Дроперидол (4—б мл 0,25 % розчину, або 10—15 мг) вводять внутрішньовенне із 40 % розчином глюкози (15 мл). Попередньо вводять 1 мл 0,06 % розчину корглікону і 100 мг кокарбоксилази з 20 мл 40 % розчину глюкози.

При повторному введенні дроперидолу (через 3—4 год) вводять 2 / 3 первинної дози, при наступних (через б, 8 та 12 год) — '/д первинної.

Діазепам (2 мл, або 10 мг 0,5 % розчину) вводять внутрішньовенне. Можна вво-дити повторно через 4—б год. У разі непритомності препарат не вводять.

2. Усунення судинного спазму (гіпотензивна терапія). З цією метою вводять еуфілін (по 10 мл 2,4 % розчину; повторно — через 4—б год); резерпін (по 1 мл 0,25 % розчину); починає діяти при внутрішньовенному введенні через 3—5 год);

дибазол (по 4—б мл 0,5 % розчину); папаверину гідрохлорид (по 4—б мл 2 % роз-чину); пентамін (по 1—2 мл 5 % розчину) або бензогексоній (по 1—2 мл 2 % роз-чину). Ганглюблокатори використовують у разі неефективності седативно-гіпотен-зивної терапії.

3. Дегідратаційна терапія (боротьба з внутрішньочерепною гіпотензією і набря-ком мозку, стимулювання діурезу). Вводять маніт (по 100—200 мл ЗО % розчину внутрішньовенне крапельно). Протипоказання: анурія і високий артеріальний тиск (понад 22,7 кПа, або 170 мм рт. ст.).

4. Дезинтоксикаційна терапія. Призначають фуросемід (по 20—40 мг; повтор-но — через 4—б год); гемодез (по 200—400 мл), глюкозо-новокаїнову суміш (200 мл 20 % розчину-глюкози, 200 мл 0,5 % розчину новокаїну і 15 ОД інсуліну).

5. Корекція ппопротеїнемії і гіповолемії. Призначають альбумін (по 100— 200 мл), протеїн (по 200 мл), концентрований розчин сухої плазми (по 150 мл). Усі білкові препарати вводять після нормалізації артеріального тиску.

6. Нормалізація мікроциркуляції. Призначають гемодез (по 200—400 мл), реополіглюкін (по 200—400 мл), глюкозо-новокаїнову суміш. Слід пам'ятати, що їх слід призначати тільки при позитивному діурезі і після стабілізації артеріального, а також центрального венозного тиску.

7. Профілактика гіпоксії плода. Призначають сигетин (по 2 мл 2 % розчину), оксигенотерапію. Вводять глюкозу (по 20 мл 40 % розчину внутрішньовенне через 4—5 год).

Завдяки анестезіологічній допомозі (інтенсивній терапії) значно підвищується ефективність лікування тяжких форм пізнього гестозу (прееклампсп і еклампсії), знижується материнська смертність. Але треба пам'ятати, що досягнутий терапев-тичний ефект може бути короткочасним і гестоз може відновитись. У таких випад-ках доцільно достроково переривати вагітність. За відсутності умов для розродження через родові шляхи виконують операцію кесаревого розтину.

Лікування при церебральних ускладненнях проводять разом із невропатологом.

1. Якщо є судинні пароксизми, призначають таке саме лікування, як при нефропа-тії II—III ступеня. Крім того, для профілактики внутрішньосудинного тромбозу (агрегація тромбоцитів) призначають кислоту ацетилсаліцилову (по 0,5 г 3 рази на добу) або реополіглюкін (по 40—50 мл 1 раз на 2—3 доби). У разі неефективності (за даними аналізу на зсідання крові) проводять дострокове розродження.

2. Передінсультний стан лікується за такою самою схемою, як і нефропатія III ступеня (протягом 24—48 год). У разі неефективності доцільне дострокове розродження.

3. При недиференційованому мозковому інсульті внутрішньовенне вводять сибазон і внутрішньом'язово — дроперидол. У разі порушення серцевої діяльності при-значають корглікон або строфантин К, при гіпертензії — гіпотензивні засоби (диба-зол, ганглюблокатори). Ні в якому разі не призначати аміназин.

При загрозі розвитку набряку легенів ефективні інгаляції кисню з парою спирту. У разі загрози набрякання мозку вводять усередину гліцерин (1 г на 1 кг маси тіла) у суміші з водою або фруктовим соком у співвідношенні 1:2 або 1:3. Гліцерин підви-щує осмотичний тиск крові. Якщо коматозний стан триває надто довго або з'явились менінгеальні симптоми, доцільна спинномозкова пункція.

4. Лікування при геморагічному інсульті. Призначають суворий постільний ре-жим. Ліжко має бути з піднятим головним краєм. До голови прикладають міхур із льодом, до ніг — грілку. При колапсі, аритмії, гіпотензії призначають серцеві гліко-зиди (корглікон, строфантин К). Для підвищення зсідання крові вводять вікасол (по 5 мл 0,3 % розчину внутрішньом'язово), аскорбінову кислоту (по 5 мл 5 % розчину на 20 мл 40 % розчину глюкози внутрішньовенне), желатину (по 10— 15 мл 10 % розчину підшкірне через 8—10 год протягом перших 2 діб). У разі психомоторного збудження вводять сибазон з дроперидолом або нейроплегічні засо-би, зокрема аміназин (по 2 мл 2,5 % розчину 1 —2 рази на добу внутрішньовенне або внутрішньом'язово). Для зниження набряку мозку призначають магнію сульфат (по 10—15 мл внутрішньом'язово 4 рази на добу), глюкозу (по 20—40 мл 40 % роз-чину) , фуросемід (по 40 мг внутрішньовенне), кисневі інгаляції з парою спирту. При менінгеальному синдромі вдаються до лікувальної або діагностичної ендолюмбальноі пункції, іноді — краніотомії, видалення гематоми або пункції її з відсмоктуван-ням крові (протягом перших 3 діб).

При лікуванні геморагічного інсульту велике значення мають догляд за хворою, профілактика пролежнів, гіпостатичноі пневмонії, догляд за ротовою порожниною. Обов'язкові очисна клізма, відсмоктування секрету із верхніх дихальних шляхів.

Лікування при ішемічному інсульті (інфаркті мозку) повинно бути спрямова-ним, але за умови впевненості в діагнозі, на поліпшення кровопостачання мозку. З цією метою треба нормалізувати серцеву діяльність, артеріальний тиск, зсідання крові (для запобігання тромбоемболії), розчинити вже сформовані тромби у випадку тромбоемболії.

Для нормалізації тиску призначають дибазол, клофелін, ганглюблокуючі препа-рати (пентамін, бензогексоній та ін.), нейролептичні (аміназин) і спазмолітичні засоби. Добре розширюють судини еуфілін, папаверину гідрохлорид, но-шпа, ніко-тинова кислота (по 1 мл 1 % розчину з глюкозою внутрішньовенне), ксантинолу нікотинат (по 2 мл внутрішньом'язово), циннаризин (по 0,025 г 2—3 рази на добу). Ці препарати треба