Малярійна кома виникає унаслідок скупчення плазмодіїв у капілярах головного мозку хворого, гострого порушення крово-постачання й набряку мозкової тканини. Це ускладнення виникає частіше при первинній тропічній малярії, особливо в осіб із дефіцитом маси тіла. Першими провісниками малярійної коми є сильний головний біль, багаторазове блювання, різка загальна слабкість, апатія або, навпаки, занепокоєння, метушливість. Під час обстеження хворого температура тіла 39 — 40 °С, тони серця приглушені, частота пульсу відповідає температурі тіла, артеріальний тиск знижений. Дихання поверхневе, з частотою ЗО—50 за 1 хв. Печінка й селезінка збільшені, щільні. Під час огля-ду у хворого виражені менінгеальні симптоми. В окремих хворих відзначаються явища гіперкінезу — від клонічних судом м'язів кінцівок до тотальних тетанічних і епілептиформних судомних нападів. Порушується функція тазових органів, унаслідок чого з'являються мимовільні сечовипускання й дефекація. Розвиваєть-ся порушення свідомості, яке проходить три послідовні фази: сомноленція (адинамія, сонливість), сопор (різко загальмована свідомість, рефлекси знижені), кома (непритомність, рефлекси різко знижені або не викликаються). На початку коми зникає глотковий рефлекс, пізніше — рогівкові й зіничні рефлекси.

Гемоглобінурійна гарячка розвивається частіше після прийому хініну або примахіну. Масивний внутрішньосудинний гемоліз можуть спричиняти й інші ліки (делагіл, сульфаніл-аміди). Частіше гемоглобінурійна гарячка розвивається в осіб зі спадково зумовленим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідро-генази, що призводить до зниження стійкості еритроцитів. Ускладнення виникає раптово і проявляється різким ознобом, швидким підвищенням температури тіла до 40— 41°С, ломотою в м'язах, суглобах, загальною слабкістю, блюванням, неприємними відчуттями у верхній половині живота й попереку. Незабаром сеча набуває темно-коричневого кольору, з'являються ознаки гострої недостатності нирок. В осаді сечі виявляють поодинокі незмінені й вилужені еритроцити. Сироватка крові набуває темно-червоного кольору, розвиваєть-ся анемія, знижується показник гематокриту. Підвищується вміст вільного білірубіну, шкіра і слизові оболонки набувають жовтяничного забарвлення, можливий геморагічний синдром. Хворий гине при проявах азотемічної коми (у крові швидко наростають показники креатиніну і сечовини). У нетяжких випадках гемоглобінурія продовжується 3—7 днів.

При інфекційно-токсичному шоку розвиваються різка загальна слабкість, загальмованість, що переходить у простра-цію. Шкіра блідо-сірого кольору, холодна, вкрита холодним потом. Риси обличчя загострені, очі глибоко запалі, з синіми колами, погляд байдужий. Температура тіла знижена. Дистальні ділянки кінцівок ціанотичні. Пульс частий, малого наповнення. Систолічний артеріальний тиск падає нижче за 80 мм рт. ст. Дихання поверхневе, часте. Діурез менший ніж 500 мл на добу; іноді спостерігається діарея.

У випадку розриву селезінки з'являється різкий біль у верхніх відділах живота з іррадіацією у ліве плече й лопатку, різка блідість, холодний піт, тахікардія, падіння артеріального тиску. За відсутності оперативного втручання хворі гинуть від гострої крововтрати.

Ознаками гострого набряку головного мозку є сильний головний біль, судоми, непритомність, аритмічне дихання; якщо не проводити адекватного лікування, через 5—6 год настає смерть.

Лікування. У комплексному лікуванні хворих на малярію особливе значення має етіотропне лікування, мета якого — припинення гострих нападів хвороби, знешкодження тканин-них шизонтів (при триденній і овале-малярії), знешкодження гаметоцитів. Протипаразитарні засоби необхідно призначати негайно — при підозрі на малярію на підставі епідеміологічних передумов і клінічної картини. Протималярійні препарати діляться на такі групи:

1. Препарати шизотропної дії:

а) гемошизотропні (проти еритроцитарних шизонтів). Найефективнішими в цій групі є похідні 4-амінохіноліну — делагіл (хінгамін, хлорохін, резорхін). Під час гострих нападів тропічної малярії у 1-й день добова доза делагілу повинна становити 1,5 г (перша доза — 1г, через б год — 0,5 г). На 2-й і 3-й день призначають по 0,5 г на одне приймання. Клінічне поліпшення, нормалізація температури тіла настають протягом 48 год. Якщо гарячка триває, то лікування делагілом продовжують ще 2 дні (по 0,5 г препарату 1 раз на добу). Гемошизотропну дію мають також хінін, хлоридин, мефлохін, бігумаль, сульфаніламідні препарати, тетрацикліни. Треба мати на увазі, що при лікуванні хініном можуть виникнути диспепсичні розлади, гемоглобінурійна гарячка, особливо в осіб із генетичне зумовленим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази еритроцитів;

б) гістошизотропні, з ефективною дією на тканинні форми плазмодіїв. Найчастіше використовують препарат, похідний 8-амінохіноліну — примахін; рідше застосовують хіноцид. Для радикального лікування три- і чотириденної малярії спочатку проводять триденний курс лікування делагілом — у 1-й день дають 1 г, у 2-й і 3-й день — по 0,5 г на одне вживання. Після цього застосовують примахін по 0,009 г 3 рази на добу протягом 14 днів. Загальний курс антипаразитарного лікування складає 17 днів. Скорочення курсу лікування примахіном призводить до рецидивів захворювання. Треба мати на увазі, що під час лікування примахіном можуть виникнути диспепсичні розлади, гемоглобінурійна гарячка, особливо в осіб із генетичне зумовле-ним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази еритроцитів.

2. Препарати гамонтотропної дії ефективні проти статевих форм плазмодіїв (гамонтів). У цьому відношенні ефективні хлоридин, примахін. Примахін при тропічній малярії призна-чають тільки при збереженні в крові гамонтів, по 0,009 г 3 ра-зи на добу протягом 5 днів.

Стійкість малярійних плазмодіїв до делагілу встановлюють шляхом клінічного спостереження (напади не знімаються протягом 3 днів), а також після щоденного (протягом 3 днів) визначення кількості паразитів у 1 мкл крові. Для лікування резистентних до медикаментів форм тропічної малярії ефективні комбінації декількох препаратів. Застосовують фанзидар (хлоридин + сульфадоксин) по 3 таблетки на добу одноразово, малоприм (хлоридин+діафенілсульфон) по 1 таблетці 1 раз на тиждень. Можна використовувати хініну сульфат по 0,65 г 3 рази на добу протягом