Лімфедема - це накопичення лімфатичної рідини у тканинах, що приводить до напухання частіше всього руки/рук або ноги/ніг та, можливо, інших ділянок тіла. Лімфедема може розвинутися тоді, коли лімфатичні судини відсутні або непарні (первинна), коли вони пошкоджені або видалені (вторинна).

Коли ця невідповідність стає такою значною, що лімфатична рідина перевищує можливості її перенесення лімфатичними судинами, аномальна кількість рідини збирається в тканинах ураженої ділянки, якщо її не лікувати. Ця застійна рідина стає причиною не тільки збільшення судин тканини за розміром та кількістю, але й зниження кисню, заважає заживленню ран і створює поживне середовище для бактерій, що може спричинити розвиток інфекцій, таких як лімфангіт (див. ст. 10).

Для розуміння явища, яке називається лімфедема, спочатку ми повинні зрозуміти, що таке нормальна лімфатична система (див. мал. наст 1).

Лімфатична система, що є частиною кровоносної системи вен та артерій, складається з лімфатичних судин, вузлів та лімфоїдної тканини. Головна роль нормальної лімфатичної системи це:

1) виводити домішки з тканин організму через циркулюючу систему та 2) виробляти клітини імунної системи (лімфоцити), що відіграють важливу роль у боротьбі з бактеріями та вірусами Лімфоцити, що виробляються в лімфатичній системі, є вирішальною частиною імунної системи

Лімфатичні судини - це канали, що містять безбарвну рідину, яка називається лімфою Лімфа містить у собі білі кров'яні клітини та відходи життєдіяльності тканин. Лімфатична рідина проходить через вузли, де очищується від загрозливих бактерій та вірусів. Мережа лімфатичної системи знаходиться у різних ділянках тіла, включаючи шию та підпахви.

Вторинна або набута лімфедема може виникати внаслідок хірургічної операції, променевої терапії, інфекції або травми. Деякі види хірургічних операцій, такі як операції на молочній залозі, що потребують видалення лмфатичних вузлів, можуть стати причиною розвитку вторинної лімфедеми. При видаленні лімфатичних вузлів завжди існує ризик розвитку лімфедеми.

Вторинна лімфедема може розвинутися відразу після операції або через тижні, місяці, навіть, роки. Вона може розвинутися, коли хіміотерапія призначається вже на ушкоджену ділянку (ту, де була зроблена операція) або після декількох аспірацій сероми (серома - це накопичення рідини, що може утворитись у післяопераційний період) у підпаховій ділянці. Це часто стає причиною розвитку інфекції, а пізніше і лімфедеми. Є ще одна нещодавно визначена, хоч і досить рідка, причина лімфедеми кінцівок - уживання тамоксифену. Ці ліки викликають формування згустків крові і, як наслідок, глибокий венозний тромбоз (ГВТ).

Променева терапія, що використовується при лікуванні раку молочної залози, може ушкодити здоровілімфатичні вузли та судини, стати причиною рубцювання тканини, що заважає нормальному відтоку лімфатичної рідини. Опромінювання може викликати дерматит або опіки, подібні до сонячних. Дуже важливо уважно перевіряти опромінювану ділянку для виявлення будь-яких змін шкіри, таких як підвищення температури, зміна кольору шкіри (еритема) або утворення пухирів, що може привести до розвитку лімфедеми.

Лімфедема може розвинутися на будь-який ділянці тіла або кінцівки. До ознак та симптомів, яких треба остерігатися, належать: відчуття важкості у кінцівках, натягування шкіри, зниження рухливості рук, зап'ястя, щиколоток, неможливість надягнути одяг на якусь окрему ділянку або відчуття тісноти при ношенні обручок, браслетів, годинників. Якщо ви помітили появу набряку, що не зникає, треба негайно звернутися за порадою до лікаря; рання діагностика та лікування поліпшать і прогноз, і стан лімфедеми.

Лімфедема розвивається зарізними стадіями - від легкої до важкої:

І СТАДІЯ (легка): шкіра знаходиться в стадії утворення "ямок". Це означає, що коли натиснути пальцями на шкіру, вона западає, і впадини утримуються. Як правило, після ранкового пробудження вщ сну, кінцівки або ушкоджена ділянка мають нормальний або майже нормальний розмір.

2 СТАДІЯ (середня): тканина тепер має губчасту (порувату) структуру і не утворює ''ямок". Це означає, що коли натиснути на шкіру пальцями, тканина відскакує, не утворюючи ніяких впадин.

3 СТАДІЯ (важка): - на цій стадії пухлина не зникає і, як правило, кінцівка є дуже великою. Тканина тверда (фіброзна) та нечутлива.

Якщо лімфедему не лікувати, рідина продовжує накопичуватися, що призводить до збільшення пухлини та затвердіння або фіброзу тканини. В такому стані опухла кінцівка стає чудовим поживним середовищем для бактерій та подальшого розвитку постійно повторюваних інфекцій. Більш того, якщо не лікувати лімфедему, це може призвести до зниження або втрати функції кінцівки, нагноювання шкіри, хронічних інфекцій та, іноді, до тяжких ускладнень. У найбільш складних випадках, якщо не лікувати лімфедему, вона може розвинутися у досить рідку форму лімфатичного раку, який називається лімфангіосаркома.

Причина: Лімфатична рідина багата на протеїн (білок). Якщо лімфатична течія має перешкоди, лімфатична рідина накопичується. Ця рідина є густою, безбарвною, тягучою речовиною. Накопичена рідина просочується з лімфатичних судин в оточуючі тканини і стає застійною. Це створює середовище, сприятливе для росту бактерій та інфікування. Низькі профілактичні дози антибіотиків часто призначаються пацієнтам, у яких виникають повторні лімфангіти (інфекційні).

Ознаки та симптоми інфекції включають усі або деякі з наступних проявів: висип, червоні плями на шкірі, свербіж ушкодженої ділянки, зміна кольору, посилення набрякання та/або підвищення температури шкіри, надмірна чутливість кінцівки, біль і в багатьох випадках раптове підвищення температури або остуда

Лікування інфекції: Негайно припиніть БУДЬ-ЯКЕ лікування, пов'язане з лімфедемою (включаючи мануальний дренаж лімфи, накладання пов'язок, компресійний одяг) і негайно зверніться до лікаря. Для лікування таких типів інфекцій застосовують антибіотики пеніцилінового ряду на вибір, якщо відсутні алергічні прояви. Коли