взято не правильно).
Бактеріоскопічне дослідження вагінального вмісту дає можливість визначити ступінь чистоти, мікробну хлору піхви. Цей метод дає змогу діагностувати запальний процес.
Бактеріологічне дослідження: проводять із метою виявлення збудників та їх чутливості до антибіотиків. Матеріал для дослідження може бути вміст цервікального каналу, вагіни, уретри, пунктаж. Цей матеріал відразу ж після отримання слід направити в бактеріологічну лабораборію. У направленні необхідно вказати дату і час, коли взято матеріал.
Техніка взяття мазка на ступінь чистоти піхви:
-
ввести в піхву гінекологічне дзеркало. Гінекологічним пінцетом або шпателем взяти частину виділень із заднього скленіння піхви іштрифоподібними рухами нанести на стекло.
-
вийняти дзеркало з піхви.
-
написати направлення в лабораторію.
Даючи оцінку мазку лаборант визначає кількість епітеліальних кліток, лейкоцитів, палички Додерлейна.
Відповідно до характера мазка розрізняють 4 ступені чистоти вагіни.
Мазок на наявність гонореї.
Матеріал беруть з цервікального каналу: з уретри, з прямої кишки.
Мазок на гормональне дзеркало.
Матеріал беруть легким дотиком інструменту з верхньої третини бокових склепінь не раніше, ніж через 2-3 дні місля припинення будь-яких маніпуляцій у піхві. Отриманий вміст наносять на предметне скельце. У направленні вказують вік жінки, термін вагітності. Цей метод можна використовувати для діагностики загрози переривання вагітності, порушення менструального циклу.
Методи функціональної діагностики:
1.
Властивості слизу шийки матки. Під час менструального циклу завдяки дії естрогенів і прогестерону властивості шийкового слизу змінюються. Найбільша його кількість секретується під час овуляції, найменша – перед менструацією.
2.
Симптом “натягу слизу”.
3.
Симптом “Зіниці”.
4.
Симптом “папороті”.
5.
Зміна базальної температури.
Цитологічне дослідження піхвових мазків.
Визначають такі показники:
1)
індекс дозрівання – співвіддношення поверхневих, проміжних і парабазальних клітин;
2)
каріопікнотичний індекс – співвідношення поверхневих клітин із пікнотичними ядрами до загальної кількості клітин у мазку.
3)
еозинфільний індекс – співвідношення поверхневих клітин з еозипофільно зафарбованою цитоплазмою до клітин із базофільною цитоплазмою, виражена у відсотках.
Інструментальні методи дослідження:
Дослідження за допомогою кульових щипців дає можливість уточнити походження пухлини – з матки чи яєчника. Шийку матки оголюють дзеркалами, за допомогою ватного тампона обробляють її дезрочином і захоплюють за передню губу кульовими щипцями, дзеркала виймають.
Зондування матки: Цей метод дозволяє визначити прохідність цервікального каналу, довжину і конфігурацію порожнини матки, наявність пухлин у матці. Маніпуляції проводять в умовах строгої антисептики. Після оголення шийки матки, її обробляють дезінфектантом, захоплюють кульовими щипцями за передню губу, виймають підіймач, підтягують шийку до входу у вагіну і дещо назад (при положення матки в anteflexio), випрямляють цервікальний канал. Зонд обережно проводять через зовнішнє вічко, яке відчувається, як незначний опір, потім у порожнину матки. При положенні матки в anteflexio зонд направляють дещо допереду, в retroflexio – дозаду. Вводять зонд до дна, вимірюючи довжину матки, потім ковзаючи по передній, задній, бокових стінках матки, визначають форму порожнини матки, наявність у ній витинів (пухлин), перетинок, нерівностей (поліпів). Зондування проводять лише в умовах стаціонару, тому, що при виконанні цього методу виникають ускладнення – кровотечі. перфорація матки.
Протипоказаннями до виконання цієї операції є III-IV ступені чистоти вагіни, колпіт, ендометрит, наявність пухлини на шийці матки, підозра на вагітність.
Біопсія: це взяття клаптика тканини для гістологічного дослідження. Найчастіше біопсію беруть із шийки матки – при ерозіях, дисплазіях, папіломах. Скальпелем вирізають шматочок тканини, так, щоб у нього потрапила не лише змінена, а й здорова тканина. Тканину заливають 10 % рр. формаліну і відсилають у гістологічну лабораторію.
Діагностичне фракційне вишкрібання слизової оболонки матки. Його проводять при дисфункціональних кровотечах, поліпах. Операцію виконують під загальним наркозом. Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектантом, передню губу захоплюють кульовими щипцями. Проводять зондування матки для визначення її довжини. Потім у цервікальний канал вводять розширювачі Гегера. Розширення проводять до 9-10 номера. Після розширення вводять кюретку. Кюретку вводять у цервікальний канал і вишкрібають його стінки, збираючи вишкріб в окрему баночку з 10 % рр. формаліну. Кінець кюретки доводять до дна матки, а потім рухами від дна до шийки поступово зішкрібають слизову зі всіх стінок матки. Матеріал, що одержали, заливають 10 % рр. формаліну і відсилають на гістологічне дослідження.
Протипоказанням до операції є III-IV ступені чистоти піхви, гостре запалення матки та придатків.
Пункція заднього склепіння. Пункцію черевної порожнини проводять через заднє склепіння.
Шийку матки оголюють дзеркалами, обробляють дезінфектантом, кульовими щипцями захоплюють задню губу, підтягують шийку допереду, роблячи доступним заднє склепіння. Прокол голкою роблять посередині між крижово-матковими зв”язками, голку проводять на 1-2 см. Після цього відтягують поршень шприца на себе. Якщо при пункції отримають гній, його відправляють у лабораторію на бакпосів. У черевну порожнину вводять антибіотики.
Визначення прохідності маткових труб. Для дослідження прохідності маткових труб використовують введення в труби повітря (пертубація) чи рідини (гідротубація). Потрібна спеціальна аппаратура, яка складається із системи трубок із балоном для нагнітання повітря. Ця система з’єднана з манометром, що показує тиск під яким вводиться повітря чи рідина.
Протипоказанням є III-IV ступені чистоти вагіни, кольпіти цервіцити, гострі та підгострі запальні процеси маткиі придатків. Недотримання цих вимог може призвести до ускладнень, аж до розвитку перитоніту.
Гідротрубацію та пертубацію необхідно проводити в перший тиждень після закінчення менструації. Повітря нагнітається до 100 мм рт.ст., а потім підвищують тиск до 150 мм рт.ст. Максимальний тиск 180 мм рт.ст. При необхідності маткових труб наявні такі ознаки:
-
стрілка манометра не падає;
-
при аускультації немає звуку, характерного для проходження повітря чи рідини через труби;
-
за даними кімограми наростає тиск.
Провідність маткових труб можна визначити ретроградним шляхом. При ланаротолмії в лійку труби вводять спеціальну канюлю, притискають її пальцями і за допомогою шприца вводять у трубу рідину. При непрохідності труб вони розтягуються