Методика проведення ін'єкцій

Ін'єкції виконують у спеціальному процедурному кабі-неті. В палаті ін'єкції виконують тільки важкохворим.

Медсестра протягом 3—5 хв миє руки з милом. Потім протирає їх 0,5 % розчином нашатирного спирту, а після цього 70 % етиловим спиртом.

На столику для ін’єкцій розміщують бікс зі стерильними укладками шприців (при стерилізації в автоклаві або сухожаровій шафі) або стерилізатор (при стерилізації ки-п'ятінням), або упаковки шприців та голок одноразового використання, бікс зі стерильним матеріалом (ватні там-пони, марлеві серветки, дерев'яні палички з ватою), фла-кон зі епиртом, флакон з 2—5 % спиртовим розчином йоду, лоток для використаних інструментів та матеріалів, скляну банку з дезинфікуючою рідиною, в яку занурені стерильні пінцети або корнцанги.

Треба знати, що все, до чого торкаються руки медичної сестри, втрачає стерильність. Тому простерилізовані пред-мети слід брати тільки стерильними пінцетами.

Якщо шприц кип'ятили у стерилізаторі, знімають криш-ку стерилізатора, кладуть її на стіл зовнішньою поверхнею донизу. Стерильним корнцангом або пінцетом дістають крючки, з їхньою допомогою піднімають сітку стериліза-тора разом зі шприцами та голками і кладуть її впоперек кришки стерилізатора. Корнцангом дістають пінцети. За допомогою пінцета розгортають марлю зі шприцами, виби-рають необхідний шприц та голку. Циліндр шприца беруть із зовнішнього боку, поршень — за рукоятку, голку — за муфту і збирають шприц за допомогою пінцета (мал. 1) над кришкою стерилізатора. Голку беруть пінцетом і на-саджують її на циліндр, закріплюючи обертовими рухами. Зібраний шприц кладуть на кришку стерилізатора.

Якщо шприци стерилізувалися в автоклаві або сухожаровій шафі, то крафт-пакет надривають з одного боку, бе-руть поршень за рукоятку та вводять його в циліндр. Пін-цетом беруть голку за муфту і насаджують її на шприц. Зібраний шприц кладуть у середину стерильного крафт-пакета.

Перед уведенням ліків хворому медична сестра уважно читає напис на ампулі або флаконі. Якщо назва стерлася повністю або навіть частково, вводити такий препарат ні в якому разі не можна. Слід уточнити дату виготовлення та кінцевий термін реалізації препарату, що вказані на ам-пулі чи флаконі.

Пусті ампули рекомендується зберігати протягом декількох годин, щоб у разі необхідності можна було перевірити, що було введе-но хворому.

Перед набиранням ліків із ампули треба з вузької її частини перегна-ти рідину в широку. Для цього пальцями слід поклацати по вузькій частині ам-пули. Звужене місце ампу-ли протирають 70 % етило-вим спиртом Спеціальним маленьким терпугом надпи-люють ампулу в місці її звуження. Стерильною мар-лею беруть за це місце і обе-режно надламують ампулу, щоб не утворилося скалок і вони не потрапили в середи-ну ампули. Занурюють гол-ку в ампулу і починають набирати в шприц рідину, поступово нахиляючи ампулу в горизонтальне положення, а далі у вертикальне отвором донизу під кутом 45°. При цьому шприц слід тримати таким чином: циліндр шприца затискують між І, III і IV пальцями лівої руки, ампулу тримають II та III пальцями; І та II пальцями правої руки відтягують поршень і набирають рідину з ампули.

Щоб набрати рідину з флакона (мал. 2), знімають з нього верхню металеву кришку, не порушуючи металевого обідка. Протирають спиртом гумову частину кришки фла-кона. Далі можливі такі 2 варіанти: а) якщо у флаконі міститься рідина, то її звичайним чином набирають у шприц; б) якщо у флаконі знаходиться порошкоподібна лі-карська речовина, то за допомогою шприца туди вводять відповідний розчин (новокаїну, глюкози, ізотонічний роз-чин натрію хлориду) для отримання необхідної концентра-ції речовина. Знімають флакон з голкою зі шприца, добре струшують флакон, щоб ліки повністю розчинилися, при-єднують шприц до голки і, відтягуючи поршень, набирають потрібну кількість речовини. Знімають голку, якою наби-рали ліки, і насаджують на шприц голку для ін'єкцій.

Потім видаляють повітря зі шприца (мал. 3). Для цьо-го повертають шприц голкою вгору, щоб повітря, яке міс-титься у шприцу, скупчилося вгорі, над рідиною, у вихід

ній частині циліндра. Поршнем проштовхують повітря че-рез голку таким чином, щоб услід за повітрям витисну-лася незначна кількість рідини. Щоб поршень не відійшов назад, а повітря знову не потрапило в шприц, останній кла-дуть у горизонтальне положення на кришку стерилізатора. Найкраще проводити ін'єкції у спеціальному процедур-ному кабінеті. Якщо хворий прикутий до ліжка, ін'єкції йому виконують у палаті. Для цього наповнений шприц кладуть на стерильну кришку стерилізатора, прикривають його марлевою серветкою. Сюди ж кладуть декілька ват-них тампонів, змочених спиртом, та паличку, змочену йодом.

Внутрішньошкірні (інтракутанні) ін'єкції

При внутрішньошкірних ін'єкціях лікарську речовину вводять у товщу шкіри, не доходячи до підшкірної основи.

Застосовують такі ін'єкції при виконанні алергічних проб (виявлення різних природних та штучних алергенів), імунологічних проб на туберкульоз (Манту), бруцельоз (Бюрне), ехінококоз (Каццоні), проб на переносність ан-тибіотиків, на приховані набряки (Мак-Клюра — Олдрнча), для місцевого знеболювання, для вакцинації. Використовують найтоншу (діаметром 0,3—0,4 мм) найкоротшу (довжиною 1,5—2 см) голку зі зрізом під кутом 40—45 °, прецизійний шприц ємкістю 1 мл.

Ін'єкції виконують на згинальній поверхні передпліччя, зовнішній поверхні плеча.

Шкіру на місці ін'єкції протирають спиртом . Голку відносно шкіри ставлять зрізом догори. Шкіру роз-тягують між пальцями лівої руки. Голку під гострим кутом просувають таким чином, щоб її отвір зник у роговому ша-рі шкіри приблизно на 0,2—0,5 см. Вводять незначну кіль-кість рідини (1—2 краплі) до утворення білявого підви-щення— так званої лимонної кірочки. Голку витягують, стерильним ватним тампоном злегка (щоб не витиснути рідину, що знаходиться близько до поверхні) протирають місце ін'єкції.

Щоб виконати пробу Манту, в шкіру передпліччя вво-дять