Нехтування законами асептики та антисептики, які давно віднесені до рангу хірургічних канонів, не-минуче збільшує кількість гнійних ускладнень, по-гіршує результати операції, а отже, знижує ефек-тивність лікування і навіть дискредитує хірурга або новий оперативний метод.

Асептика і антисептика — це не тільки ретельне й чесне виконання встановлених правил, але й по-стійне цільове виховання персоналу й студентів.

На жаль, нерідко можна побачити в клінічних відділеннях неохайно вдягнених студентів, медичних працівників без шапочок, у зім'ятих і несвіжих хала-тах, з яскравим манікюром і безліччю коштовностей. Це пряме свідчення не тільки невихованості, але й зниження вимог з боку колективу даного закладу, в першу чергу керівників і старших колег. Широко відомий деонтологічний заповіт: медичний працівник зобов'язаний дотримувати професійних рекомендацій і демонструвати їх на власному прикладі.

Для середнього медичного працівника культура спілкування з колегами — одна з найважливіших умов високої ефективності праці, морального задо-волення від неї. Успіх лікування хворого визначаєть-ся формою та змістом ділових стосунків середніх медичних працівників з лікарями. Поважне став-лення один до одного визначається, насамперед, фор-мою звертання. Неприпустимою фамільярністю з боку лікаря є звертання до сестер, акушерів, фельд-шерів на ім'я. Під час виконання своїх професій-них обов'язків, у присутності хворого та його рідних, медик повинен звертатися до своїх колег тільки по імені та по батькові, на «Ви».

У створенні добрих відносин у лікувальному зак-ладі, високої службової та професійної дисципліни лікарю допомагають середні медпрацівники. Висо-ка культура та охайність, щирість та турботливість, шанобливість та уважність — основні якості, по-трібні їм.

Ось і нині, через відсутність деонтологічного ви-ховання зустрічаються факти, подібні до приведе-ного декілька десятиріч тому видатним російським хірургом С. І. Спасокукоцьким. Демонструючи хво-рого на лекції, він запитав лікаря, який перев'язував хворого, вказуючи на краплі крові, що з'явилися після грубого зняття пов'язки: «Що це таке?» — і сам відповідав: «Це грануляції плачуть кривавими сльо-зами через жорстокість і нерозуміння лікаря, який з ними так поводиться».

Щоб створити здорові взаємовідносини в ме-дичному закладі, середній медпрацівник повинен дотримуватися правил, закладених у теоретичній основі хірургічної деонтології:*

діагноз захворювання повинен повідомляти хво-рому тільки лікар або завідувач відділення;*

родичів хворого треба сповістити про не-обхідність операції, особливо, якщо вона небез-печна;*

звертання медика до хворого має бути ввічли-вим і тактовним, потрібно уникати безособово-го звертання «хворий»;*

у присутності хворих усі медпрацівники ма-ють спілкуватися один з одним з повагою, без фамільярності;*

слід уникати недоброзичливих розмов у при-сутності хворого, бо він дуже чутливий до по-гляду, настрою, а також до відтінків інтонації голосу медичної сестри, тому вона повинна щиро співчувати, — це надає хворому впевне-ності в успіхові лікування;*

такт, витримка, терпіння і доброзичливість — обов'язкові якості медичного працівника;*

історія хвороби та дані лабораторних дослід-жень повинні бути недоступні для хворих, ро-дичів або випадкових осіб;*

забороняється інформувати сторонніх осіб про ускладнення, що виникають у хворого в після-операційний період.

Тільки на цій основі може бути досягнутий висо-кий науково-практичний рівень і вирішена доля всього хірургічного лікування, адже професія медич-ного працівника має бути найгуманнішою з усіх видів людської діяльності, яка часто виявляється ге-роїчною, а нерідко пов'язана з драматичними си-туаціями.

Немає більш благородного завдання, ніж бороть-ба за життя, здоров'я людини, її щастя. І ми повинні всі свої сили, знання та досвід віддати цій великій справі.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «деонтологія».

2. Що ви знаєте про етапи розвитку медичної етики?

3. У чому полягає специфіка хірургічної деонтології?

4. Які особливості психіки хворого до операції і після неї?

5. Розкажіть про норми поведінки медичного працівника під час надання медичної допомоги вдома, на вулиці.

6. Розкажіть про дії медичного працівника в операційній сто-совно хворого.

7. Які особливості психіки хворих дітей дошкільного віку?

8. Якою має бути етична поведінка медичного персоналу під час операцій, які проводяться під місцевою анестезією?

9. Розкажіть про етичну поведінку медичного працівника в післяопераційний період,

10. Які особливості спілкування з онкологічними хвори-ми?

11. Яке значення в хірургічній деонтології мають закони асеп-тики й антисептики?

12. Розкажіть про етичні норми поведінки в колективі ме-дичних працівників.

Ситуаційні задачі

1. Під час огляду лікар зробив висновок, що хворому по-трібне термінове оперативне втручання. Медсестра, до якої звернувся лікар, заявила, що вона зайнята і зараз має роздава-ти ліки післяопераційним хворим. Як повинна була вчинити медсестра?

2. Хворому, який перебуває на обстеженні в стаціонарі з підоз-рою на рак шлунка, призначено обстеження — фіброгастроскопію. Медсестра видала хворому історію хвороби на руки і на-правила на консультацію до поліклініки. Як ви оцінюєте дії мед-сестри?

3. До чергової медсестри дитячого хірургічного відділен-ня звернулася мати хворої дитини з наполегливим проханням дозволити забрати дитину з лікарні. Як повинна діяти медсе-стра?

4. Хвора С., 45 років, викликів додому бригаду швидкої допо-моги. Фельдшер після огляду хворої заявив: «Вам потрібно не-гайно лягати до лікарні, щоб не було біди» Чи правильні слова вживає медпрацівник? Яке ще захворювання можуть спричини-ти у хворої слова фельдшера?

5. У приймальне відділення доставлено хворого з ознака-ми проривної виразки шлунка. Назвіть черговість надход-ження його в операційну з урахуванням деонтологічних особ-ливостей.

ЛІТЕРАТУРА

Основна: Апанасенко Л. Г., Богуш С. А. Сестринська справа. —