Розчини, що вливаються, повинні мати такий самий осмотичний тиск, що й кров, бути повністю стерильними та апірогенними, мати оптимальну температуру — від 20 до 25 °С. Розчини, на фоні яких вводяться лікарські речови-ни, повинні бути індиферентними. Це звичайно є ізотоніч-ний розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. Воду для приготування розчинів лікарських препаратів необхід-но тричі простерилізувати, двічі продистилювати і пропус-тити через бактеріологічний фільтр.

Вливання лікарських препаратів виконують за допомо-гою системи одноразового використання. Вона складається а короткої трубки, куди вставлено повітропровід з повітряним фільтром та гол-кою для надходження по-вітря у флакон з лікар-ською рідиною, довгої трубки з крапельницею, фільтром та двома корот-кими трубками; на обох кінцях цих трубок є 2 голки: одна — для пунк-ції вени, друга — для проколювання корка фла-кона. Фільтр має дрібну сітку, яка запобігає проникненню часточок із флакона в кров. Над фільтрам знаходиться за-тискач для регулювання кількості крапель за 1 хв, тобто швидкості вве-дення рідини. На всіх голках є запобіжні пласт-масові ковпачки.

Система зберігається в стерильному герметич-ному поліетиленовому па-кеті, на якому позначено термін її придатності.

Підходять до вени, шляхом венепункції або венесекції з уведенням у вену катетера, Місця підходу до вени ті самі, що й для струминного введення.

Треба перевірити, чи відповідає назва рідини, що вка-зана на флаконі, призначенням лікаря, а також термін при-датності системи одноразового використання та ліків у ам-пулі чи флаконі. Слід звернути увагу на зовнішній вигляд флакона з рідиною. Наявність осаду, пластівців у флаконі свідчить про непридатність розчину.

Миють руки з милом та протирають їх спиртом. Протирають спиртом металевий ковпачок, знімають його з фла-кона, протирають спиртом гумовий корок, що знаходиться під ним. Відкривають пакет крапельниці і виймають з ньо-го систему. Видаляють ковпачок з голки крапельниці, що знаходиться на короткій трубці. При закритому затискачі крапельниці вводять цю голку через гумовий корок до фла-кона. Це ті самі голка та трубка, через які в крапельницю й буде надходити рідина з флакона. Знімають ковпачок з довгої голки повітропровідної трубки. Цю голку також усолюють у флакон; через неї до флакона надходитиме повітря, яке буде витискати рідину з нього. Повітропровідну трубку треба закріпити вздовж флакона таким чином, щоб її кінець був на рівні дна флакона, але обов'язково над рідиною. Щоб крапельниця заповнилася рідиною, пі-діймають трубку, яка йде до пункційної голки, таким чи-ном, щоб крапельниця в перевернутому вигляді опинилася на одному рівні з флаконом. Знімають затискач над кра-пельницею; при цьому рідина починає надходити до кра-пельниці, внаслідок чого утворюється так зване застійне озерце. Крапельницю заповнюють наполовину її об'єму. Кінець трубки з пункційною голкою опускають донизу, щоб рідина витиснула повітря. Після повного видалення повітря з трубки одразу за пункційною голкою накладають затис-кач, який повністю перекриває просвіт трубки. Голку вво-дять у вену за методом венепункції або венесекції. Руку та голку хворого треба зафіксувати, бо крапельні вливання можуть тривати протягом декількох годин. Щоб зафіксу-вати голку (мал. 90), під неї підкладають стерильний ват-ний тампон, прикріплюють голку до шкіри лейкопластирем у трьох місцях; фіксацію руки див. на мал. 91. За допомо-гою затискача крапельниці встановлюють потрібну швид-кість надходження рідини (звичайно 50—60 крапель за І хв).

Треба запам'ятати, що при кількості крапель 7—8 за 1 хв і менше вена швидко тромбується, при кількості кра-пель понад 80—100 за 1 хв настає перевантаження серцево-судинної системи, зокрема правого шлуночка.

Якщо у процесі вливання виникає потреба у заміні флакона з рідиною, це слід ро-бити, не витягуючи голки з вени . З цією ме-тою на трубку біля флако-на накладають затискач, голку, що з'єднується з трубкою, витягають із флакона.

Далі цю саму голку встромлюють у корок флакона з новою рідиною.

Важливо пам'ятати, що у момент заміни флаконів си-стема трубок має бути Заповнена рідиною, що знаходила-ся у попередньому флаконі.

Під час уведення рідини треба слідкувати за загальним станом хворого, його пульсом, артеріальним тиском.

Звичайно цю процедуру виконують, у спеціальному маніпуляційному кабінеті, де є всі засоби для надання невід-кладної допомоги. Важкохворим, хворим, прикутим до ліж-ка, цю процедуру виконують у палаті.

Під час крапельного вливання, особливо сильнодіючих засобів, біля ліжка хворого обов'язково повинен знаходи-тися лікар або досвідчена медична сестра. Після введення рідини трубку, в якій знаходилася пункційна голка, закривають затискачем. До місця ін'єкції прикладають ватний тампон, змочений спиртом. Швидким рухом видаляють голку з вени. Руку хворого згинають у ліктьовому згині до припинення кровотечі.

Слід зазначити, що існують спеціальні пристрої для внутрішньовенного крапельного дозованого введення ріди-ни.

Ускладнення, що можуть виникнути під час цієї про-цедури, ті самі, що й при внутрішньовенному впорскуванні.