1. Обстеження хворих із хірургічною патологією. Збирання анам-незу. Об’єктивне дослідження органів і систем. Лабораторні і спеціальні методи дослідження.

2. Діагностичні завдання в роботі фельдшера. Оцінка стану хворого.

3. Медична карта стаціонарного хворого.

Успішне лікування хворих неможливе без встановлення пра-вильного діагнозу. Фельдшер повинен уміти обстежити хворих, які вперше звернулися за медичною допомогою, і встановити по-передній діагноз.

Обстеження хворого з хірургічною патологією — складний процес, мета якого — встановлення діагнозу, оцінка стану всіх органів і систем організму. Обстеження хворого з хірургічною патологією має певні особливості. У зв’язку зі швидким перебі-гом деяких захворювань і можливістю розвитку важких усклад-нень необхідно якомога швидше встановити діагноз і розпочати лікування хворого. Методику обстеження хворих із хірургічною патологією можна подати у вигляді такої схеми:

Обстеження хворого розпочинають із з’ясування паспортних даних. Необхідно уточнити прізвище, ім’я та по батькові хворо-го, вік, професію, місце проживання, дату і час госпіталізації, ким направлений хворий, попередній діагноз.

Далі уважно вислуховують скарги хворого. Виділяють 3 групи скарг:

скарги на біль;

скарги загального характеру;

скарги, зумовлені порушенням функцій внутрішніх органів.

За наявності скарг на біль уточнюють її локалізацію, іррадіа-цію, тривалість (постійний, періодичний, нападоподібний), ін-тенсивність (сильний, слабкий, заважає або не заважає роботі, сну), характер (ниючий, ріжучий, колючий, тупий, гострий).

З’ясовують, коли з’являється біль (під час ходьби, їди, нерво-вого збудження, у певному положенні тіла та ін.), як при цьому змінюється загальний стан пацієнта (слабість, непритомність, по-рушення сну, зменшення апетиту та ін.), які явища супроводжу-ють біль (нудота, блювання, відчуття нестачі повітря, серцебиття).

Розрізняють вісцеральний і соматичний біль. Вісцеральний біль виникає внаслідок подразнення вегетативної нервової систе-ми, соматичний — унаслідок подразнення соматичних нервів.

Вісцеральний біль проявляється колікою (печінковою, нирковою, кишковою та ін.) різної інтенсивності, має розлитий невизначений характер, локалізується в ділянці ураженого орга-на, іррадіює в певну ділянку тіла.

Так, для печінкової коліки характерна іррадіація вгору — у праву лопатку, плече і праву надключичну ділянку, для нирко-вої — униз, у праве стегно і статеві органи. Хворі, як правило, збуджені, нерідко спостерігаються нудота і блювання.

Соматичний біль, на відміну від вісцерального, постійний, має точну локалізацію і супроводжується напруженням м’язів. Хвоpi звичайно лежать у ліжку нерухомо, оскільки будь-яка зміна положення тіла посилює біль.

Локалізація болю залежить від стадії і перебігу захворювання, наявності ускладнень. Біль може бути постійним або періодич-ним. Постійний біль характерний для гострих запальних проце-сів, але він може спостерігатися також при защемленнях і пору-шеннях цілості внутрішніх органів. Переймоподібний біль, що періодично посилюється і супроводжується блюванням, харак-терний для гострої механічної непрохідності кишок.

Інтенсивність болю може бути різною — від незначного нию-чого чи стисного до дуже сильного, що спричинює різке погір-шення стану хворого і навіть шок.

Сильний біль спостерігається при перфорації і ушкодженні органів черевної порожнини, їх завороті, защемленні та ін.

Слід пам’ятати, що поява сильного болю в животі, який су-проводжується різким погіршенням стану хворого, є одним із загрозливих симптомів, що свідчить про катастрофу в черевній порожнині. Цих хворих треба негайно госпіталізувати.

До скарг загального характеру відносять скарги на слабість, підвищену втомлюваність, схуднення, головний біль, порушення сну, зниження апетиту та працездатності. Певні особливості ма-ють скарги, зумовлені порушенням функцій внутрішніх органів (органів дихання — задишка, ядуха, кашель; органів травлен-ня — відрижка, гикавка, нудота, блювання).

Блювання найчастіше зустрічається при гострих захворюван-нях органів черевної порожнини. Воно може бути одноразовим (рефлекторного характеру), наприклад, при гострому апендици-ті, і повторним, наприклад, при гострому холециститі і панкреа-титі. При гострому панкреатиті блювання може бути нестрим-ним. Блювання є симптомом гострої кишкової непрохідності.

Дослідження випорожнень має велике значення при гострих захворюваннях і ушкодженнях органів черевної порожнини. Так, при механічній непрохідності нижніх відділів товстої кишки при-пиняється відходження газів, випорожнень немає. Припинення відходження газів спостерігається також при перитоніті і паралі-тичній непрохідності кишок.

Слід зазначити, що часті рідкі випорожнення можуть спосте-рігатися при гострому апендициті в дітей, інвагінації кишок, тром-бозі мезентеріальних судин, пневмококовому перитоніті тощо.

Велике діагностичне значення має наявність у калі крові, сли-зу, глистів. Дьогтьоподібні випорожнення бувають при гастро-дуоденальних виразкових кровотечах, цирозі печінці, ерозивно-му гастриті, виразках кишок, тромбозі мезентеріальних судин та інших захворюваннях. Виділення крові через пряму кишку спо-стерігається при інвагінації кишок, заворотах і вузлах сигмопо-дібної кишки, пухлинах товстої кишки.

Після з’ясування скарг хворого слід деталізувати анамнез за-хворювання, з приводу якого виконується хірургічне втручання. Необхідно встановити, коли з’явилися перші симптоми захворю-вання, особливості його перебігу (послідовність розвитку окре-мих симптомів, періоди загострення і ремісії).

Слід ознайомитися з результатами проведених раніше дослі-джень (лабораторних, інструментальних, рентгенологічних, ендо-скопічних). Треба з’ясувати, які методи лікування застосовували-ся раніше і чи були вони ефективними, а також причину госпіта-лізації хворого (погіршення стану, для уточнення діагнозу та ін.).

Початок захворювання може бути гострим, раптовим. Мож-ливе загострення хронічної хвороби. Так, перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки може бути першим проявом захворювання. У разі перфорації хронічної виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки анамнестичні дані можуть значно полег-шити діагностику.

Не слід переоцінювати анамнестичні дані, до яких треба ста-витися критично. Так, у хворих на виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки може розвинутися не тільки перфо-рація виразки, а й інші гострі захворювання органів черевної по-рожнини, зокрема гострий холецистит або гострий апендицит.

Дуже важливо знати, які лікувальні заходи були проведені перед госпіталізацією хворого. Так, уведення наркотичних аналь-гетиків може змінити (навіть стерти) клінічну картину гострого захворювання органів черевної порожнини, а приймання пронос-них — різко погіршити перебіг хвороби.

Під час збирання анамнезу життя з’ясовують короткі біогра-фічні дані, освіту, особливості фізичного