сечу катетером. З метою запобігання прикусу язика між щелепами вставляють шпатель, обмотаний марлею. Під прикрит-тям седативної терапії призначають комплексне лікування (магнію сульфат, аміна-зин, дибазол, спазмолітичні засоби тощо) протягом 12—24 год. При неефективному лікуванні роблять амнютомію і завершують пологи залежно від умов (накладання щипців, кесарів розтин, руйнування плода). При частих приступах еклампсії купірують їх короткочасними інгаляціями фторотану із азоту закисом і киснем. На цьому тлі призначають комплексне лікування з приводу гестозу.
У разі потреби продовжити перебування хворої на заданому режимі повторно вво-дять сибазон або дипразин у знижених дозах. Під час уведення магнію сульфату психотропні препарати слід призначати у малих дозах. Гіпотензивні препарати при-значають перед інфузійною терапією, діуретичні засоби — паралельно з відновлен-ням ОЦК.
У разі тривалого перебування у коматозному стані показана спинномозкова пункція (для лікування і встановлення діагнозу, диференціальної діагностики іше-мічного і геморагічного інсульту).
У міру потреби призначають штучну вентиляцію легенів і кисневу терапію. Обе-режно завершують пологи. При еклампсії залежно від умов накладають вихідні щипці, виконують кесарів розтин чи плодоруйнівні операції при мертвому плоді.
При тяжких формах пізнього гестозу здійснюють анестезіологічну допомогу в поєднанні з раціональним завершенням пологів.
Основні положення анестезіологічної допомоги сформулював М. М. Растригін.
1. Забезпечення лікувально-охоронного режиму. Для цього призначають дроперидол та