Щоб виконати пробу на переносність антибіотиків, у ділянку згинальної поверхні передпліччя вводять 1000 ОД відповідного антибіотика, розведеного в 0,1 мл ізотонічно-го розчину натрію хлориду. Для контролю в ділянку проти-лежного передпліччя вводять ізотонічний розчин натрію хлориду. Позитивною вважають пробу, коли через декілька хвилин на місці введення антибіотика з'являється почер-воніння та набряк. Це означає, що введення даного анти-біотика хворому суворо протипоказане.

Щоб виконати пробу на гідрофільність шкіри, внутрішньошкірно вводять 0,2- мл 0,85 % розчину натрію хлориду. Слідкують за терміном розсмоктування папули. В нор-мальному стані він складає 50—90 хв. Зменшення цього терміну свідчить про підвищення гідрофільності шкіри та схильність до утворення набряків.

Підшкірні (субкутанні) ін'єкції

Підшкірні ін'єкції набули широкого застосування, бо, по-перше, вони технічно легкі у виконанні, по-друге, існує безліч ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірній основі. Для виконання цих ін'-єкцій потрібні шприци ємкістю від 1 до 10 мл та голки довжиною 2,5—4 см і діаметром 0,5—0,6 см.

Підшкірні ін'єкції виконують у ділянках зов-нішньої поверхні плеча, підлопаткового простору, передньо-зовнішньої поверхні стегна, бокової поверхні черевної стін-ки, нижньої частини поверхні під пахвою. У цих місцях шкіра добре береться з зморшку і відсутня небезпека ушко-дження кровоносних судин, нервів та окістя.

Слід пам'ятати, що не можна виконувати ін'єкції в місцях набряків або ущільнень, які залишилися від поперед-ніх ін'єкцій.

Перед виконанням ін'єкції шкіру проти-рають ватним тампоном, змоченим спиртом. І та II паль-цями лівої руки збирають шкіру в зморшку трикутної фор-ми основою донизу. Швидким рухом вводять голку в осно-ву цієї зморшки під кутом 30°. Глибина введення голки має бути не меншою 1,5—2 мм; при цьому голка потрапляє в підшкірну основу. Треба слідкувати, щоб голка була введена не повністю і над шкірою лишалася частина голки довжиною не менше 0,5 см. Після проколювання шкіри шприц перекладають у ліву руку, а правою, натискуюча на поршень, вводять препарат. Голку зі шприцом швидко виймають, місце ін'єкції знову протирають спиртом та при-тискають стерильним ватним тампоном.

При виконанні підшкірних ін'єкцій можливі такі усклад-нення.

1. Утворення запальних та нагнійних процесів на місці ін'єкції (абсцес, флегмона); це буває при неякісній стери-лізації інструментарію, поганій обробці рук медичної се-стри або шкіри хворого.

2. Утворення інфільтрату, що повільно розсмоктується. Це може бути при введенні понад 3 мл водного розчину або при введенні олійних розчинів препаратів.

Щоб запобігти цим ускладненням, треба постійно змі-нювати місце ін'єкцій, олійні розчини препаратів уводити в теплому вигляді. При виникненні інфільтрату на ніч слід накласти напівспиртовий зігріваючий компрес, застосувати фізіотерапевтичні методи лікування (ультрафіолетове випромінювання, струм УВЧ), нанести йодну сітку на шкіру.

3. Жирова дистрофія підшкірної основи (ліподистрофія). Трапляється при частому введенні інсуліну хворим на цу-кровий діабет. На цьому місці можна спостерігати потов-щення або, навпаки, потоншення підшкірної основи.

З метою профілактики такого ускладнення треба часті-ше змінювати місця ін'єкцій, вводити інсулін кімнатної температури.

4. Кровотеча з місця ін'єкції. Це ускладнення трапля-ється рідко і виникає як наслідок травмування невеликої кровоносної судини, а тому воно незначне і не є загрозою для життя хворого. Якщо виникла кровотеча, треба до місця ін'єкції щіль-но притиснути тампон, змочений спиртом. Якщо це не до-помагає, треба змазати кровоточиве місце 5 % розчином перманганату калію та накласти легку тиснучу пов'язку.

5. Дуже небезпечним ускладненням є- потрапляння в судини олійних розчинів (камфорна олія) або суспензій.

Для запобігання цьому ускладненню після проколюван-ня підшкірної основи та встановлення голки на потрібній глибині слід потягти на себе поршень та впевнитися, що вона не потрапила в судину (у поршень не надходить кров).

Внутрішньом'язові ін'єкції

Цей метод ін'єкцій дуже поширений. Його застосову-ють у випадках, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін'єкції, бо м'язи краще, ніж підшкірна основа, постачаються кров'ю та лімфою. Деякі препарати при підшкірному введенні викликають біль та погано розсмоктуються, що призводить до утворення інфіль-тратів. У таких випадках застосовують внутрішньом'язовий метод ін'єкцій. Це дає змогу ввести більшу, ніж при внутрішньошкірному введенні, кількість препарату —до 10 мл.

Використовують шприц «Рекорд» або одноразовий шприц ємкістю 10 мл, голки діаметром 0,8—1 мм та дов-жиною 7—10 см. Такий розмір голки зумовлений тим, що вона має пройти крізь шкіру, підшкірну основу і потрапити до м'язового шару. Вибір довжини та діаметра голки за-лежить від товщини підшкірної основи.

Внутрішиьом'язові ін'єкції виконують у тих місцях (мал. 80), де шар підшкірної основи є найменшим, а нерви і кровоносні судини не розташовані близько до поверхні. Глибину вколювання голки подано на. Внутрішньом'язові ін'єкції виконують у ділянці чотири-голового м'яза стегна, трьохголового м'яза плеча, дельтовидного м'яза.

Техніку виконання внутрішньом'язової ін'єкції див. на мал. 82. Максимальний об'єм уведеної лікарської речовини не повинен перевищувати 10 мл, щоб запобігти виникненню перерозтягнення м'язів, яке може призвести до порушення всмоктування препарату та виникнення інфільтрату. Під час виконання внутрішньом'язової ін'єкції м'язи хворого мають бути розслабленими, що сприятиме легкому введен-ню голки. Шкіру хворого обробляють звичайним способом Шприц беруть у праву руку таким чином, щоб III та IV пальці фіксували циліндр, II палець тримав поршень, а V підтримував муфту голки. Місця ін'єкцій: на симетричних ділянках слід щоразово чергувати. По закінченні введення препарату голку швидко виймають. Якщо ін'єкцію викона-но правильно, місце уколу залишається сухим.

Треба знати, що для кращого всмоктування лікарської речовини бажано виконати